03.07.24
22-ц/812/995/24
Єдиний унікальний номер судової справи: 490/1425/19
Провадження № 22-ц/812/995/24 Суддя першої інстанції Гуденко О.А.
Суддя-доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.
Постанова
Іменем України
03 липня 2024 року м. Миколаїв Справа №490/1425/19
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Самчишиної Н.В.,
суддів: Серебрякової Т.В., Ямкової О.О.,
із секретарем судового засідання - Біляєвою В.М.,
за участі: скаржника - ОСОБА_1 ,
представника стягувача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , подану її представником - адвокатом Вдовиченко Іриною Сергіївною, на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2024 року, постановлену під головуванням судді Гуденко О.А., за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересовані особа - ОСОБА_2 , -
встановив:
09 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - Лемещенко А.П., що полягає у нездійсненні перерахунку аліментів по виконавчому провадженню № 59399706;
- зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (далі Центральний відділ ДВС) здійснити перерахунок аліментів по виконавчому провадженню № 59399706 на підставі ст. ч. 3 ст. 183 Сімейного кодексу України за період з 29 липня 2021 року по 15 квітня 2023 року з 1/3 частки на 1/6 частку аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Центральний відділ ДВС здійснити перерахунок надмірно стягнутих аліментів у виконавчому провадженні № 59399706 за період з 29 липня 2021 року по 15 квітня 2023 року.
В обґрунтування скарги зазначив, що на виконанні Центрального відділу ДВС перебувало виконавче провадження № 59399706 з примусового виконання судового наказу № 490/1425/19 Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 березня 2019 року про стягнення з нього з 15 лютого 2019 року і до досягнення дітьми повноліття, аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку щомісячно.
28 липня 2021 року сину ОСОБА_5 виповнилося 18 років.
Починаючи з 28 липня 2021 року на підставі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2021 року з ОСОБА_1 стягуються на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі 5 000 грн щомісячно до досягнення ним двадцяти трьох років за умови, що він буде продовжувати навчання. Скаржник вказував, що не дивлячись на досягнення старшим сином ОСОБА_4 повноліття, з 29 липня 2021 року по 15 квітня 2023 року, тобто майже 2 роки, з нього здійснювалось подвійне стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина за вказаними судовими рішеннями.
Разом із скаргою, ОСОБА_1 подано до суду клопотання про поновлення строку на звернення до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця.
Клопотання обґрунтовано тим, що скаржник пізно дізнався про подвійне стягнення, а саме у лютому 2022 року. Фізично, вчасно, він не міг звернутися щодо оскарження, як на його думку, незаконних дій державного виконавця, оскільки з 24 лютого 2022 року, він як поліцейський, у посиленому режимі виконував свої функціональні обов'язки та приймав участь у бойових діях. Також, в цей період не працювали майже усі установи та підприємства м. Миколаєва, що є загальновідомим фактом, який не підлягає доказуванню. З грудня 2022 року скаржник неодноразово звертався зі скаргами та заявами до Центрального відділу ДВС, які було проігноровано. Крім того зазначав, що він втрете звернувся до суд з даною скаргою 09 січня 2024 року, в якій вже окремо подав клопотання про поновлення строку на звернення зі скаргою на оскарження дій державного виконавця.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 січня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду зі скаргою на оскарження дій державного виконавця.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2024 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність головного державного виконавця Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м Одеса) Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві - Лемещенко А.П., що полягає у нездійсненні перерахунку аліментів по виконавчому провадженню № 59399706.
Зобов'язано Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) здійснити перерахунок аліментів по виконавчому провадженню № 59399706 на підставі частини третьої статті 183 Сімейного кодексу України за період з 29 липня 2021 року по 15 квітня 2023 року у розмірі 1/6 частки від усіх заробітку (доходу) платника аліментів на молодшу дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язано Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) здійснити перерахунок аліментів у виконавчому провадженні № 59399706 за період з 29 липня 2021 року по 15 квітня 2023 року, без врахування стягнутих аліментів у розмірі 1/6 частки від усіх заробітку (доходу) платника на утримання старшої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що матеріалами справи підтверджується, що з грудня 2022 року по серпень 2023 року ОСОБА_1 багаторазово звертався до начальника Центрального ВДВС з відповідними заявами та скаргами щодо подвійного стягнення аліментів та проведення перерахунку аліментів у розмірі 1/6 частки від його заробітку на молодшу дитину ОСОБА_4 , 2008 року народження.
Проте державними виконавцями не було вжито належних та прямо передбачених законом заходів та не вчинено належні виконавчі дії, при цьому з наданих відповідей посадових осіб державної виконавчої служби вбачається, що останні вдалися до власного трактування норм Сімейного кодексу України.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що головний державний виконавець Центрального відділу ДВС неправомірно не здійснив перерахунок аліментів у виконавчому провадженні № 59399706 за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття - ОСОБА_5 , з ІНФОРМАЦІЯ_3 в зв'язку з досягненням дитиною повноліття. Більш того, достовірно знаючи, що на той час на примусовому виконанні у тому ж Центральному відділі ДВС перебуває виконавче провадження № 67785079 з примусового виконання виконавчого листа №490/6059/21 від 26 листопада 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання цього ж, але вже повнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 5 000 грн щомісячно, починаючи з 28 липня 2021 року і до досягненню ним двадцяти трьох років за умови, що він буде продовжувати навчання.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Вдовиченко І.С., посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції необґрунтовано та безпідставно поновив ОСОБА_1 строк звернення до суду зі скаргою на оскарження дій державного виконавця, оскільки він протягом двох років не оскаржував бездіяльність у виконавчому провадженні №59399706 та не надав жодних доказів, які б підтверджували та свідчили про неможливість звернення до суду з відповідними скаргами. Крім того, суд не дослідив виконавче провадження та не врахував, що відповідно до статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження №59399706 було закінчено. Заявник вказувала, що вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження, як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність її доводів, та законність і обґрунтованість ухвали суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
Судом установлено, що 12 березня 2019 року Центральним районним судом м.Миколаєва винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 15 лютого 2019 року і до досягнення дітьми повноліття.
Примусове виконання цього судового наказу здійснювалось Центральним відділом державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), виконавче провадження № 59399706.
Син скаржника ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 досяг повноліття.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2021 року у справі № 490/6059/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 5000 грн щомісячно, починаючи з 28 липня 2021 року і до досягненню ним двадцяти трьох років за умови, що він буде продовжувати навчання.
Зі змісту цього рішення слідує, що відповідач ОСОБА_1 подав суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги визнав.
Скаржник стверджував, що він дізнався про подвійне стягнення з нього аліментів на утримання старшого сина у лютому 2022 року, коли було звернуто вказане рішення суду до примусового виконання, а стягнення з нього аліментів на підставі судового наказу - не було припинено державним виконавцем. В період з лютого 2022 року до листопада 2022 року (деокупація Миколаївської області) він не мав змоги звернутися ні до Центрального відділу ДВС, ні до суду, оскільки Центральний відділ ДВС не працював у штатному режимі, а він сам цілодобово виконував свої посадові обов'язки працівника поліції та приймав участь у бойових діях.
01 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця із заявою щодо перерахунку аліментів та припинення подвійного стягнення аліментів.
В подальшому він звертався до відділу ДВС з аналогічними заявами 26 грудня 2022 року, 23 травня 2023 року та 10 серпня 2023 року, проте його заяви були проігноровані.
На звернення скаржника від 01 грудня 2022 року (через шістнадцять місяців після досягнення сином повноліття), Центральний відділ ДВС надав роз'яснення, що для зменшення розміру аліментів на неповнолітню дитину, стягнутих судовим наказом Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 березня 2019 року, скаржнику слід звернутися до суду із відповідним позовом.
ОСОБА_1 у січні 2023 року звернувся до суду із позовом про зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього на утримання сина ОСОБА_5 , на підставі зазначеного вище судового наказу, та визначення їх у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу).
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 березня 2023 року у справі № 490/499/23 позов ОСОБА_1 (з яким він звернувся до суду 17 січня 2023 року) задоволено. Зменшено розмір аліментів, які стягуються на утримання сина ОСОБА_4 до усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімум для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набуття цим рішенням законної сили. Відкликано судовий наказ Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 березня 2019 року. Це рішення ОСОБА_1 не оскаржувалося та набрало законної сили 17 квітня 2023 року.
Як вбачається з вказаного судового рішення, судом встановлено, що на той час у Центральному відділі ДВС перебували виконавчі провадження:
- № 59399706 з примусового виконання судового наказу №1425/19 від 21 травня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 15 лютого 2019 року і до досягнення дітьми повноліття;
- № 67785079 з примусового виконання виконавчого листа №490/6059/21 від 26 листопада 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 5 000 грн щомісячно, починаючи з 28 липня 2021 року і до досягненню ним двадцяти трьох років за умови, що він буде продовжувати навчання.
З приводу заяви ОСОБА_1 щодо перерахунку розміру аліментів на підставі досягнення старшою дитиною повноліття, останньому ДВС повідомлено про те, що для перегляду розміру стягнення аліментів по виконавчому провадженню №59399706 необхідно звернутися із позовом до суду про зміну розміру аліментів.
Вимоги позову про зобов'язання Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві зробити перерахунок надмірно стягнутих аліментів з ОСОБА_1 , починаючи з 28 липня 2021 року судом не вирішувалися.
При цьому судом вирішено питання саме щодо зміни розміру аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на утримання молодшої дитини ОСОБА_4 , 2008 року народження, саме в зв'язку з досягненням старшою дитиною ОСОБА_6 , 2003 року народження, повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 та стягнення на утримання останнього аліментів в новому розмірі саме як на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
Тобто судом встановлено факт припинення стягнення аліментів з батька на сина ОСОБА_5 саме на підставі судового наказу від 12 березня 2019 року.
Постановою головного державного виконавця Центрального відділу ДВС Кірток А.А. від 09 травня 2023 року закінчено виконавче провадження з виконання судового наказу Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 березня 2019 року.
Після цього скаржник ОСОБА_1 звернувся до Центрального відділу ДВС із заявою про здійснення перерахунку аліментів, які стягуються з нього на користь сина ОСОБА_7 , 2003 року народження, за період з 29 липня 2021 року до 15 квітня 2023 року.
Після отримання відмови у перерахунку, він 25 липня 2023 року звернувся до суду зі скаргою, яка була залишена без розгляду ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 07 серпня 2023 року, у зв'язку із не усуненням виявлених судом недоліків.
Повторно скаржник звернувся до суду із скаргою 13 вересня 2023 року.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2023 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Центрального відділу ДВС залишено без розгляду, оскільки суд дійшов висновку що скаржником пропущено строк звернення до суду із цією скаргою на два роки та скаржник не просив поновити цей строк та не навів доказів поважності причин його пропуску.
Після отримання вказаної ухвали суду ОСОБА_1 одразу, 09 січня 2024 року, звернувся до суд з даною скаргою, в якій вже окремо подав клопотання про поновлення строку на звернення зі скаргою на оскарження дій державного виконавця.
Положеннями статті 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до положень статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду:
а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи;
б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Аналізуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані обставини у сукупності з доводами на обґрунтування поважності причин пропуску строку для звернення з даної скаргою, невжиттям посадовими особами заходів щодо вирішення ініційованих скаржником питань, тривалим намаганням заявника, протягом двох років, оскаржити оспорювані ним дії державного виконавця, зокрема у позасудовому порядку, дають підстави вважати причини пропуску ОСОБА_1 строку для звернення зі скаргою поважними, а отже строк на звернення до суду з цією скаргою суд обґрунтовано поновив. У зв'язку з цим, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції необґрунтовано та безпідставно поновив ОСОБА_1 строк звернення до суду зі скаргою на оскарження дій державного виконавця колегія суддів відхиляє, оскільки, на думку апеляційного суду, судом першої інстанції надано обґрунтовану оцінку обставинам пропуску скаржником строку для звернення до суду та підставно поновлено йому строк для звернення зі скаргою.
Зі змісту відповіді від 30 грудня 2022 року Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) слідує, що застосування норми ч.2 ст. 183 СК України під час здійснення виконавчого провадження №59399706 не є можливим, оскільки згідно резолютивної частини судового наказу № 490/1425/19 з боржника необхідно стягувати аліменти у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку щомісячно - і до досягнення дітьми повноліття, тобто до досягнення повноліття всіма дітьми. Враховуючи викладене, для вирішення питання щодо зменшення розміру аліментів, боржнику необхідно звернутися до суду з позовом в порядку статті 192 СК України.
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
На підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно зі статтею 71 Закону «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Частина друга статті 183 Сімейного кодексу України передбачає, що у разі якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 183 Сімейного кодексу України якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Тобто обов'язок припинення нарахування аліментів на дитину, яка досягла повноліття, прямо передбачений законом.
Судом установлено та матеріалами справи підтверджується, що з грудня 2022 року по серпень 2023 року ОСОБА_1 неодноразово звертався до Центрального відділу ДВС із заявами та скаргами щодо подвійного стягнення аліментів та проведення перерахунку аліментів у розмірі 1/6 частки від його заробітку на молодшу дитину ОСОБА_4 , 2008 року народження. Проте державними виконавцями не було вжито належних та прямо передбачених законом заходів та не вчинено належних виконавчих дії.
З наданих відповідей посадових осіб державної виконавчої служби вбачається, що останні вдавалися до власного трактування норм Сімейного кодексу України.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційна скарга не містить заперечень стягувача щодо доводів скаржника про подвійне стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина за вказаними судовими рішеннями.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що головний державний виконавець Центрального відділу ДВС неправомірно не здійснив перерахунок аліментів у виконавчому провадженні № 59399706 за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття ОСОБА_5 , з 29 липня 2021 року, у зв'язку з досягненням дитиною повноліття.
За таких обставин, суд підставно зобов'язав Центральний відділ ДВС здійснити перерахунок аліментів по виконавчому провадженню № 59399706 на підставі частини третьої статті 183 Сімейного кодексу України за період з 29 липня 2021 року по 15 квітня 2023 року у розмірі 1/6 частки від усіх заробітку (доходу) платника на молодшу дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов'язав Центральний відділ ДВС здійснити перерахунок аліментів у виконавчому провадженні №59399706 за вказаний період без врахування стягнутих аліментів у розмірі 1/6 частки від усіх заробітку (доходу) платника на утримання старшої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд не дослідив виконавче провадження та не врахував, що відповідно до статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження №59399706 було закінчено, тоді як, вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження, як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.
Дійсно, як встановлено судом постановою головного державного виконавця Центрального відділу ДВС Кірток А.А. від 09 травня 2023 року закінчено виконавче провадження з виконання судового наказу Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 березня 2019 року. Разом з тим, правовідносини сторін виконавчого провадження щодо стягнення аліментів не припинилися, вчинення оскаржуваних дій державним виконавцем є можливим, оскільки є інші виконавчі провадження (№ 67785079), за якими здійснюється виконання судових рішень про стягнення аліментів зі скаржника на утримання його неповнолітнього та повнолітнього синів.
За такого суд першої інстанції, проаналізувавши надані сторонами докази, повно та всебічно встановив обставини справи, правильно визначився з характером спірних правовідносин та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення скарги, що в силу положень статті 375 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення ухвали суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником - адвокатом Вдовиченко Іриною Сергіївною, залишити без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Н.В. Самчишина
Судді: Т.В. Серебрякова
О.О. Ямкова
Повний текст постанови складений 03 липня 2024 року.