про залишення заяви без розгляду
02 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/3260/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено: визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо належного розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 07 лютого 2024 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 лютого 2024 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з прийняттям відповідного рішення; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати у сумі 968,96 грн.
27 червня 2024 року до суду надійшла заява представника позивача адвоката Хомича Р.В. про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 12000,00 грн (а.с.46-48).
Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про залишення заяви без розгляду з таких мотивів та підстав.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як визначено частиною першою статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до пункту 3 частини першої статі 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, за загальним правилом питання про стягнення судових витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові.
У цій справі суд констатує, що до позовної заяви був долучений ордер від 25 березня 2024 року серії АС №1082057 (а.с.24), який виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 25 березня 2024 року, за яким адвокат Хомич Р.В. уповноважений представляти інтереси ОСОБА_1 , зокрема, у Волинському окружному адміністративному суді без обмеження повноважень.
У позовній заяві позивач повідомив, що ОСОБА_1 понесено судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 968,96 грн та з наданням правничої допомоги у розмірі 12000,00 грн. До позовної заяви позивачем була долучена тільки платіжна інструкція про сплату судового збору від 25 березня 2024 року №0.0.3550512516.1 (а.с.7).
Як вбачається із мотивувальної та резолютивної частин рішення суду від 25 червня 2024 року, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат: стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати (судовий збір) у сумі 968,96 грн, а доказів понесення інших витрат (крім судового збору) позивачем та представником позивача суду не було надано.
Таким чином, у рішенні суду від 25 червня 2024 року у справі №140/3260/24 судом вирішено як заявлені позовні вимоги, так і питання відшкодування судових витрат, розмір яких був доведений стороною позивача.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами першою, другою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За приписами частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Крім того, з огляду на приписи частини третьої статті 143 КАС України докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів. Як встановлено частиною п'ятою статті 143 КАС України, у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Отже, наведені вище норми передбачають можливість ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат за таких умов: до закінчення судових дебатів особа зробила про це відповідну заяву; неможливість подання доказів про понесені судові витрати до вирішення справи по суті обумовлена поважними причинами. Якщо такі умови дотримано, то у сторони є право подати такі докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Поряд з тим вказівку у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат як умову для їх розподілу.
Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у пункті 53 постанови від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України (зміст якої кореспондує положенням частини сьомої статті 139 КАС України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Зазначений висновок підтриманий Верховним Судом і при розгляді касаційних скарг на судові рішення, прийняті за правилами адміністративного судочинства, зокрема, такий висновок міститься в ухвалах Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі №640/11775/20, від 09 серпня 2023 року у справі №140/607/22.
Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, суд зауважує, що розгляд цієї справи відповідно до ухвали про відкриття провадження у справі від 01 квітня 2024 року здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Частиною першою статті 258 КАС України обумовлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частинами першою-третьою статті 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 Верховний Суд зазначив, що розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб не дає особі цілковитого розуміння, у який саме день розгляд справи буде закінчено, однак не позбавляє особу права подати відповідну заяву зокрема одночасно із поданням позову, відповіді на відзив, особливо після отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, у якій зазначено про обрану форму адміністративного судочинства - спрощене позовне провадження без виклику осіб або з таким викликом. Це обґрунтовується тим, що вже на цьому етапі, виходячи навіть з умов договору про надання правничої допомоги, сторона вже має бути обізнана про те, які докази вона має можливість подати, а які ні через наявність певних причин.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 07 липня 2023 року у справі №340/2823/21 зазначив, що коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об'єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов'язується можливість як потім подати протягом п'яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.
Отже, питання щодо розподілу судових витрат після розгляду справи може мати і місце й у справах, які розглядались в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому зазначене питання вирішується або при прийнятті судового рішення (рішення, постанови, ухвали) за наслідком розгляду адміністративної справи, або після такого розгляду за умови дотримання встановленого КАС України порядку.
Проте представником позивача до розгляду справи по суті не було надано суду заяви, в якій в порядку частини сьомої статті 139 КАС України було б повідомлено, що протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду будуть надані докази для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та не повідомлено суд про поважні причини, які зумовили неможливість подання таких доказів до прийняття рішення у справі.
Заяву про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн представник позивача подав 27 червня 2024 року (тобто уже після того, як суд ухвалив рішення).
При цьому укладеним 25 березня 2024 року між ОСОБА_1 та адвокатом Хомичем Р.В. договором про надання правничої допомоги (а.с.49-50) визначено предмет договору, зокрема: виконавець зобов'язується підготувати та подати до адміністративний позов про визнання бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо належного розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 07 лютого 2024 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, а в подальшому здійснювати представництво його інтересів як позивача під час судового розгляду відповідної справи у судді (пункт 1.2); здійснити усі необхідні дії для фактичного виконання рішення (додаткового рішення) суду по справі, а також в частині стягнення на користь позивача ОСОБА_1 судових витрат (пункт 1.3).
Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору від 25 березня 2024 року вартість надання правничої допомоги (гонорару) незалежно від результату, передбаченої пунктом 1.2 цього договору, складає 12000,00 грн; розмір гонорару може бути збільшено/зменшено за взаємною згодою сторін, однак формат гонорару за надання правничої допомоги, передбаченої пунктом 1.2 цього договору, є фіксованим.
Таким чином, з огляду на умови договору, за підготовку та подання позову до суду, а також подальше здійснення представництва інтересів позивача під час судового розгляду (пункт 1.2 договору) сторони встановили фіксовану вартість гонорару - 12000,00 грн. При цьому розмір гонорару за надання правничої допомоги згідно з пунктом 1.3 договору (стосується уже надання адвокатом дій, спрямованих на фактичне виконання рішення суду або ж додаткового рішення) погоджується окремо за взаємною згодою сторін.
Позовну заяву подано до суду 25 березня 2024 року. Тому з огляду на умови договору від 25 березня 2024 року про фіксовану вартість послуг щодо підготовки та подання адміністративного позову (завершена дія 25 березня 2024 року) не знаходить логічного обґрунтування та обставина, що розрахунок фіксованої договором суми гонорару адвоката за наданння правової (правничої) допомоги та акта приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги (зміст яких щодо наданих правничих послуг адвокатом дублює пункт 1.2 договору від 25 березня 2024 року) оформлений сторонами лише 27 червня 2024 року.
Разом з тим, як вбачається із змісту заяви про стягнення судових витрат від 27 червня 2024 року представнику позивача адвокату Хомичу Р.В. відомо й про те, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Касаційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20).
Проте ні з позовною заявою, ні за час перебування справи на розгляді суду позивачем (його представником) не було надано жодних доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі представник позивача отримав 02 квітня 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.30).
При цьому ані у позовній заяві, ані у будь-якій іншій заяві, яка могла би бути подана протягом строків, встановлених частини другої статті 262 КАС України (або до закінчення розгляду справи), позивач не заявив вимогу про розподіл витрат на правничу допомогу у сумі 1200,00 грн за рахунок відповідача, як і не вказав про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення судом рішення у справі, як того вимагає частина сьома статті 139 КАС України.
Зазначення в позовній заяві узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в даному випадку на правничу допомогу), адже за такого викладу, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань, суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.
Суд наголошує, що до винесення судом рішення позивач із заявою про розподіл судових витрат до суду не звертався, документів, які підтверджують понесені ним витрати на правничу допомогу до суду не подавав, тож підстав та обов'язку відшкодування витрат на правничу допомогу у суду на момент ухвалення судового рішення не виникало.
Суд також повторює, що саме висловлений стороною намір подати певні докази на підтвердження вартості заявлених судових витрат після ухвалення судового рішення є обставиною, яка дозволяє суду не вирішувати відповідне питання у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.
Однак позивач до ухвалення судом рішення у справі не заявив у встановленому порядку вимогу про здійснення після ухвалення судом рішення розподілу судових витрат на правничу допомогу, не вказав про наявність поважних причин, які б перешкоджали поданню доказів на підтвердження заявленого розміру понесених судових витрат (щодо правничої допомоги) до ухвалення рішення у справі і це дозволяє виснувати, що заяву, яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України надавала суду правові передумови для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, позивач у визначений КАС України строк не подав.
Зазначений висновок суду узгоджується із підходом при вирішенні Верховним Судом того ж питання в ухвалах від 07 липня 2023 року у справі №340/2823/21, від 26 липня 2023 року у справі №640/11775/20.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідач витрат на правничу допомогу підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 139, 143, 248, 256, 262 КАС України, суд
Заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ж.В. Каленюк