Єдиний унікальний номер судової справи: 225/896/24
Номер провадження: 3/225/418/2024
Дзержинський міський суд Донецької області
Іменем України
03 липня 2024 року
Суддя Дзержинського міського суду Донецької області Мигалевич В.В., розглянув матеріали, які надійшли з Бахмутського районного відділу поліції ГУНП в Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 14.05.2024 серії ААД № 677531, 14.05.2024 о 13.17 год. біля будинку №22/1 по вул.Гамаюна м.Торецька ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем марки ВАЗ 217030, державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager 6810, чи проведення такого огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Захисник ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що сторона захисту заперечує факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 14.05.2024 о 13.17 год. Вважає, що провадження у справі необхідно закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що відеозапис подій здійснений з боді-камери поліцейського не містить фіксації факту керування 14.05.2024 о 13.17 год. ОСОБА_1 транспортним засобом, також не містить фіксації зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 у зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення день та час
Заслухав пояснення захисника, дослідив матеріали справи про адміністративні правопорушення, суд доходить такого висновку:
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
За правилами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В обґрунтування вини у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суду надано: протокол про адміністративне правопорушення від 14.05.2024 серії ААД № 677531, направлення на огляд від 14.05.2024, відеозапис з місця вчинення правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно з довідкою керівника апарату Дзержинського міського суду Донецької області, до матеріалів справи долучено диск з відеозаписом правопорушення. На диску мається 3 файли з відеозаписом, з них 2 файла прикріплені до программи Д-3, а 1 файл неможливо прикріпити, у зв'язку з пошкодженням.
З відеозапису, який долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що чоловік стоїть біля автомобіля, де працівником поліції йому було запропоновано продути газоаналізатор Drager на місці, або проїхати до лікарні для визначення стану сп'яніння. Водночас, на вищевказаному відеозаписі не зафіксовано моменту руху транспортного засобу або керуванням ним ОСОБА_1 , також не зафіксовано події зупинки транспортного засобу.
Судом ураховується, що об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного). Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного).
Для того, щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія» .
Так, у своєму рішенні від 15 березня 2019 року ВС у справі № 686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред'явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення.
Визначення терміну "керування транспортним засобом" було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Окрім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року ВС/КАС зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення цією особою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.
У зв'язку з відсутністю на відеозаписі повної фіксації спілкування поліцейського з водієм ОСОБА_1 (один відеозапис триває дві хвилини двадцять чотири секунди, другий відеозапис триває одну хвилину вісім секунд) слід зазначити, що відповідно до п. 4 розділу 2 «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом МВС України від18.12.2018за №1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02) виходжу з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У відповідності до ч.2 ст.251КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, але працівники поліції, всупереч цих вимог, не забезпечили відповідного доказового матеріалу у справі.
Європейський суд з прав людини в рішеннях по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказував на те, що, оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Судом також враховується, що в матеріалах справи відсутні необхідні і достатні докази на підтвердження вини ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом і був зупинений працівниками поліції в процесі руху. Матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів, що підтверджують факт порушення водієм ПДР і як наслідок його законне зупинення за таке порушення. Відеозапис з бодікамери, який би підтвердив факт правопорушення, не підтверджує того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. При цьому, у судовому засіданні захисник заперечив твердження у протоколі про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом.
За суттю ст. 130 КУпАП, сама по собі відмова водія від проходження медичного огляду без підтвердження тієї обставини, що попередньо водій керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції, не тягне за собою адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП. Отже, на думку суду в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд зважає при цьому, що протокол про адміністративне правопорушення, хоч і є джерелом доказів, однак за своєю процесуальною суттю є фіксацією правопорушення, та інформація, яка до нього вноситься повинна ґрунтуватися на первинних доказах, зокрема на візуальних спостереженнях, фото- та відео- фіксації, поясненнях свідків тощо.
При цьому, суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення, адже діючи таким чином, він неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене суд вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності, відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки його вину працівниками поліції не доведено належним чином, а представлені суду докази не є такими, що беззаперечно підтверджують винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до положень ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку з викладеним, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, за наявності встановлених порушень, суд вважає необхідним провадження у справі за ч.1ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.247,283-285,294Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду в справах про адміністративні правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський міський суд Донецької області протягом 10 (днів) з моменту винесення постанови.
Суддя: В.В. Мигалевич