Справа №521/2723/24
Номер провадження 3/521/3271/24
19 березня 2024 року м. Одеса
Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Крижановський О.В., за участю секретаря Шиян А.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 від 10.09.1999 року, за вчинення адміністративного правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, суд
До Малиновського районного суду м.Одеси з Управління патрульної поліції в Одеській області надійшли матеріали адміністративної справи складені відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбачених ч. 2ст. 173-2 КУпАП.
З протоколу серії ГП № 301823 від 31.12.2023 року вбачається, що 31.12.2023 року близько 16 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру стосовно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме, виражався нецензурною лайкою, ображав, штовхав та вдарив.
За даним фактом відносно ОСОБА_1 працівниками патрульної поліції було складено протокол за вчинення адміністративного правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 участі не приймав, про місце, дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши докази та надавши їм оцінку, суд приходить до наступного.
За ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280 КУпАП України завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП (Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису, якщо вони вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення).
Суд зазначає, що матеріалами справи встановлено, що фабула адміністративного правопорушення, викладена у протоколі відносно ОСОБА_1 не відповідає диспозиції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та не містить такої обов'язкової ознаки об'єктивної сторони даного правопорушення, як «повторність».
Судом встановлено, що жодного доказу в розумінні ст. 251 КУпАП, а саме копії постанови суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності протягом року за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладення адміністративного стягнення, матеріали справи не містять.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що до протоколу не долучено належних доказів того, що гр. ОСОБА_1 повторно протягом року вчинив порушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Оскільки, згідно правової позиції, висловленої у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 року по справі №489/4827/16а, свідчення службової особи не можуть вважатись об'єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб'єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю.
Обов'язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст.62 Конституції України,ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
Вищевикладене свідчить про не дотримання відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Тому суд приходить до висновку, що докази, надані на підтвердження вини ОСОБА_1 викликають розумні сумніви, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а також докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту».
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Суд вважає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 без його участі, внаслідок якого провадження закрито з реабілітуючих підстав за відсутністю складу адміністративного правопорушення, - є пропорційним визначеним цілям Кодексу про адміністративні правопорушення, не порушує його права.
Керуючись ст.ст. 173-2, 247, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом встановленого законом строку з дня її винесення.
Суддя: О.В.Крижановський