м. Вінниця
03 липня 2024 р. Справа № 120/14768/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні заяву, подану в порядку ст. 383 КАС України, про визнання протиправним рішення, прийнятого суб'єктом владних повноважень на виконання рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.07.2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 19.06.2020 року грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, одноразову допомогу в разі звільнення з військової служби, компенсацію за невикористані дні відпустки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати), встановленого ЗУ «про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020 року по 19.06.2020 року грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, одноразову допомогу в разі звільнення з військової служби, компенсацію за невикористані дні відпустки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати), встановленого ЗУ «про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року.
Ухвалою від 02.03.2023 року виправлено описку, допущену в пункті 3 резолютивної частини рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.07.2022 року по адміністративній справі № 120/14768/21-а, замінивши слова «без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб» на «із врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб».
Разом з тим, 02.01.2023 року Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №120/14768/21.
05.06.2024 року до суду надійшла заява позивача в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду.
Ухвалою суду від 10.06.2024 року вказану заяву призначено до розгляду в порядку письмового провадження та встановлено відповідачу строк для надання письмових пояснень із позицією щодо заяви про визнання протиправними дій.
Копія ухвали від 10.06.2024 року отримані відповідачем в системі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 7 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд» суд повідомляє вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання своїх пояснень у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд заяви представника позивача.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши наведені заявником аргументи, суд при вирішення поданої заяви по суті зважає на наступне.
Так, відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в тому числі і через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
У відповідності до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
З системного аналізу вищезазначених норм права можна зробити висновок, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
У постанові Верховного Суду від 18.06.2020 по справі № 820/4556/17, суд зазначив, що за загальним правилом, виконання судового рішення, яким на відповідача покладено обов'язок повторно розглянути заяву та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, забезпечується шляхом подання заяви в порядку ст.ст. 382, 383 КАС України. У такий спосіб суд, який ухвалив рішення, здійснює судовий контроль за його виконанням. При цьому суд не вирішує спору повторно, а лише усуває перешкоди на шляху виконання вже прийнятого раніше рішення. Потреба судового контролю може бути зумовлена, зокрема, невиконанням відповідачем судового рішення, яким його зобов'язано розглянути заяву з урахуванням висновків суду; неприйняттям рішення у належній формі; іншими діями та бездіяльністю, що свідчать про ухилення суб'єкта владних повноважень від виконання судового рішення. При цьому слід зауважити, що, здійснюючи судовий контроль, суд не може змінювати резолютивну частину рішення, яке виконується.
У той же час необхідність звернення до суду з новим позовом про зобов'язання суб'єкта владних повноважень ухвалити конкретне рішення на користь позивача, як виняток, може виникнути, якщо суб'єкт владних повноважень ухвалить рішення за результатами повторного розгляду, яким особі повторно буде відмовлено без врахування висновків суду або з інших підстав, яким суд не надавав оцінки раніше.
Як уже встановлено судом, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.07.2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 19.06.2020 року грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, одноразову допомогу в разі звільнення з військової служби, компенсацію за невикористані дні відпустки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати), встановленого ЗУ «про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020 року по 19.06.2020 року грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, одноразову допомогу в разі звільнення з військової служби, компенсацію за невикористані дні відпустки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати), встановленого ЗУ «про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року
Ухвалою від 02.03.2023 року виправлено описку, допущену в пункті 3 резолютивної частини рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.07.2022 року по адміністративній справі № 120/14768/21-а, замінивши слова «без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб» на «із врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб».
Разом з тим, 02.01.2023 року Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №120/14768/21.
Матеріали справи свідчать, що 23.01.2023 року старший державний виконавець ОСОБА_2 прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №120/14768/21-а про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020 року по 19.06.2020 року грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, одноразову допомогу в разі звільнення з військової служби, компенсацію за невикористані дні відпустки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати), встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року
В подальшому, представник позивача отримав лист Військової частини НОМЕР_1 від 21.05.2024 року вих. №1025/139/12/542/пс у відповідь на адвокатський запит щодо надання розрахунку складеного Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення суду у справі №120/14768/21-а із зазначенням складових грошового забезпечення, сум з яких проводилось нарахування та інших вихідних даних, зокрема, чи проводився розрахунок із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року чи із врахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати встановленої ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року.
До листа Військової частини НОМЕР_1 від 21.05.2024 року вих. №1025/139/12/542/пс додано довідку-розрахунок в якій зазначено, що нарахована сума складає 108 815,22 грн.
З розрахунку складеного Військовою частиною НОМЕР_1 вбачається, що перерахунок грошового забезпечення проведено із врахуванням прожиткового мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року в розмірі 2 102,00 грн.
При цьому, представник позивача вважає, що при перерахунку необхідно враховувати 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2020 року - 2 361,50 грн (4 723,00 грн * 50%), розмір якої є більшим від прожиткового мінімуму для працездатної особи - 2 102,00 грн, що стало підставою для звернення до суду з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду.
Надаючи оцінку вищезазначеним обставинам та доводам заявника, суд зазначає наступне.
Як зазначалося судом у рішенні, Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та нечинним п. 6 Постанови № 103, яким п. 4 Постанови № 704 викладений у новій редакції.
Колегія суддів у справі № 826/6453/18 дійшла висновку, що оскаржуваний пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 103, яким було внесено зміни у тому числі до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704, стосується прав Позивача та звужує гарантоване державою право на належне пенсійне забезпечення вказаної категорії осіб, адже призводить до зменшення розміру грошового забезпечення при його обчисленні, яке використовується для перерахунку пенсії.
Починаючи з 29 січня 2020 року відновлено дію п. 4 Постанови № 704 у редакції, яка передбачає використання розрахункової величини, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Зазначена норма права передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, як правило, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Лише у тому разі, якщо розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб є меншим ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для проведення відповідних розрахунків використовується величина, яка дорівнює 50 відсоткам розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року складає 2102,00 грн., мінімальна заробітна плата - 4723,00 грн., а 50 відсотків мінімальної заробітної плати буде складати 2361,50 грн. І прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року, і 50 відсотків мінімальної заробітної плати більше за розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що становив 1762 грн. Тому саме ця величина має враховуватись при обчисленні посадового окладу, окладу за військовим званням та похідних від них процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, починаючи з 29 січня 2020 року.
Таким чином, з 29 січня 2020 року грошове забезпечення всіх військовослужбовців, яким воно нараховується та виплачується на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 704, має бути перераховане в сторону збільшення шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту як мінімум на прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року, який становить 2102,00 грн., а не на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, який становив 1762 грн.
Згідно з п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом (01 січня 2017 року) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Таким чином, з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України № 704.
Розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 01 січня календарного року, на розрахунок посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями - не впливає.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 11 серпня 2020 року у справі № 520/2986/19, від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, від 26 жовтня 2022 року у справі № 500/8485/21, від 02 квітня 2024 року у справі № 340/608/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 300/6337/21.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання судового рішення, відповідач здійснив перерахунок спірного грошового забезпечення за період з 29.01. 2020 року по 19.06.2020 року виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року.
Таким чином, відповідач здійснив перерахунок і виплату грошового забезпечення позивачу із застосуванням правильної розрахункової величини, що свідчить про необґрунтованість вимог заяви представника позивача, поданої в порядку ст. 383 КАС України.
Як зазначено у частині 6 статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Верховний Суд в постанові від 06.10.2022 року в справі №821/907/18 звернув увагу на те, що «нормами КАС України не передбачено права апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України.».
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.07.2019 року в справі №821/11/18, від 30.04.2020 року в справі №814/1171/17, від 10.07.2020 року в справі №816/1861/17, від 20.11.2020 року в справі №663/530/18, від 20.01.2021 року в справі №280/4632/18, від 15.09.2021 року в справі №520/5390/2020, від 07.12.2021 року в справі №420/5553/19.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 383 КАС України, -
Залишити без задоволення заяву представника ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення, прийнятого суб'єктом владних повноважень - Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.07.2022 в адміністративній справі № 120/14768/21-а.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України та оскарженню не підлягає.
Суддя Чернюк Алла Юріївна