01.07.24
22-ц/812/969/24
Провадження № 22-ц/812/969/24
Іменем України
01липня 2024 року м. Миколаїв
справа № 490/1986/18
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого Коломієць В.В.
суддів Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , поданою представником - адвокатом Носовим Олександром Миколайовичем, на ухвалу Центрального районного суду м.Миколаєва, постановлену 09 грудня 2022 року під головуванням судді Гуденко О.А., повний текст судового рішення складений цього ж дня,
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позивач зазначав, що він зареєстрований та проживає в квартирі АДРЕСА_1 . Основним квартиронаймачем даного житла була його мати - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також в квартирі зареєстрований брат - ОСОБА_2 , який не проживає в ній з січня 2006 року, коли зібрав свої особисті речі і виїхав без пояснення будь-яких причин. З того часу відповідач жодних відомостей про місце свого перебування не повідомляв та бажання проживати в квартирі будь-яким чином не висловлював.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив визнати відповідача таким, що втратив право користування кв. АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 грудня 2018 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 31 травня 2022 року поновлено ОСОБА_2 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 грудня 2018 року. Заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Труби К.Б. - про перегляд заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 грудня 2018 року - задоволено. Вказане заочне рішення було скасовано та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2022 року закрито провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Ухвала суду мотивована тим, що позивач помер, а спірні правовідносини не допускають правонаступництва, у зв'язку з чим провадження підлягає закриттю.
У травні 2024 року, особа, яка не брала участі в справі - ОСОБА_3 , яка є законним представником неповнолітнього ОСОБА_4 , через представника - адвоката Носова О.М. - звернулася з апеляційною скаргою, в якій просили скасувати ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2022 року про закриття провадження у справі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат Носов О.М. зазначав, що ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 березня 2024 року у справі № 490/308/24 ОСОБА_4 , який є спадкоємцем майна ОСОБА_1 , було залучено до участі у справі в якості співвідповідача у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління комунального майна Миколаївської міської ради про визнання недійсним та скасування розпорядження про передачу у власність ОСОБА_1 кв. АДРЕСА_1 . 14 травня 2024 року при ознайомленні з матеріалами даної справи стало відомо, що ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 травня 2022 року у справі № 490/1986/18 скасовано заочне рішення від 17 грудня 2018 року у зв'язку зі смертю позивача та відсутністю підстав для залучення правонаступника. Також стало відомо, що у відношенні ОСОБА_2 прийнято рішення про скасування зняття із зареєстрованого місця проживання по АДРЕСА_2 , що надає йому право на користування зазначеним житловим приміщенням та порушує права ОСОБА_4 , як особи, яка має на це майно спадкові права. На думку апелянта, закриттям провадження у даній справі створено підстави для звернення ОСОБА_2 до суду з позовом про припинення права власності ОСОБА_1 на квартиру, яке в порядку спадкування перейшла до ОСОБА_4 .
Апелянт не погоджується з висновком суду, що поданий ОСОБА_1 до суду позов пов'язаний з особистими правами самого позивача, оскільки він не був власником житла і звертався з вимогами про втрату користування житло відповідача саме на захист своїх житлових прав, а не прав власника, спрямованих на укладення саме з ним договору найму вказаної квартири та визначення його відповідальним квартиронаймачем після смерті матері. Так зі змісту скасованого заочного рішення від 17 грудня 2018 року слідує, що ОСОБА_1 обґрунтовував свої позовні вимоги не тільки тривалістю відсутністю ОСОБА_2 за місцем реєстрації місця проживання, а й невиконанням останнім умов договору найму в частині спільного обов'язку по оплаті житлово-комунальних послуг, тобто звертався за захистом своїх майнових прав. На час скасування заочного рішення суду та призначення справи до розгляду ОСОБА_1 вже набув право власності на кв. АДРЕСА_1 , що надає право ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у разі його залучення до участі у справі як правонаступника, змінювати підстави або предмет позову, застосовуючи для захисту своїх прав положення ст. 391 ЦК України, яка не виключає можливість визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В судове засідання до суду апеляційної інстанції відповідач та апелянт ОСОБА_3 не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені.
Від представника ОСОБА_3 - адвоката Носова О.М. - надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Відповідно до частини 1 статті 352 ЦПК, особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Отже, необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права апеляційного оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків цієї особи.
На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, особа, не залучена до участі у справі, повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо з судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її: (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
При цьому судове рішення повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є апелянт, або міститься судження про права та обов'язки цієї особиу відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, абоу резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Таку правову позицію щодо застосування правил частини 1 статті 352 ЦПК містить постанова Верховного Суду (КЦС) від 29 жовтня 2020 року у справі №200/6831/18.
Це питання має вирішуватись апеляційним судом, виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.
Так, з матеріалів справи вбачається, що на час звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом та ухвалення Центральним районним судом м. Миколаєва заочного рішення від 17 грудня 2018 року про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартира АДРЕСА_1 належала до комунальної власності та у ній були зареєстровані позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2
Зі змісту апеляційної скарги особи, яка не приймала участь у розгляді справи - ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , та доданих до неї документів вбачається, що Розпорядженням Управління комунального майна Миколаївської міської ради № 1496-р квартира АДРЕСА_1 була передана у приватну власність ОСОБА_6
23 січня 2024 року Центральним районним судом м. Миколаєва було відкрито провадження у справі № 490/308/24 за позовом ОСОБА_2 до Управління коммунального майна Миколаївської міської ради про визнання недійсним та скасування вищевказаного розпорядження про передачу квартири у приватну власність. Ухвалою цього ж суду від 28 березня 2024 року до участі у справі було залучено як співвідповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в інтересах якого діє мати ОСОБА_3 , який є сином позивача ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , та його спадкоємцем.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що у даному випадку оскаржуване судове рішення стосується прав, інтересів та обов'язків неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в інтересах якого діє його мати ОСОБА_3 , та у нього наявне право на апеляційне оскарження вказаного судового рішення.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Закриваючи провадження у справі, на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що дані правовідносини не допускають правонаступництва, оскільки пов'язані з особистими правами самого позивача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 березня 2018 року Центральним районним судом м. Миколаєва було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 .
З матеріалів справи слідує і встановлено судом, що згідно ордеру № 392 від 01.11.1985 року вищевказана квартира була надана матері сторін - ОСОБА_7 на склад сім'ї з трьох осіб: її та її синів ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (а.с. 28). ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 померла.
На час звернення позивача до суду з даним позовом квартира перебувала у комунальній власності.
Звертаючись 20 березня 2018 року до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_2 з січня 2006 року в спірній квартирі не проживає.
Отже предметом спору у цій справі є право користування ОСОБА_2 спірною квартирою, яке оспорювалось позивачем.
ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 20 жовтня 2022 року(повторне). (а.с. 46).
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 7 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (право попередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Згідно ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Враховуючи що спірні правовідносини щодо визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, нерозривно пов'язані з особою позивача, а тому не допускають правонаступництво, колегія суддів приходить до висновку що суд першої інстанції правомірно закрив провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Вказані висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року та від 04 травня 2022 року у справі № 521/13728/18, від 21 січня 2021 року у справі №404/7203/17.
Колегія не приймає до уваги доводи апелянта, що на час скасування заочного рішення суду та призначення справи до розгляду квартира вже була приватизована позивачем, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції щодо того, що спірні правовідносини не допускають правонаступництво, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм закону, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Враховуючи викладене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , подану представником - адвокатом Носовим Олександром Миколайовичем, залишити без задоволення.
Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий В.В. Коломієць
Судді: Н.В. Самчишина
Т.В. Серебрякова
Повний текст судового рішення складений 03 липня 2024 року