01.07.24
22-ц/812/1011/24
Провадження № 22-ц/812/1011/24
Іменем України
01 липня 2024 року м. Миколаїв
справа № 490/3365/24
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого Коломієць В.В.
суддів Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва, постановлену 22 травня 2024 року під головуванням судді Чаричанського П.О., повний текст судового рішення складений цього ж дня,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
Позивач зазначав, що 08 липня 2022 року між ним та ОСОБА_3 було укладено шлюб, зареєстрований Центральним відділом ДРАЦС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса), актовий запис № 169. Від шлюбу спільних дітей не мають. З березня 2024 року шлюбні відносини фактично припинені, внаслідок постійних сварок, відсутності взаєморозуміння. На думку позивача, збереження сім'ї неможливе.
Відповідач ОСОБА_3 звернулася з заявою в якій просила надати строк на примирення терміном шість (6) місяців.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2024 року заяву відповідача ОСОБА_3 задоволено частково. Надано сторонам строк для примирення терміном у три місяці. Провадження у справі зупинено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 253 ЦПК України, до завершення наданого строку на примирення до 22 серпня 2024 року включно.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2024 року, просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначав, що з відповідачкою з березня 2024 року не проживає через постійні сварки, різні погляди на сімейне життя, що негативно вплинуло на його психологічний стан та переконання зберегти шлюб. До того ж, на теперішій час він проживає однією сім'єю з іншою жінкою, з якою тривалий час проживав однією сім'єю ще до укладення шлюбу з відповідачкою, що категорично унеможливлює збереження сім'ї з ОСОБА_3 та перешкоджає укладенню ним нового шлюбу.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , вказуючи що погоджується з ухвалою суду та вважає, що примирення можливе.
В судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені, клопотань про відкладення судового розгляду не надходило.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала районного суду зазначеним вимогам відповідає.
Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що 08 липня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстровано Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.3).
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 30 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА_4 про розірвання шлюбу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.
22 травня 2024 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшла заява про надання часу для примирення на шість місяців.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 травня 2024 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Встановлено сторонам строк на примирення для збереження сім'ї терміном у три місяці до 22 серпня 2024 року та зупинено провадження у справі на вказаний строк.
За правилами ст.211 ЦПК України передбачено, що одним із завдань розгляду справи по суті визначається сприяння примиренню сторін.
У ч.7 ст.240 ЦПК України вказується на можливість суду у справах про розірвання шлюбу зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців, а згідно з п. 4 ч.1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.
Тобто, у відповідності до п. 4 ч.1 ст. 251 ЦПК України надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення є обов'язковою підставою зупинення провадження у справі.
Конкретний строк для примирення визначає суд першої інстанції.
Стаття 111 СК України передбачає, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечитиме моральним засадам суспільства.
Одним із таких заходів є надання сторонам строку для примирення.
З положень ст. 251 ЦПК України встановлено, що в разі не зупинення провадження у справі про розірвання шлюбу у зв'язку з наданням сторонам строку для примирення, суд допустить порушення норм процесуального права, незалежно від обставин справи, оскільки зазначена норма передбачає безумовне обов'язкове зупинення провадження у справі.
Аналізуючи зміст апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу суду про зупинення провадження у справі про розірвання шлюбу, колегія суддів приходить до висновку про те, що на цій підставі фактично оскаржується ухвала в частині призначеного сторонам строку для примирення, а позивач фактично не погоджується з наданням судом першої інстанції строку для примирення.
Проте, згідно ст. 353 ЦПК України оскаржувана ухвала в частині надання сторонам строку на примирення не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.
Оскаржуваною ухвалою від 22 травня 2024 року сторонам надано строк для примирення до 22 серпня 2024 року (три місяці), тобто в межах передбаченого законом строку.
Оскільки надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є обов'язковою підставою для зупинення провадження у справі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
При вирішенні питання щодо зупинення провадження у справі суд першої інстанції дотримався положень п.4 ч.1 ст. 251 ЦПК України, відповідно до якого суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.
Посилання в апеляційній скарзі на неможливість збереження сім'ї, апеляційний судом до уваги не приймаються з огляду на те, що такі обставини будуть предметом дослідження судом першої інстанції при розгляді справи по суті та не впливають на обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення, що обумовлено відсутністю згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу.
За встановлених обставин, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права,
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий: В.В. Коломієць
Судді: Н. В. Самчишина
Т.В. Серебрякова
Повний текст постанови складено 03 липня 2024 року