Справа №:755/10908/24
Провадження №: 4-с/755/100/24
про відмову у відкритті провадження за скаргою
"28" червня 2024 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П., вивчивши матеріали за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), боржник - Державне підприємство «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» на дії/бездіяльність органу примусового виконання, -
24.06.2024 до Дніпровського районного суду м. Києва через систему «Електронний суд» надійшла скарга ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), боржник - Державне підприємство «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» на дії/бездіяльність органу примусового виконання, яку 26.06.2024 було передано в провадження судді Катющенко В.П. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Відповідно до заявлених вимог скаржниця просить суд:
1. Залучити до участі у справі правонаступника ОСОБА_1 замість ОСОБА_2 .
2. Поновити строк подання цієї скарги.
3. Визнати незаконними дії головного державного виконавця Єзерської Анастасії Михайлівни Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 23.02.2023 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 за судовим наказом від 16.03.2018 по справі №755/3550/18 Дніпровського районного суду м. Києва.
4. Визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Єзерської Анастасії Михайлівни Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про закінчення виконавчого провадження від 23.02.2023 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 за судовим наказом від 16.03.2018 по справі №755/3550/18 Дніпровського районного суду м. Києва.
5. Зобов'язати Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відновити виконавче провадження з примусового виконання судового наказу від 16.03.2018 по справі №755/3550/18 Дніпровського районного суду м. Києва.
6. Стягнути з Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35011660) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати, в тому числі витрати на правничу допомогу в сумі 12000 гривен, поштові витрати.
7. Зобов'язати керівника (начальника) Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомити суд і скаржника про виконання ухвали суду за наслідками розгляду цієї скарги не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Вивчивши матеріали скарги, суд дійшов наступного.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до ч.1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, відносин; інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За нормою ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншою посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Таким чином, зі скаргою, в порядку ст. 447 ЦПК України, на дії/бездіяльність державного/приватного виконавця сторона виконавчого провадження може звернутися лише у випадку, якщо такі дії/бездіяльність допущені при виконанні судового рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства.
Як убачається зі змісту скарги та доданих документів, питання про заміну сторони її правонаступником у справі №755/3550/18, не вирішене, ухвала суду про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником відсутня, у той же час така вимога висловлена у вимогах даної скарги.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 02.06.2016 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Разом з тим, при виконанні судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів ДВС, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
За матеріалами поданої скарги убачається, що скаржниця ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження № НОМЕР_2, стягувачем у якому є ОСОБА_2 , що, в свою чергу, виключає можливість останньої оскаржувати дії та рішення органу примусового виконання у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_2 у порядку Розділу VI Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) Цивільного процесуального кодексу України.
В той же час, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Таким чином, встановивши предмет оскарження, яким є дії та рішення приватного виконавця у виконавчому провадження, в межах якого подана скарга, у якому не вирішено питання про заміну сторони, а саме боржника його правонаступником, зважаючи на те, що заявник не набув статусу сторони виконавчого провадження, у суду відсутні підстави для розгляду вимог даної скарги.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 442 Цивільного процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Таким чином, у разі вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження у порядку ст. 442 ЦПК України, шляхом звернення до суду із відповідною заявою, така сторона виконавчого провадження у подальшому, за наявності об'єктивних підстав, може звернутися до суду у порядку ст. 447 ЦПК України із скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання. При цьому, питання заміни сторони виконавчого провадження не може бути вирішено судом при розгляді скарги, шляхом об'єднання вимог скарги особи, яка не набула статусу сторони виконавчого провадження.
В силу ч. 9 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
За вказаних обставин суддя приходить висновку про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), боржник - Державне підприємство «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» на дії/бездіяльність органу примусового виконання, з огляду на відсутність правових підстав для звернення ОСОБА_1 із даною скаргою, оскільки остання не є стороною виконавчого провадження у зв'язку з чим не наділена правом звернення до суду із скаргою в порядку визначено Розділом VI Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) Цивільного процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 260, 271, 353, 354, 444 Цивільного процесуального кодексу України, -
Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), боржник - Державне підприємство «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» на дії/бездіяльність органу примусового виконання.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені ст. 354 ЦПК України.
Суддя: