05.10.2010 року Справа № 11/203-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Євстигнеєва О.С. (доповідач)
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Соловйовій О.І.
за участю представників сторін:
позивача: Воронков І.В. -предст., дов. №1 від 22.06.2010 року
Ніколаєнко В.В. -директор, протокол №1 від 07.09.2000 року
відповідача: Баннов Є.Г. -предст., дов. №85-119 від 14.05.2010 року
Петріга С.А. -предст., дов.№85-122юр від 14.05.2010 року
товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-промислової компанії „Інтерметал”: Радчук А.О. -директор, протокол №1 від 28.01.2005 року
Радчук Є.А. -предст., дов.№419 від 05.10.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства „АрселорМіттал Кривий Ріг” (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) і товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-промислової компанії „Інтерметал” (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2010р. у справі №11/203-10
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства „Ньютек” (м. Дніпропетровськ)
до: відкритого акціонерного товариства „АрселорМіттал Кривий Ріг” (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)
про: стягнення 1062422 грн. заборгованості за договором поставки
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15 липня 2010 року у справі №11/203-10 (суддя Мельниченко І.Ф.) задоволені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Ньютек” (м. Дніпропетровськ) до відкритого акціонерного товариства „АрселорМіттал Кривий Ріг” (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) про стягнення 1062422 грн. заборгованості за договором поставки №1014 від 26.02.2010 року.
Відповідач -відкрите акціонерне товариство „АрселорМіттал Кривий Ріг” (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області), не погодившись із судовим рішенням подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2010 року у справі №11/203-10 скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у позовних вимогах. У скарзі заявник зазначає, що укладенням і виконанням контракту, який є підставою для стягнення грошових коштів, порушувалися права та законні інтереси третьої особи -товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-промислової компанії „Інтерметал”, яке має авторське право на знак для товарів і послуг SITIMAG. Від цієї компанії 16.03.2010 року на адресу відповідача надійшло звернення №362 від 15.03.2010 року, у якому повідомлялося про порушення його авторських прав у зв'язку з укладенням з позивачем договору. Крім того, були надані документи, які підтверджують право власності ТОВ НПК „Інтерметал” на технічні умови і знак для товарів і послуг. Заявник вважає, що позивач не надав відповідачу документи, які підтверджують правомірність використання знаку для товарів і послуг, тому запропонував з метою захисту інтересів третьої особи розірвати контракт шляхом укладення додаткової угоди. Відповідач вважає, що предметом угоди є фальсифікована продукція. Відносно службових осіб позивача була порушена кримінальна справа за незаконне використання знака для товарів і послуг, а третій особі заподіяні збитки у великому розмірі. Відповідач вважає укладений правочин нікчемним -таким, що укладений з порушенням публічного порядку, тому вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягали.
У відзиву на апеляційну скаргу позивач -товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Ньютек»- зазначив, що саме відповідачем надано позивачу копію технічних умов ТУУ 24.6-33383126-001:2005, що підтверджується штампом технічної служби на цих умовах. Контракт №1014 від 26.02.2010 року був складений відповідачем і підписаний представником позивача в редакції відповідача. Це свідчить про обізнаність відповідача на момент листування та укладення контракту щодо правової природи ТУ. Отже, укладаючи контракт, відповідач діяв відповідно до ч.2 ст.673 ЦК України. Позивач зазначає, що відповідач не відмовлявся від контракту та не вимагав передачі документів, що стосуються товару. Твердження відповідача про нікчемність правочину суперечить принципу правомірності правочину. Крім того, пропозиція відповідача не була публічною офертою, а контракт погоджений з усіма службами підприємства.
13.09.2010 року позивач надав письмові пояснення, у яких пояснив, що є публічним порядком і наслідки його недотримання при укладанні договору.
15.09.2010 року позивач надав пояснення у порядку ст.32 ГПК України, у яких надав пояснення щодо обставин укладення контракту та причин виникнення спору.
Розпорядженням в.о. голови суду №649 від 16.09.2010 року у зв'язку з хворобою судді постійної колегії Бахмат Р.М. справа була передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Євстигнеєва О.С. (доповідач), суддів: Лотоцької Л.О., Стрелець Т.Г.
16.09.2010 року від відкритого акціонерного товариства „АрселорМіттал Кривий Ріг” надійшло клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-промислової компанії „Інтерметалл”, яка є власником технічних умов.
Аналогічне клопотання було заявлене безпосередньо товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-промисловою компанією „Інтерметалл”. Крім того, останній подав заяву про вступ у справу в якості третьої особи.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.09.2010 року у задоволенні клопотань було відмовлено на підставі ст.27 ГПК України (вступ у справу у якості третьої особи можливий до прийняття рішення господарським судом), продовжений строк розгляду справи на підставі клопотання відповідача і розгляд справи було відкладено на 07.10.2010 року.
30.09.2010 року товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-промисловою компанією „Інтерметал” (м. Дніпропетровськ) була подана апеляційна скарга на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2010 року. В апеляційній скарзі заявник послався на порушення його прав і охоронюваних законом інтересом прийнятим судовим рішенням, оскільки він є власником технічних умов і торговельної марки. Заявник зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували право власності позивача на поставлену на адресу відповідача продукцію. Крім того, в контракті є посилання на технічні умови, власником яких позивач ніколи не був і які на момент поставки втратили свою чинність. На думку заявника, позивач незаконно використовував у своїй діяльності торгову марку і порушив право інтелектуальної власності заявника. Позивачем порушено вимоги п.1 контракту №1014 в частині проголошеного виробника продукції та фальсифіковано сертифікат відповідності на продукцію. У зв'язку з цими обставинами заявник просить скасувати судове рішення і відмовити в задоволенні позову.
Зазначена апеляційна скарга ухвалою суду від 30.09.2010 року прийнята для розгляду разом з апеляційною скаргою відповідача по справі.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ НПК „Інтерметал” позивач зазначив, що технічні умови надавалися для укладення контракту саме відповідачем і він був обізнаний щодо їх правової природи. Матеріали справи не підтверджують того, що відповідач звертався до позивача з заявою про відмову від контракту. Контракт не визнаний недійсним у судовому порядку. Крім того, позивач посилається також на ту обставину, що ТОВ НПК „Інтерметал” станом на день розгляду апеляційної скарги взагалі не здійснив будь-яких дій, направлених на захист його інтелектуальної власності і власності свідоцтва.
05.10.2010 року від відповідача надійшло пояснення по справі, у якому відповідач пояснив причини відсутності акту приймання продукції згідно вимог Інструкції П-7. Крім того, відповідач вважає, що контракт має бути визнаний недійсним як такий, що порушує публічний порядок та спрямований на порушення прав та законних інтересів третіх осіб. Зазначеним поясненням відповідач також доповнив доводи апеляційної скарги.
Розпорядженням секретаря судової палати №715 від 05.10.2010 року у зв'язку з виходом з лікарняного судді постійної колегії Бахмат Р.М. справа була передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Євстигнеєва О.С. (доповідач), суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Вислухавши представників сторін і ТОВ НПК „Інтерметал”, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 26.02.10 року між сторонами був укладений контракт №1014, згідно якого Постачальник (позивач) зобов'язався поставити та передати у власність Покупця (відповідача) "модифікатор SITIMAG" виробництва ТОВ НВП "Ньютек", а Покупець (відповідач) -прийняти товар і оплатити (п.1).
За умовами контракту кількість, ціна та строки поставки товару, вказуються у специфікації, яка є невід"ємною частиною даного контракту (пункти 2, 3.1, 4.1 контракту).
Відповідно до умов контракту та специфікації №1 до нього загальна вартість товару складає 3996960,00 грн.
На виконання умов контракту позивач поставив на адресу відповідача товар (модифікатор SITIMAG) за видатковою накладною №РН-0000004 від 11.03.10 року на суму 1056000,00 грн.
Пунктом 5.2 договору сторонами було узгоджено, що оплата товару здійснюється на протязі 5-ти банківських днів з моменту надходження партії товару на склад "Покупця".
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі господарський суд зазначив, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться. Оскільки доказів виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару в сумі 1056000,00 грн. відповідач не надав, господарський суд визнав вимоги позивача в цій частині заявленого позову обґрунтованими і задовольнив позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості.
Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин нараховані позивачем річні також були стягнуті з відповідача.
Суд не прийняв до уваги заперечення відповідача з тих підстав, що порядок та строки виконання зобов'язання встановлені договором, тому наявність повідомлення про порушення авторського права останнього, не звільняє відповідача від виконання зобов'язань за договором.
З такими доводами місцевого господарського суду можна погодитися в силу наступного: в силу ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він визнаний судом недійсним.
Правочин, недійсність якого прямо встановлена законом, є в силу ч.2 ст.215 ЦК України нікчемним правочином, визнання якого недійсним судом не вимагається. Відповідач вважає укладений сторонами правочин нікчемним за умовами ст.228 ЦК України. Згідно зазначеної правової норми правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним. Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Укладений між сторонами правочин є за своєю суттю договором поставки, сторонами якого є юридичні особи. Отже, цей правочин не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини як фізичної особи, і не спрямований на заволодіння, знищення, пошкодження майна суб'єкта цивільних правовідносин, тому у будь-якому випадку не може вважатися таким, що порушує публічний порядок та не може мати з цих підстав статусу нікчемного правочину.
Отже, в силу цивільного законодавства укладений правочин є оспорюваним правочином. Визнання оспорюваного правочину недійсним можливо в судовому порядку за вимогою особи, яка вважає, що її права порушені укладеним правочином.
Права і інтереси відповідача жодним чином не порушуються, навіть якщо і вважати, що укладений правочин порушує права (інтелектуальні, авторські або будь-які інші) третьої особи. У цьому випадку, третя особа має право на звернення до суду за захистом своїх прав, у тому числі і шляхом пред'явлення позову про визнання угоди недійсною.
В поясненнях по справі, які відповідач надав апеляційному господарському суду, він посилається на невідповідність правочину (контракту) вимогам ст.ст. 229, 230 ЦК України. Ці правові норми стосуються правочинів, які укладені внаслідок помилки або обману. Але в зазначених нормах вказано, що ці правочини можуть бути визнані судом недійсними. Відповідач не пред'являв зустрічного позову і не заявляв вимог про визнання контракту недійсним на підставах ст.ст. 229, 230 ЦК України, що унеможливлює визнання такого правочину недійсним в апеляційному провадженні.
Щодо фальсифікації поставленого товару, то в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказів, які б свідчили про поставку фальсифікованого, чи неналежної якості товару, відповідач не надав ні до місцевого, ні до апеляційного господарського суду.
Наявність порушеної кримінальної справи та інші документи, в тому числі експертні висновки в силу ст.32 не є належними доказами поставки продукції неналежної якості, оскільки продукція не приймалося в порядку, визначеному Інструкцією П-7, а відбори проб продукції проводилися без участі представника постачальника. Посилання відповідача на приймання продукції по умовам Технічних умов не є обґрунтованими, оскільки ТУ, на які посилався відповідач, на момент поставки продукції втратили чинність. До того ж, поставка продукції неналежної якості не є підставою для визнання контракту недійсним, а має інші правові наслідки.
Зазначені обставини свідчать, що рішення місцевого господарського суду прийнято на підставі повністю досліджених матеріалів у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права і повинно бути залишене без зміни.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»(м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) і товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-промислової компанії „Інтерметал” (м. Дніпропетровськ) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15 липня 2010 року у справі №11/203-10 залишити без зміни.
Головуючий суддя О.С. Євстигнеєв
Судді: Л.О. Лотоцька
Р.М.Бахмат
(постанова виготовлена в повному обсязі 11.10.2010 року)