Справа № 713/2056/24
Провадження №3-в/713/1/24
іменем України
01.07.2024 м. Вижниця
Вижницький районний суд Чернівецької області в складі головуючого судді Кириляк А.Ю., секретаря судових засідань Матейчук - Степан Л.Ю. розглянувши подання начальника Вижницького районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Чернівецькій області Ватрича І.І. , про звільнення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт ОСОБА_1 із закінченням строку давності виконання постанови, -
До Вижницького районного суду Чернівецької області надійшло подання начальника Вижницького районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» у Чернівецькій області Ватрича І.В. про звільнення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт ОСОБА_1 із закінченням строку давності виконання постанови.
В поданні вказує, що 27.04.2020 року до Вижницького районного сектору філії ДУ «Центр пробації» у Чернівецькій надійшла постанова Вижницького районного суду Чернівецької області від 25.03.2020 року відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на якого за ст. 183-1 ч.І КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт.
У відповідності до чинного законодавства в той же день постанова була зареєстрована та дані про порушника занесені в журнал обліку порушників, на яких накладено адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт.
27.04.2020 року та 12.05.2020 року гр. ОСОБА_1 , направлялися виклики про необхідність з'явитися до Вижницького районного сектору, відповідно на 08.05.2020 року та 18.05.2020 року, для ознайомлення з порядком та умовами відбуття адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт. Проте за жодними із викликів він не з'явився.
19.05.2020 року було направлено запит до Вижницького ВП Кіцманського ВП ГУНП України в Чернівецькій області та до відділу та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС у Чернівецькій області.
21.08.2020 року правопорушник ОСОБА_1 був ознайомлений з порядком та умовами відбування адміністративного стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт та надав пояснення, що відмовляється відбувати дане стягнення у зв'язку із відсутністю в нього заборгованості.
23.11.2020 року було складено рапорт в якому вказано, що ОСОБА_1 змінив своє проживання.
23.11.2020 року до Путульського РС філії ДУ «Центр пробації» у Чернівецькій області надіслано запит про встановлення місця проживання гр. ОСОБА_1 , за адресою с. Паркулина, Путильського району, Чернівецької області.
27.11.2020 року утримано матеріали перевірки Путильським РС філії ДУ «Центр пробації» у Чернівецькій області в яких вказано, що гр. ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 , але проживає в АДРЕСА_2 .
06.07.2023 року надіслано запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання інформації щодо можливість призову на військову службу по мобілізації гр. ОСОБА_1
31.07.2023 року було отримано відповідь з ІНФОРМАЦІЯ_2 , що гр. ОСОБА_1 не призваний на військову службу по мобілізації.
30.08.2023 року було відібрано пояснення а гр. ОСОБА_2 , яка пояснила, що їй невідомо до знаходиться її колишній чоловік ОСОБА_1 , а також додала, що заборгованості в гр. ОСОБА_1 ніколи небуло.
27.12.2023 року з Вашківецької міської ради отримано повідомлення в якому вказано, що гр. ОСОБА_1 на території Вашківецької міської ради не зареєстрований та не проживає.
01.04.2024 року до Вижницького РВП ГУНП України в Чернівецькій області надіслано запит про з'ясування факту місця проживання гр. ОСОБА_1
01.04.2024 року до Вашківецької міської ради було надіслано запит про надання інформації щодо реєстрації та місця проживання гр. ОСОБА_1
08.04.2024 року з Вашківецької міської ради отримано повідомлення в якому вказано, що гр. ОСОБА_1 на території Вашківецької міської ради не зареєстрований та не проживає.
Відповідно до повідомлення Вижницького РВП ГУНП України в Чернівецькій від 29.04.2024 р. № 4739/123/48/01-24, гр. ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , але за даною адресою не проживає і на даний час його місцезнаходження невідоме.
Зазначає, що Постанова суду про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 не виконана. Просить звільнити ОСОБА_1 , 1975 року народження від адміністративного стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт у зв'язку із закінченням строків давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
Начальник Вижницького районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» у Чернівецькій області ОСОБА_3 , в судове засідання не з'явився. В адресованій суду заяві подання підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі та розглядати справу у його відсутність.
ОСОБА_1 в суд не з'явився , своєчасно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи за вказаною в постанові адресою місця проживання. Однак до суду повернувся лист ,що він відсутній за вказаною адресою.
Розглянувши дане подання, перевіривши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Вижницького районного суду Чернівецької області від 25.03.2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт . Постанова суду набрала законної сили 06.04.2020 року .
27.04.2020 року до Вижницького районного сектору філії ДУ «Центр пробації» у Чернівецькій надійшла постанова Вижницького районного суду Чернівецької області від 25.03.2020 року відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на якого за ст. 183-1 ч.1 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт.
У відповідності до чинного законодавства в той же день постанова була зареєстрована та дані про порушника занесені в журнал обліку порушників, на яких накладено адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт.
27.04.2020 року та 12.05.2020 року гр. ОСОБА_1 , направлялися виклики про необхідність з'явитися до Вижницького районного сектору, відповідно на 08.05.2020 року та 18.05.2020 року, для ознайомлення з порядком та умовами відбуття адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт. Проте за жодними із викликів він не з'явився.
19.05.2020 року було направлено запит до Вижницького ВП Кіцманського ВП ГУНП України в Чернівецькій області та до відділу та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС у Чернівецькій області.
21.08.2020 року правопорушник ОСОБА_1 був ознайомлений з порядком та умовами відбування адміністративного стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт та надав пояснення, що відмовляється відбувати дане стягнення у зв'язку із відсутністю в нього заборгованості.
23.11.2020 року було складено рапорт в якому вказано, що ОСОБА_1 змінив своє проживання.
23.11.2020 року до Путульського РС~ філії ДУ «Центр пробації» у Чернівецькій області надіслано запит про встановлення місця проживання гр. ОСОБА_1 , за адресою с. Паркулина, Путильського району, Чернівецької області.
27.11.2020 року утримано матеріали перевірки Путильським РС філії ДУ «Центр пробації» у Чернівецькій області в яких вказано, що гр. ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 , але проживає в АДРЕСА_2 .
06.07.2023 року надіслано запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання інформації щодо можливість призову на військову службу по мобілізації гр. ОСОБА_1
31.07.2023 року було отримано відповідь з ІНФОРМАЦІЯ_2 , що гр. ОСОБА_1 не призваний на військову службу по мобілізації.
30.08.2023 року було відібрано пояснення а гр. ОСОБА_2 , яка пояснила, що їй невідомо до знаходиться її колишній чоловік ОСОБА_1 , а також додала, що заборгованості в гр. ОСОБА_1 ніколи небуло.
27.12.2023 року до Вашківецької міської ради було надіслано запит про надання інформації щодо реєстрації та місця проживання гр. ОСОБА_1
01.04.2024 року до Вижницького РВП ГУНП України в Чернівецькій області надіслано запит про з'ясування факту місця проживання гр. ОСОБА_1
01.04.2024 року до Вашківецької міської ради було надіслано запит про надання інформації щодо реєстрації та місця проживання гр. ОСОБА_1
08.04.2024 року з Вашківецької міської ради отримано повідомлення в якому вказано, що гр. ОСОБА_1 на території Вашківецької міської ради не зареєстрований та не проживає.
Відповідно до повідомлення Вижницького РВП ГУНП України в Чернівецькій від 29.04.2024 р. № 4739/123/48/01-24, гр. ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , але за даною адресою не проживає і на даний час його місцезнаходження невідоме.
Згідно ст.304 КУпАП питання, пов'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Порядок та процедура виконання постанов про накладення усіх видів адміністративних стягнень детально регламентується розділом V (ст.298-330) КУпАП, глава 25 якого містить основні (загальні) положення, а принцип обов'язковості виконання таких постанов для державних і громадських органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян закріплений у ст. 298 цього Кодексу.
Необхідно зауважити, що чинний КУпАП, до якого постійно вносяться зміни, за своєю суттю є законом, який поєднує норми як матеріального, так і процесуального права, охоплює всі сфери суспільно-економічного життя і в той же час містить в собі ряд колізійних норм або норм, які не виконуються через їх недосконалість (нікчемних норм), а тому потребує системних законодавчих змін.
Так, виконання постанови про накладення адміністративного стягнення є заключною стадією і зазвичай проходить у два етапи: 1) звернення постанови до виконання; 2) безпосереднє виконання постанови уповноваженим органом (посадовою особою).
Під зверненням постанови до виконання за ст.303 КУпАП розуміється своєчасне (не більш ніж через три місяці з дня її винесення) направлення постанови до органу, який відповідно до законодавства уповноважений її безпосередньо виконувати (в даному випадку до органу Національної поліції), і визнається єдиним юридичним фактом, який має значення для встановлення, чи підлягає вона виконанню, незалежно від того, чи розпочато безпосереднє (реальне) виконання цієї постанови, що судом дотримано.
Однак, системний аналіз основних положень КУпАП, у тому числі й розділу V, дає суду підстави для висновку, що незважаючи на власну назву ст.303 КУпАП, законодавством України не передбачена давність виконання постанови судді про накладене стягнення, яка вже прийнята відповідним органом до виконання, що в свою чергу надає надзвичайно широкі можливості для зловживань у процесі виконання цих судових рішень, необґрунтовано обмежує права, свободи і законні інтереси осіб, які притягнуті до адміністративної відповідальності, та взагалі нівелює завдання КУпАП і зводить нанівець певні засади судочинства, які закріплені у ст.1, 7, 39, 245, 246, 268, 298, 300, 303, 305, 326 КУпАП, ст.3, 24, 55, 124, 129, 129-1 Конституції України.
Фактична «безстроковість» виконання таких постанов суперечить принципу правової визначеності, що є складовою принципу верховенства права і широко застосовується Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ) при оцінці порушень державами-членами Конвенції, а «необмежений строк виконання» своєчасно надісланої постанови суперечить принципу 4 Рекомендації №R (91) 1 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, згідно якого, якщо адміністративний орган влади розпочав адміністративне провадження із застосування санкції, він зобов'язаний діяти залежно від обставин справи з розумною швидкістю.
Водночас припинення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у межах КУпАП можливе лише за наявності обставин, зазначених у п.5 (видання акту амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення), п.6 (скасування акту, який встановлює адміністративну відповідальність) і п.9 (смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі) ст.247 цього Кодексу, при наявності яких орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання (ст.302 КУпАП).
Проте вказана норма має іншу правову природу і не кореспондується зі строками виконання постанов про накладення стягнення у видісуспільно корисних робіт , а тому у даному конкретному випадку застосована бути не може.
На національному рівні Конституційний Суд України в рішенні від 29.06.2010р. у справі №17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абз.3 пп.3.1 п.3), а в рішенні від 22.09.2005р. №5-рп/2005 той же Суд вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абз.2 пп.5.4 п.5).
Ці висновки об'єктивно узгоджуються і з судовою практикою ЄСПЛ, який неодноразово у своїх рішеннях вказував, що коли йдеться про позбавлення свободи, надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності (рішення від 28.03.2000р. у справі «Барановський проти Польщі»). ЄСПЛ нагадує, що національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в демократичному суспільстві (рішення від 15.11.1996р. у справі «Доменічіні проти Італії»), а у справі «Солдатенко проти України») зазначив, що встановлюючи, що будь-яке позбавлення свободи має здійснюватися «відповідно до процедури, встановленої законом», п.1 ст.5 не просто відсилає до національного закону... він також стосується «якості закону», вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права... При цьому «якість закону» означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість позбавлення свободи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля» (п.111 рішення від 23.10.2008р.).
В п.54 рішення від 23.09.1998р. у справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ наголосив, що «Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія. Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом», зумовлюють повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права».
В інших рішеннях ЄСПЛ також неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності, зокрема у п.53 рішення від 06.11.2008р. у справі «Єлоєв проти України»; у п.19 рішення від 18.12.2008р. у справі «Новік проти України».
Крім того, Конституційний Суд України у п.3.4 і п.3.6 свого рішення від 11.10.2011р. у справі №10-рп/2011, аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, виходячи із системного аналізу вказаного законодавства України, правових позицій ЄСПЛ, який за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 21.10.2010р. у справі «Корнєв і Карпенко проти України», рішення від 30.01.2015р. у справі «Швидка проти України», рішення від 09.06.2011р. у справі «Лучанінова проти України», рішення від 11.04.2013р. у справі «Вєрєнцов проти України», рішення від 06.03.2018р. у справі «Михайлова проти України», рішення від 06.09.2005р. у справі «Гурепка проти України»), враховуючи принцип правової визначеності, який є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права (ст.3 Конституції України) та який знайшов своє закріплення у судовій практиці Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Верховного Суду і прецедентних рішеннях ЄСПЛ, суд приходить до переконання, що зазначена справа про адміністративне правопорушення щодо накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді адміністративного арешту за критеріями Енгеля належить до квазікримінальних справ.
На цю категорію справ поширюється гарантії ст.6 Конвенції, що у свою чергу надає суду можливість застосувати аналогію закону при розгляді подання органу Національної поліції, тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП інші норми закону, зокрема Кримінального кодексу України, яка регламентує подібні відносини, заповнивши тим самим прогалину у законодавстві України про адміністративні правопорушення.
Такою нормою у КК України є ст.80, яка розміщена у розділі ХІІ «Звільнення від покарання та його відбування» і регламентує звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Згідно з ч.1 ст.80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:
1) 2 роки- у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;
2) 3 роки- у разі засудження до покарання у виді обмеження волі;
3) 5 років- у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;
4) 10 років- у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;
5) 15 років- у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.
Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання, і відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені п.1-3 ч.1 цієї статті, подвоюються (ч.3 ст.80 КК України). Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у ч.1, 3 цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину (ч.4 ст.80 КК України).
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в силу принципу верховенства права давність виконання постанови суду про накладення стягнення провадженнях по КУпАП не може тривати довше, ніж давність виконання обвинувального вироку суду у кримінальному судочинстві, де особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано: 2 рокиу разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі, яким згідно п.8, 9 ст.51, 60 КК України є арешт, а згідно п.7 ч.1 ст.24, ст.32 КУпАП - адміністративний арешт.
Таким чином, системний аналіз положень КУпАП у поєднанні з вищеокресленим національним і міжнародним законодавством, дають підстави вважати, що строк давності виконання постанови суду про накладення стягнення повинен розпочинатися з дня набрання цим судовим рішення законної сили, тобто через 10 днів з дня її винесення, і не перевищувати 2-х років (за умови дотримання вимог ч.3, 4 ст.80 КК України).
Крім того суду не надано належних та допустимих доказів, з яких причин постанова суду не виконувалась з 27.04.2020 року по червень 2024 року.
Також відсутні докази, які б підтверджували, дії спрямовані на виконання постанови суду у період 2020 -2023 років.
Разом з тим, вирішення питання про звільнення особи від відбування адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту у зв'язку із спливом давності виконання постанови лише шляхом простого арифметичного відліку встановлених ч.1 ст.80 КК України строків, як то посилається ініціатор подання, не було б повним, об'єктивним і справедливим та не відповідало б завданням судочинства, передбачених ст.1 КУпАП, ст.2 КПК України, без з'ясування належної процесуальної поведінки правопорушника у вказаний дворічний період в світлі приписів ч.3, 4 ст.80 КК України, якими встановлено можливість зупинення й переривання давності виконання обвинувального вироку за певних обставин.
Тому, суд повинен обов'язково перевірити в кожній конкретній справі чи не існувало обставин, які б обумовлювали зупинення або переривання давності виконання судового рішення.
Так, суд констатує, що ні зміст подання, ні матеріали справи про адміністративне правопорушення, не містять будь якої інформації про ухилення ОСОБА_1 від виконання застосованого до нього адміністративного стягнення (як підставу для зупинення).
Водночас ініційоване подання не містить жодного посилання та доданих доказів про вчинення чи невчинення ОСОБА_1 у період з 27.04.2020 року по червень 2024 року нових адміністративних чи кримінальних правопорушень, що в силу вимог ч.4 ст.80 КК України є визначальною передумовою для переривання дворічного строку давності виконання постанови та унеможливлює звільнення особи від відповідальності за скоєне правопорушення.
Без з'ясування обставин можливості переривання строку давності виконання постанови суд наразі позбавлений можливості прийняти законне й обгрунтоване рішення по суті заявлених у поданні вимог.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, дане подання є передчасним, необгрунтованим і не підлягає задоволенню.
Одночасно суд роз'яснює, що відмова в задоволенні вказаного подання не перешкоджає повторному зверненню до суду після усунення вищеокреслених недоліків.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №2-рп/2015 від 31.03.2015р. у справі №1-7/2015 рішення суду про вирішення питань, пов'язаних з виконанням постанови суду, апеляційному оскарженню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.304 КУпАП, суд, -
В задоволенні подання начальника Вижницького районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Чернівецькій області Ватрича І.І. , про звільнення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт ОСОБА_1 із закінченням строку давності виконання постанови відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Антоніна КИРИЛЯК