03.07.24
22-ц/812/1015/24
Справа № 479/493/23 Головуюча в 1-й інстанції Репушевська О. В.
Провадження 22-ц/812/1015/24 Доповідачка апеляційної інстанції Ямкова О. О.
Іменем України
3 липня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючої-судді - Ямкової О. О.,
суддів - Локтіонової О. В., Самчишиної Н. В.,
із секретарем судового засідання: Біляєвою В. М.,
за участю: представника позивачки - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_3 , подану від її імені
адвокатом Кравченком Олександром Сергійовичем,
на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 30 квітня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Репушевської О. В. в приміщенні суду в смт. Криве Озеро Миколаївської області о 10 год. 25 хв., із складенням його повного тексту, по справі
за позовом
ОСОБА_3
до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Агрофірма Корнацьких»,
ОСОБА_4
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
шляхом скасування державної реєстрації,-
У квітні 2023 року ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Кравченко О. С., звернулась до суду з позовом до ТОВ «Агрофірма Корнацьких», ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
В обґрунтування позову зазначала, що починаючи з 21 січня 2003 року вона є власником земельної ділянки загальною площею 2,76 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах Секретарської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-МК №036037 від 21 січня 2003 року.
Вказана земельна ділянка перебуває у користуванні ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на підставі договору оренди землі від 16 листопада 2009 року, що укладено між сторонами строком на 50 років, з виплатою щорічної орендної плати. Договір зареєстровано у державному реєстрі за № 40901700089 та підписано від імені ОСОБА_3 , як орендодавиці, її представником за довіреністю ОСОБА_4 ..
Під час виконання договору оренди позивачці стало відомо, що підпис у договорі оренди належної їй земельної ділянки виконано не ОСОБА_4 , а невідомою особою, внаслідок чого договір є неукладеним, а його державна реєстрація підлягає скасуванню.
Враховуючи наведене, ОСОБА_3 просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації договору оренди землі від 16 листопада 2009 року, зареєстрованого в Державному реєстрі земель за № 40901700089.
Клопотала про витребування у відповідача ТОВ «Агрофірма Корнацьких» примірнику договору оренди належної їй земельної ділянки, а також у відповідача ОСОБА_4 та приватного нотаріуса Цихоні В. А. довіреності, виданої від її імені на представництво інтересів, та про зобов'язання відповідача ОСОБА_4 надати вільні зразки його підпису, що вчинені ним за два роки до дати укладення договору оренди та за два роки після вчинення цього правочину, а також експериментальні зразки почерку не менше ніж на 10-15 аркушах у вигляді записів прізвища та ініціалів.
У відзиві на позовну заяву ТОВ «Агрофірма Корнацьких» вважало позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наявність у діях позивачки ознак недобросовісної поведінки. Позивачка тривалий час виконувала умови договору оренди та отримувала орендну плату, і у судовому засіданні не довела наявність порушення її прав.
Зазначав про неможливість надання до суду примірника оспорюваного договору, оскільки його надано до матеріалів іншої справи №479/904/22, яка перебуває у провадженні Кривоозерського районного суду Миколаївської області, та заперечив щодо можливості зобов'язання відповідача ОСОБА_4 надати зразки підпису і почерку у зв'язку з тим, що право оспорення факту можливого підписання договору іншою особою від його імені належить виключено йому, а не ОСОБА_3 .
Ухвалою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 26 жовтня 2023 року у задоволенні клопотання представника позивачки про витребування у відповідача ОСОБА_4 зразків підпису відмовлено.
14 березня 2024 року позивачкою ОСОБА_3 , від імені якої діє представник ОСОБА_1 , до суду подано клопотання про призначення судової-почеркознавчої експертизи на предмет з'ясування чи її представником ОСОБА_4 виконаний підпис у договорі оренди або іншою особою. Клопотання мотивовано чутками, які сталі відомі позивачці.
В цей же день представником ТОВ «Агрофірма Корнацьких» надані пояснення, у яких він заперечував проти проведення у справі експертизи, з підстав неможливості її призначення з метою перевірки гіпотези позивачки, яка ґрунтується на припущеннях. Посилався на принцип «заборони суперечливої поведінки», враховуючи вирішення судом попереднього спору, ініційованого позивачкою стосовно розірвання цього ж договору оренди.
Ухвалою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 14 березня 2024 року у задоволенні клопотання представника позивачки про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи відмовлено. Підготовче провадження закрито, витребувано у приватного нотаріуса Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Цихоні В. А. примірник довіреності від 20 лютого 2007 року.
2 квітня 2024 року приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Цихонею В. А. до суду наданий примірник довіреності.
Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 30 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що договір оренди укладено сторонами у відповідності до вимог законодавства, внаслідок чого відсутні підстави для усунення перешкод шляхом скасування його реєстрації.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , від імені якої діє представник - адвокат Кравченко О. С., посилаючись на те що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з невідповідністю висновків суду обставинам справи просить скасувати його та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд відмовив у проведенні почеркознавчої експертизи на предмет визначення факту укладення спірного договору, при тому послався на недоведеність вимог позивачкою. Також помилково вказав на наявність у представника орендодавиці ОСОБА_4 обсягу цивільної дієздатності при укладенні договору та не звернув увагу на те, що позивачкою висловлені сумніви про підписання договору від її імені ОСОБА_4 , а не будь-якою іншою невідомою особою.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважав її доводи необґрунтованими, а саму скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
При вирішенні справи судом встановлено, що на підставі державного акту ІІІ- МК №036037 від 21 січня 2003 року на право приватної власності на землю ОСОБА_3 є власницею земельної ділянки площею 2,76 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Секретарської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області (а.с.13).
1 грудня 2007 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» укладено договір оренди землі строком на 50 років, на період з 1 січня 2008 року до 31 грудня 2057 року. Договір зареєстровано у Кривоозерському районному відділі МРФ ДП «Центр ДЗК» 16 листопада 2009 року за №040947600089 (а.с.14-16).
Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_3 передала ТОВ «Агрофірма Корнацьких» в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,76 га, яка знаходиться на території Секретарської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, що підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки (а.с.14-16).
Договір підписано від імені представника ТОВ «Агрофірма Корнацьких» та від імені власниці землі ОСОБА_3 її представником ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченою нею довіреності від 20 лютого 2007 року (а.с.138).
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.
За частиною 1 статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається в письмовій формі та за бажанням однієї з сторін може бути посвідчений нотаріально, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.
За частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 Закону України «Про оренду землі» є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).
Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (частина 3 статті 640 ЦК України).
Таким чином, за встановленими судами у справі обставинами, сторонами узгоджені усі суттєві умови договору оренди, які його уклали в письмовій формі 1 грудня 2007 року та підписали через своїх представників за належно оформленими повноваженнями, після чого зареєстрували договір оренди у Кривоозерському районному відділі МРФ ДП «Центр ДЗК» 16 листопада 2009 року за №040947600089.
Від імені позивачки, як орендодавиці, її волевиявлення на укладення договору оренди, яке нею висловлено у підписаній особисто та нотаріально посвідченій довіреності, підтверджено представником ОСОБА_4 у межах повноважень, визначених цією довіреністю.
Разом з тим, подаючи позовну заяву про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, позивачка посилалася на те, що як їй згодом стало відомо, ОСОБА_4 від її імені договір не підписував, внаслідок чого договір оренди є неукладеним, але «як саме» і «яким згодом» їй стало відомо про такі обставин нею у змісті позову не наведено та у судових засіданнях не підтверджено.
За змістом частин 2 і 3 статті 12 ЦПК України здійснення всіх процесуальних прав і обов'язків, передбачених законом, учасниками справи відбувається за рівних прав. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Предметом доказування у справі є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України).
Тому дослідження обставин, що входять до предмету доказування, може бути предметом висновку експерта (частина 2 статті 102 ЦПК України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. При тому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини 5 і 6 статті 81 ЦПК України).
Аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що сторона, яка зазначає про те, що нею договір не підписано, може на підтвердження таких обставин справи, які входять до предмету доказування, надати докази, зокрема, висновок експерта, або заявити клопотання перед судом про сприяння їй у реалізації своїх прав та призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи.
В той же час сторона не може ґрунтувати доказування наведених нею обставин справи на припущеннях, для перевірки яких перекласти тягар надання доказів на іншу сторону, та вимагати від суду зобов'язати іншого учасника справи, до якого нею позовних вимог не заявлено, подати певні докази на підтвердження заявлених обставин, обов'язок доказування яких покладено саме на цю сторону, що ініціювала спір.
В цьому випадку не є слушним посилання представника позивача на зміст постанови ВС від 4 вересня 2019 року у справі №760/10691/18, оскільки за обставинами справи, яка переглядалася касаційним судом, підпис на іншому договорі оспорювався позивачем з тих підстав, що саме цей учасник справи його не підписував, внаслідок чого касаційним судом виснувано, що обов'язок доказування невідповідності підпису позивача на оспорюванному договорі процесуальний закон покладає на позивача, а тому саме він зобов'язаний це доводити, зокрема у спосіб, визначений ним та законом, шляхом проведення у справі судової почеркознавчої експертизи.
В даному ж разі, позивачкою не оспорюється свій підпис на довіреності, якою нею уповноважено представника на підписання договору оренди, а оспорюється, та виключно на припущеннях, можливість не підписання договору оренди, на укладення якого вона уповноважила ОСОБА_4 від її імені.
Враховуючи наведене, у призначенні судової почеркознавчої експертизи на предмет можливого не підписання договору оренди від імені ОСОБА_3 її представником ОСОБА_4 , судом обґрунтовано відмовлено, з огляду на неможливість подання доказів, які ґрунтуються на припущеннях, та їх надання суду за рахунок покладення тягаря доказування на іншого учасника справи, до якого вимог не заявлено, тобто за поданим ОСОБА_3 позовом вони не є тими доказами, що входять до предмета доказування відносно заявленої нею матеріально-правової вимоги до іншої особи.
За правилами пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
За змістом частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору (правочину) не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (згідно із частиною 1 статті 203 ЦК України). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно із частиною 1 статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).
За частиною 1 статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається в письмовій формі та за бажанням однієї з сторін може бути посвідчений нотаріально, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.
Зокрема, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (згідно із частиною 1 статті 125 ЗК України). Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (частина 5 статті 126 ЗК України).
У тому разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Разом з тим, судом правильно встановлено, що волевиявлення на умови укладення договору оренди одним із повірених, зокрема ОСОБА_4 , від власниці землі ретельно викладено позивачкою ОСОБА_3 у змісті нотаріально посвідченої довіреності від 20 лютого 2007 року (а.с.138).
Ці умови перенесено у зміст договору оренди, укладеного 1 грудня 2007 року у письмовій формі. Укладення договору з перевищенням повноважень, які б не відповідали волевиявленню ОСОБА_3 , викладеному у змісті довіреності, позивачкою не заявлено.
Не заявлено про порушення таких повноважень і представником власниці - повіреним ОСОБА_4 , як не оспорено ним і власне підписання умов договору оренди від імені ОСОБА_3 ..
Тому укладений договір оренди є правомірним у розумінні змісту положень статті 204 ЦК України.
За цих обставин та на переконання колегії суддів, суд першої інстанції, ґрунтуючись на належно досліджених ним доказах, дійшов правильного висновку про недоведеність порушення прав та інтересів позивачки.
Намагання представника позивачки в суді першої та апеляційної інстанцій зібрати докази на обґрунтування заявлених ними вимог, пред'явлених до ТОВ «Агрофірма Корнацьких», передусім із зазначенням ОСОБА_4 в якості відповідача, до якого матеріально-правової вимоги ними не заявлено, свідчать про порушення стороною процесуальних принципів, передбачених статтями 11-13, 81 ЦПК України, та відсутність у сторони доказів на підтвердження обставин, заявлених нею у позові та змісті апеляційної скарги.
Встановивши, що відповідач ОСОБА_4 не оспорює свій підпис на договорі оренди, договір укладено та виконується в межах волевиявлення позивачки, яке викладено нею у змісті виданої та посвідченої довіреності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для усунення перешкод та скасування державної реєстрації.
Оскільки такий висновок відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону, то не вбачається підстав для скасування чи зміни судового рішення.
Інші доводи апеляційної скарги позивачки та її представника зводяться до помилкового розуміння норм процесуального та матеріального права, переоцінки обставин, правильно встановлених та оцінених судом першої інстанції, і на законність судового рішення у справі не впливають.
За таких обставин, і відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана від її імені адвокатом Кравченком Олександром Сергійовичем - залишити без задоволення, а рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 30 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуюча О. О. Ямкова
Судді О. В. Локтіонова
Н. В. Самчишина