05.10.2010 року Справа № 16/109-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Євстигнеєва О.С. (доповідач)
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Соловйовій О.І.
за участю представників сторін:
позивача: Пєсков В.Г.- предст., дов.№81 від 11.03.2010 року
відповідача: Михайляк-Коваленко Т.В.- предст., дов. від 14.05.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Династія Україна»(м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2010р. у справі №16/109-10
за позовом: публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (м. Київ)
до: товариства з обмеженою відповідальністю «Династія Україна»(м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)
про: звернення стягнення на предмет іпотеки
та за зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Династія Україна»(м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)
до: публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (м. Київ)
про: визнання недійсним кредитного договору
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15 липня 2010 року у справі №16/109-10 (суддя Загинайко Т.В.) первісний позов публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (м. Київ) задоволений і звернено стягнення на майно товариства з обмеженою відповідальністю «Династія Україна»(м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) на суму 1708949,01 дол. США, що складає 13543591 грн. 80 коп., а саме на:
•двоповерхову нежитлову будівлю в стадії реконструкції загальною площею 2227,8 кв. м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Телевізійна,3;
•комплекс, що складається з нежитлової будівлі "А-2" загальною площею 2240,60 кв. м, будівлі залізобетонної "В-1", загальною площею 342,1 кв. м, компресорної металевої “Б” загальною площею 18,0 кв. м та знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Телевізійна, 3;
•4/5 (чотири п'ятих) частини будівлі основного складу літ. А-І, а саме: приміщення першого поверху площею 2423,7 кв. м, приміщення підвалу площею 2088,5 кв. м (приміщення підвалу №43 площею 3,5 кв. м загального користування), будівлі КПП літ. Б, склад літ. В, гараж літ. З, зварювальний цех літ. Ж, гараж літ. Е, гараж літ. Д, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Телевізійна,5;
•комплекс, який складається з будівлі основного складу "А-1,2" загальною площею 4553,0 кв. м, КПП "Б" загальною площею 15,3 кв. м, складу "В" загальною площею 75,6 кв. м, гаражу "З" загальною площею 148,8 кв. м, зварювального цеху "Ж" загальною площею 60,1 кв. м, гаражу "Е" загальною площею 82,5 кв. м, гаражу "Д" загальною площею 39,6 кв. м, огорожі 1-2, вимощення-1, венткамери "Л" загальною площею 32,4 кв. м, вбиральні "К" загальною площею 2,3 кв. м та знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Телевізійна, 5-Д.
З відповідача на користь позивача за первісним позовом також стягнені витрати по сплаті державного мита у сумі 25500 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.
У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Династія Україна»(м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) до публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (м. Київ) про визнання недійсним кредитного договору було відмовлено.
Відповідач по первісному позову -товариство з обмеженою відповідальністю «Династія Україна»(м. Кривий Ріг Дніпропетровської області), частково не погодившись із судовим рішенням подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2010 року у справі №16/109-10 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити у повному обсязі. У скарзі заявник зазначає, що відсотки за кредитом банком не нараховувалися, що є підставою для визнання договору недійсним, оскільки ця обставина порушує ст.345 ЦК України. Судом також не було враховано, що банк не надав доказів того, що у нього є право на здійснення валютних операцій (оригінали ліцензій не надавалися), хоча вартість кредитного договору виражена у доларах США. Крім того, суд не прийняв до уваги, що у представника «ТАС-Комерцбанку»ОСОБА_1 не було необхідних повноважень щодо підписання валютного кредитного договору, що суперечить вимогам ст.ст. 203, 207 ЦК України. Додаткова угода до договору була підписана ОСОБА_2, у якого існувало обмеження щодо підписання договорів або додаткових угод, сума яких перевищує 50000 грн., тобто останній не мав належного обсягу цивільної правоздатності під час підписання кредитного договору. ОСОБА_3 також не мав належного обсягу цивільної правоздатності. Ці обставини є підставою для визнання правочину недійсним. Крім того, судом були порушені норми процесуального права. Суд не зупинив провадження у справі за клопотанням відповідача та не розглянув справу на підставі наданих доказів, що є порушенням ст.129 Конституції України.
Позивач по первісному позову -публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (м. Київ) відзив на апеляційну скаргу не надав, представник позивача у судовому засіданні пояснив, що рішення суду повністю відповідає нормам матеріального і процесуального права, а доводи відповідача є надуманими.
Розпорядженням секретаря судової палати №716 від 05.10.2010 року у зв'язку з виходом з лікарняного судді постійної колегії Бахмат Р.М. справа була передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Євстигнеєва О.С. (доповідач), суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 20.11.2006 року між акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк»-правонаступник: публічне акціонерне товариство «Сведбанк» і товариством з обмеженою відповідальністю «Династія Україна»(позичальником) був укладений кредитний договір №36-КЛ, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 (в редакції додаткової угоди від 29.01.2009 р. №2), 1.3 якого банк зобов'язався надати позичальнику (відповідачу) грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється, у розмірі, на строк та на умовах, передбачених у цьому Договорі, а позичальник зобов'язався повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені зазначеним договором. Розмір кредитної лінії за договором - 1300000 доларів США, який змінюється відповідно графіку, наведеного у додатку №2, що є невід'ємною частиною цього Договору. Строк користування кредитною лінією: з 20 листопада 2006 року по 19 листопада 2009 року включно з урахуванням графіку.
За договором -цільове призначення кредитної лінії: поповнення обігових коштів (п. 1.5 договору в редакції додаткової угоди від 13.12.2006р. №1).
Укладений між сторонами договір виконувався останніми, про що свідчить перерахування банком коштів в рахунок відновлювальної кредитної лінії, що підтверджується меморіальними валютними ордерами від 13.12.2006р. №u426-473738, від 13.12.2006р. №u426-473736, від 13.12.2006р. №u426-473735, від 13.12.2006р. №u426-473663, від 19.12.2006р. №u438-485166 та від 02.02.2007р. №u438-586942.
Не оскаржуючи судове рішення в частині звернення стягнення на майно, відповідач вважає, що зазначений вище кредитний договір є недійсним в силу невідповідності його законодавству України.
Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно цієї статті (частини 1, 3, 5, 6) зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.
За таких обставин місцевий господарський суд правильно зазначив, що вирішуючи спір про визнання угоди недійсною необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян; кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність; кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі; у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст.345 ГК України).
Іноземна валюта при цьому може використовуватися в Україні у випадках і порядку, встановлених законом (ст. 192 і ч. 3 ст. 533 ЦК України).
Місцевий господарський суд при розгляді справи правильно зазначив, що в силу ч.2 і ч.5 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями в порядку, встановленому НБУ. Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Позивачу надавалася банківська ліцензія на право здійснювати банківські операції №38 від 11.10.2001 року, дозвіл з додатком від 25.05.2005 року. Факт відсутності у матеріалах справи оригіналу зазначених документів не свідчить про порушення позивачем зазначених вище норм. Відповідач не надав доказів на підтвердження відсутності у позивача прав на видачу кредитів в іноземній валюті. За таких обставин висновок суду, що банк має право на постійній основі здійснювати діяльність з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку України генеральної ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій є обґрунтованим.
Щодо підписання договору і додаткових угоди з перевищенням повноважень, апеляційний господарський суд погоджується із доводами місцевого господарського суду, що спірний договір прийнято до виконання і частково виконано сторонами. Заперечень щодо наявності цього договору сторони протягом строку його дії не один до одного не заявляли. Крім того, суд правильно зазначив, що п. 7.2 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Династія Україна»не обмежує повноважень директора на укладення кредитних угод, оскільки вказує, що до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить вирішення питання про відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, що ніяким чином не може впливати на повноваження директора щодо укладення кредитних договорів.
За таких обставин місцевий господарський суд зробив правильний висновок, що укладений між сторонами кредитний договір від 20.11.2006р. №36-КЛ та додаткові угоди до нього, яким передбачено надання позивачу кредиту в іноземній валюті, не суперечить вимогам чинного законодавства України та відсутні правові підстави для визнання його недійсним.
Інші доводи апеляційної скарги також не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
Рішення суду по первісному позову відповідачем не оспорюється. Дніпропетровський апеляційний господарський суд, перевіряючи рішення місцевого господарського суду, вважає, що суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги по первісному позову підставі укладених договорів і підстави для скасування судового рішення відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Династія Україна»(м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15 липня 2010 року у справі №16/109-10 залишити без зміни.
Головуючий суддя О.С. Євстигнеєв
Судді: Л.О. Лотоцька
Р.М.Бахмат
(постанова виготовлена в повному обсязі 11.10.2010 року)