02 липня 2024 року
м. Рівне
Справа № 568/1101/23
Провадження № 22-з/4815/49/24
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
У серпні 2023 року в суд звернувся ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про солідарне відшкодування 196 393 гривень матеріальної та 75 000 гривень моральної шкоди.
Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 19 лютого 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 і ОСОБА_2 196 393 гривні матеріальної шкоди, 15 000 гривень моральної шкоди та 1 518, 76 гривень судового збору.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 28 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволено. Рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 19 лютого 2024 року скасовано. Відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні позову до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
06 червня 2024 року від відповідачів надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, яким вони просили стягнути на свою користь з ОСОБА_3 по 57 500 гривень понесених ними витрат на професійну правничу допомогу адвоката та по 3 170 гривень сплаченого судового збору. Заява обґрунтовувалась тим, що у зв'язку із розглядом справи судом попередньої інстанції відповідачі понесли по 32 500 гривень на правничу допомогу адвоката, а у зв'язку із апеляційним розглядом - по 25 000 гривень. Крім того, за подання апеляційної скарги відповідачі сплатили судовий збір в розмірі по 3 170,90 гривень кожен. Тому вказані суми грошових коштів з огляду на результат вирішення спору підлягають відшкодуванню. При цьому питання про розподіл судових витрат ставилось на вирішення в поданій апеляційній скарзі, однак при прийнятті постанови його не було вирішено.
14 червня 2024 року представник позивача - адвокат Пащук Т.С. подав через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення. В заяві просив зменшити витрати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на правничу допомогу у справі до 1 000 гривень кожному. Зважав на те, що відповідачами не було дотримано вимог ч.8 ст. 141 ЦПК України з метою відшкодування понесених в суду першої інстанції витрат на правничу допомогу, адже, надаючи докази понесення відповідних судових витрат після ухвалення рішення суду, вони не зробили про це заяву до закінчення судових дебатів. Отже, апеляційний суд не має підстав для розгляду питання про розподіл понесених у суді попередньої інстанції витрат. Щодо понесених відповідачами в суді апеляційної інстанції витрат на правничу допомогу, то, на переконання адвоката, заявлений розмір є необґрунтованим та не відповідає засадам розумності. Так, правнича допомога представника відповідачів полягала у складанні апеляційної скарги, зміст якої тотожний поданому ними відзиву на позовну заяву.
Заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Згідно із ч.ч. 1-4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Водночас розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Цивільним процесуальним кодексом України не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться (ч.13 ст. 7 ЦПК України).
Тому апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Спонуканням для вирішення відповідного питання в письмовому провадженні є й те, що інша сторона подала заперечення, де заявила в порядку ч.6 ст. 137 ЦПК України про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з пп. "в" п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 2. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 13 цієї статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Так, за подання апеляційної скарги відповідачами було сплачено по 3 170,90 гривень судового збору. Однак пропорційно оскаржуваним сумам рішення суду першої інстанції до сплати відповідачами підлягало лише 3 170,90 гривень, тобто по 1 585,45 гривень кожним.
Оскільки постановою апеляційного суду задоволено апеляційну скаргу і скасовано рішення суду першої інстанції з прийняттям нового, яким відмовлено у задоволенні позову, тому з позивача належить стягнути на користь відповідачів по 1 585,45 гривень понесених і документально підтверджених витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Разом з тим судовий збір відповідачами було сплачено у більшому розмірі, ніж необхідно за законом, то розмір переплачених сум підлягає поверненню за рахунок держави, а саме по 1 585,45 гривень кожному.
Визначаючи належний до відшкодування відповідачу розмір понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката, колегія суддів бере до уваги те, що згідно із ст.ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договором про надання правової допомоги.
Рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East\West Alliance Limited про ти України" (заява №19336/04, п. 269) вказує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.
У разі недотримання останніх вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1.) їх дійсність; 2.) необхідність; 3.) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Цивільного процесуального кодексу України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
На вирішення апеляційного суду поставлено питання про відшкодування такого виду за представництво в судах попередньої та апеляційної інстанції, який визначено у фіксованому розмірі. Для підтвердження витрат до суду надавались копії таких документів: договір №01-05/23-09 від 01 вересня 2023 року про надання правової допомоги ОСОБА_1 та договір №01-06/23-09 від 01 вересня 2023 року про надання правової допомоги ОСОБА_2 , що укладені між ними та Адвокатським бюро "Бернацький і Партнери" для надання правової допомоги в справі 568/1101/2;. копії додатків до вказаних договорів та актів приймання - передачі наданих послуг від 19 лютого 2024 року та 31 травня 2024 року та рахунки від 31 травня 2024 року.
Загалом у документах вказується та документально підтверджується те, що кожен з клієнтів адвокатського бюро поніс по 32 500 гривень в суді попередньої інстанції за такі послуги: підготовка та подання відзиву на позовну заяву; підготовка та подання клопотання про закриття провадження у справі; підготовка та подання заяв про ознайомлення із матеріалами справи, також заяв про відкладення розгляду справи, про виклик свідків, про долучення доказів, про ознайомлення із матеріалами справи, а також участь у трьох судових засіданнях. В суді ж апеляційної інстанції адвокатським бюро надавались послуги кожному з клієнтів вартістю по 25 000 гривень, які полягали в підготовці та поданні апеляційної скарги і письмового пояснення.
Між тим, апеляційний суд дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір є необґрунтованим, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат і є непропорційним до складності справи для адвоката і виконаних ним робіт.
Колегія суддів зважає на те, що представник відповідачів здійснював свою професійну діяльність в межах підсудності районного суду, а загальна тривалість трьох судових засідань, в яких адвокат брав участь, не була значною. Отже, заявлені до відшкодування 15 000 гривень за представництво в судових засіданнях неспівмірні до складності цих робіт та витраченого на них адвокатом часу.
Оцінюючи складність виконаних адвокатом робіт, апеляційний суд враховує обсяг проаналізованого адвокатом законодавства, що регулює спірні правовідносини, значну кількість та очевидну необґрунтованість аргументів позиції відповідачів та поданих заяв, адже незважаючи на відмову в задоволенні позову вони не знайшли своїх підтверджень і необхідності та не сприяли ефективному розгляду справи в розумні строки. Це, зокрема, підготовка та подання заяв та клопотань про закриття провадження в справі, відкладення розгляду справи, про розгляд справи без відповідачів, про ознайомлення зі справою.
Також представником відповідачів були виконані окремі роботи для удаваного збільшення їхньої вартості, хоча в розумінні процесуального законодавства такі дії були спрямовані на досягнення однієї мети.
Отже, розмір витрат на професійну правничу допомогу в судах двох інстанцій, який підлягає стягненню з позивача на користь кожного з відповідачів повинен становити по 5 000 гривень.
Керуючись ст. ст. 141, 270, 368, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Заяву задовольнити частково.
Здійснити перерозподіл судових витрат в справі.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5 000 (п'ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу та 1 585 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 45 копійок судового збору.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 5 000 (п'ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу та 1 585 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 45 копійок судового збору.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області повернути ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1 585 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 45 копійок, які були сплачені ним на рахунок отримувача № UA618999980313111206080017527, одержувач платежу: ГУК у Рівн. обл/Рівнен.міс.тг/ 22030101; Казначейство України (ел.адм.подат.), ЄДРПОУ: 38012494, згідно з платіжною інструкцією АТ КБ "Приватбанк" від 15 квітня 2024 року з кодом 9339-2572-3405-5949.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області повернути ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 1 585 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 45 копійок, які були сплачені ним на рахунок отримувача № UA618999980313111206080017527, одержувач платежу: ГУК у Рівн. обл/Рівнен.міс.тг/ 22030101; Казначейство України (ел.адм.подат.), ЄДРПОУ: 38012494, згідно з квитанцією АТ КБ "Приватбанк" від 13 жовтня 2022 року з кодом 9339-2578-0464-0214.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ,
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 15.01.2006 Радивилівським РВ УМВС України в Рівненській області, адреса АДРЕСА_2 .
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: Н.М. Ковальчук
С.С. Шимків