03 липня 2024 року Справа №160/29254/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Юркова Е.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №160/29254/23 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
01 липня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №160/29254/23 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Вказана заява обґрунтована тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не повному обсязі виконано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 по справі № 160/29254/23, а саме: не здійснено нарахування та виплата пенсії ОСОБА_2 без обмеження максимальним розміром.
Розглянувши подану заяву, вивчивши доводи, наведені заявником в її обґрунтування, суд дійшов наступних висновків.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 в справі №160/29254/23 позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати в повному обсязі ОСОБА_2 основного розміру пенсії з 01 березня 2023 року з урахуванням індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01 березня 2023 року виплату основного розміру пенсії ОСОБА_2 з урахуванням індексації основного розміру пенсії згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш: вразливих верств населення у 2023 році», без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.02.2024 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 в справі №160/29254/23 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернутл скаржнику.
Означене рішення набрало законної сили 29.02.2024.
Судом встановлено, що 07.05.2024 представнику позивача видані виконавчі листи.
Матеріали справи №160/29254/23 не містять відомостей про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду 22.12.2023 в справі №160/29254/23.
Розглянувши подану заяву та доводи, наведені заявником в її обґрунтування, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з вимогами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд акцентує, що згідно частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судові рішення виконуються безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
З поданої заяви не вбачається, а судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 в справі №160/29254/23, зважаючи на те, що виконавчий лист по справі №160/29254/23 не було пред'явлено до органу державної виконавчої служби.
Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").
Позивачем не надано доказів неможливості виконання рішення суду згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження», не наведено причин та не надано достатніх доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду і на даний час є необхідність зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Крім того, суд не вбачає у спірних правовідносинах обставин, які ускладнюють виконання судового рішення.
Окрім того, аналізуючи зміст статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд робить висновок, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах встановлюється судом саме при вирішенні справи по суті, а відтак, висновки стосовно наявності або відсутності підстав для встановлення такого контролю зазначаються безпосередньо у рішенні суду за результатами розгляду позову.
У подальшому питання виконання рішення суду підлягають розгляду та вирішенню у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом із тим, питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення по даній справі позивачем у ході розгляду справи не ставилося, і, як слідує з тексту рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2023, судом не вирішувалося.
Таким чином, викладені у тексті рішення суду мотиви не дають підстав для висновку про необхідність обтяження суб'єкта владних повноважень обов'язком подати звіт чи сплатити штраф у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду та те, що позивач не навів обґрунтувань та не надав доказів, що підтверджують необхідність вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення заяви.
Керуючись ст. ст. 167, 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №160/29254/23 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Е.О. Юрков