Справа № 570/2618/24
номер провадження 1-кп/570/300/2024
03 липня 2024 року м. Рівне
Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродж. та прож. АДРЕСА_1 ), реєстр. прож. АДРЕСА_2 ), з середньою освітою, працюючого в ТДВ "ПОЛІССЯ ХЛІБ", одруженого, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
29.03.2024 р. приблизно о 21 год. 50 хв. ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем FORD FOCUS, реєстр. номер НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною автомобільної дороги Р-77 «Рівне - Тучин - Гоща - /Н-25/» на 9 км. + 175 м. в межах с. Нова Українка Рівненського району Рівненської області, проявив неуважність до дорожньої обстановки, під час виникнення перешкоди для руху, яку водій міг виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який знаходився на проїзній частині.
Такими діями ОСОБА_4 порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) - "у разі виникнення небезпеки для руху, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу", що перебуває у прямому безпосередньому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та суспільно-небезпечними наслідками, що настали.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_5 отримав наступні тілесні ушкодження: черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку з наявністю перелому основи черепа (перелом правої скроневої кістки з переходом на піраміду справа) та перелому кісток носа зі зміщенням, поєднана із зовнішніми ушкодженнями забоями та осадненням м'яких тканин голови; хребетно-спінальна травма: перелом зуба 2-го шийного хребця, компресійний перелом тіла 6-го грудного хребця, перелом дужок та поперечних відростків 5-го та 6-го грудних хребців, переломи поперечних відростків 3-го, 5-го та 6-го грудних хребців, забій спинного мозку; закрита травма грудної клітки у вигляді забою легень з наявністю множинних переломів ребер 5, 6, 7 справа та 5, 6 ребер зліва, ускладнена двобічним гемотораксом та лівобічний пневмотораксом; багатоуламковий сегментарний перелом правої великогомілкової кістки та перелом правої малогомілкової кістки у верхній третині зі зміщенням; забої та осаднення м'яких тканин тулуба та кінцівок, - які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя; транспортний засіб зазнав механічних ушкоджень.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні повністю визнавав свою вину у вчиненні вказаного злочину. Своїми поясненнями підтвердив наведені обставини вчинення ним вказаного злочину. Зазначив, що під час керування проявив неуважність та відволікся від керування автомобілем. Потерпілого на дорозі він не побачив, а відчув удар при наїзді на нього. Відразу зупинився та виявив, що потерпілий травмований лежить на проїжджій частині автодороги. При цьому відмітив у потерпілого ознаки алкогольного сп'яніння. На місці поодії зупинялись інші автомобілі, викликали 102 та 103. В подальшому провідував потерпілого в лікарні. Гроші в сумі 4 тис. грн. надав сестрі потерпілого на пластину для операції на нозі потерпілого. Про інші травми потерпілого не вказав. Самому потерпілому відшкодування він не надавав, оскільки вважає, що той витратить їх на алкогольні напої (проп'є). Та й взагалі вважає, що потепілий веде антисоціальний спосіб життя, зловживає алкоголем, і його (потерпілого) перебування на автодорозі в п'яному вигляді стало передумовою та значною причиною ДТП. Для нього ж (підсудного) подія завдала значного стресу. При цьому, обвинувачений вказував про щире каяття.
Потерпілий ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі (а.с. 15). Зазначив про відсутність притензій до обвинуваченого та відшкодування завданої шкоди. Цивільний позов не подавав. Просив суворо не карати обвинуваченого.
Крім визнання вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується наступними доказами.
З висновку судово-медичної експертизи від 13.05.2024 р. № 353 (а.с. к.п. 83-85), вбачається що у гр. ОСОБА_5 встановлено тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку з наявністю перелому основи черепа (перелом правої скроневої кістки з переходом на піраміду справа) та перелому кісток носа зі зміщенням, поєднана із зовнішніми ушкодженнями забоями та осадненням м'яких тканин голови; хребетно-спінальна травма: перелом зуба 2-го шийного хребця, компресійний перелом тіла 6-го грудного хребця, перелом дужок та поперечних відростків 5- го та 6-го грудних хребців, переломи поперечних відростків 3-го, 5-го та 6-го грудних хребців, забій спинного мозку; закрита травма грудної клітки у вигляді забою легень з наявністю множинних переломів ребер 5,6,7 справа та 5,6 ребер зліва, ускладнена двобічним гемотораксом та лівобічний пневмотораксом; багатоуламковий сегментарний перелом правої великогомілкової кістки та перелом правої малогомілкової кістки у верхній третині зі зміщенням; забої та осаднення м'яких тканин тулуба та кінцівок, - які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя.
Згідно висновку судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин на механізму дорожньо-транспортної пригоди від 21.05.2024 р. № СЕ-19/118-24/5286-ІТ вбачається, що в зазначеній дорожній обстановці невідповідність дій водія автомобіля FORD FOCUS, реєстр. номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 вимогам вимог п. 12.3 ПДР знаходяться у причинному зв'язку зі скоєнням даної дорожньо-транспортної пригоди. В умовах даної пригоди водій вищевказаного автомобіля ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом зупинки ТЗ до місця наїзду при прийнятті своєчасному прийнятті мір для реагування (а.с. к.п. 75-82).
Також оглянуто протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_4 від 11.04.2024 р. із додатком: схемою та фототаблицею, в ході проведення вказаної слідчої діїОСОБА_4 на місці події показував та пояснював щодо обставин ДТП, що відбулася відбулася за його участі 29.03.2024 р. (а.с. к.п. 29-34).
Згідно висновку від 30.03.2024 р. щодо результатів медичного огляду водія на стан сп'яніння (а.с. к.п. 90) у гр. ОСОБА_4 ознак сп'яніння не виявлено.
Згідно висновку судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин на механізму дорожньо-транспортної пригоди від 12.04.2024 р. № СЕ-19/118-24/3975-ІТ контактування автомобіля FORD FOCUS, реєстр. номер НОМЕР_1 , із пішоходом відбулося переднім бампером та правою блок-фарою на відстані 10-45 см від правого габариту кузова автомобіля (а.с. к.п. 75-82).
Про дослідження інших доказів, щодо обставин справи сторони не зверталися, на їх дослідженні не наполягали. Тому, такі докази суд не досліджує, із урахуванням вимог ст. 22, 26 КПК України, щодо змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, також диспозитивності, а також ч. 3 ст. 349 КПК України.
При розгляді даної справи, суд забезпечив усім учасникам провадження належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування доказів обвинувачення під час судового розгляду суду не надано. Судом встановлено, що всі докази, досліджені в судовому засіданні і покладені в основу вироку, є достовірними, допустимими і достатніми, які повною мірою підтверджують встановлені в суді фактичні обставини по справі.
Враховуючи наведене, оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 в інкримінованому йому злочині повністю доведена. Дії обвинуваченого ОСОБА_4 підпадають під ознаки злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
За місцем проживання обвинувачений ОСОБА_4 характеризується позитивно.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно обвинувального акту є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.
Загалом суд враховує вказані обставини, однак з певними застереженнями, оскільки сам підсудний даючи пояснення в судовому засіданні намагався частину вини перекласти на потерпілого, та таким чином зменшити ступінь своєї винуватості у вчиненні злочину. А також повідомлене підсудним про реальне відшкодування заподіяної злочином шкоди в сумі 4 тис. грн. та відсутність будь якої матеріальної компенсації самому потерпілому.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (вчинено тяжкий злочин з необережності), наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного який характеризується позитивно, працездатний та працює, раніше не судимий та не притягався до адміністративної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху, наявність права керування транспортиними засобами (посвідчення водія а.с. к.п. 20), його сімейний стан, стан його здоров'я, те, що на обліку у лікаів нарколога та психіатра не перебуває, наведені обставини справи, відсутність обтяжуючих покарання обставин, настання наслідків ДТП у виді тяжких тілесних ушкоджень потерпілого, ставлення винного до таких наслідків, із урахуванням позиції потерпілого, доводів прокурора, суд вважає, що для виправлення та перевиховання ОСОБА_4 із застосувнням ст. 69 КК України можливим є перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції санкції частини 2 статті 286 цього Кодексу за це кримінальне правопорушення, та призначити основне покарання у виді обмеження волі на строк передбачений для такого виду покарання.
При цьому, застосування зазначеної норми матеріального закону (ст. 69 КК України) не є обов'язковим для суду, а є його дискреційним повноваженням. Тобто можливість вибору одного з юридично дозволених варіантів правозастосовного рішення, що є умовою ефективного правозастосування норм права суб'єктами застосування для прийняття правильного, законного та обґрунтованого рішення.
Згідно зі ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в загальній частині цього Кодексу.
При аналізі норм ст. 69 КК України можна зробити висновок, що перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення можливе, з урахуванням особи винного, лише у тому випадку, коли встановлені по справі обставини, що пом'якшують покарання, настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно несправедливим.
Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
У даному випадку взято до уваги й те, що Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним»; «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
Так, суд враховує обставини вчиненого, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії необережних тяжких, однак обвинувачений вчинив неумисний злочин проти життя і здоров'я особи, дані про особу обвинуваченого, який повністю визнав себе винним, раніше не судимий, позитивну характеристику за місцем проживання, працевлаштований, наявність міцних соціальних зв'язків, стан здоров'я обвинуваченого. Судом також береться до уваги те, що обвинувачений вказував про щире каяття та сприяв розкриттю злочину, відсутність обставин, які обтяжують покарання, встановлену поведінку обвинуваченого відразу після ДТП, відомості про відшкодування шкоди потерпілому.
Суд звертає увагу на те, що обвинувачений зазначав, що він шкодує, що так сталося і не бажав цього, неодноразово провідував потерпілого у лікарні та добровільно надав необхідні для його лікування кошти.
На переконання суду зазначені обставини свідчать про негативну оцінку обвинуваченим своїх необережних дій і поведінки, визнанням тих обставин, які йому ставляться у провину, який дійсно засуджує свій вчинок, визнає його антигромадський характер і готовий нести відповідальність, що, зокрема, виражається і в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.
З огляду на викладене, зазначені обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, і, з урахуванням особи обвинуваченого та, виходячи із положень ст.ст. 50, 65 КК України, дає підстави прийти до висновку щодо можливості і, на думку суду, необхідності, застосування положень ст. 69 КК України, перейшовши до більш м'якого виду покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки, не зазначеного у санкції ч. 2 ст. 286 КК України.
При цьому суд зазначає про те, що застування ст. 75 КК України у даному випадку може призвести до знівелювання інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини (додатково див. про рівність та недопустимість дискримінації особи в рішенні Конституційного Суду України від 12.04.2012 р. № 9-рп/2012).
Також суд застосовує додаткове покарання виді позбавлення права керування в на мінімальний строк для такого покарання, згідно санкції ч. 2 ст. 286 КК України, яке має на меті недопущення вчинення даною особою в подальшому злочинів в результаті використання права керувати транспортними засобами, та у конкретному випадку призначено з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також зазначене про обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання (додатково: Постанова ККС ВС у справі № 686/3244/20 (провадження № 51-4031км20) https://reyestr.court.gov.ua/Review/93014978).
На думку суду, саме таке покарання, відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. При прийнятті такого рішення, суд враховує, що через дотримання засад призначення покарання реалізуються принципи справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Питання щодо речових доказів вирішується судом у відповідності до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 368-370, 373-374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому основне покарання, із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки, та із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Строк відбування основного покарання ОСОБА_4 у виді обмеження волі обраховувати з моменту приведення вироку до виконання.
Строк відбування додаткового покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення права керувати транспортними засобами обчислюється з моменту відбуття основного покарання.
Заходи забезпечення кримінального провадження щодо ОСОБА_4 не обиралися.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення судових експертиз під час досудового розслідування в загальній сумі 8330 (вісім тисяч триста тридцять) гривень 08 копійок.
Реквізити для сплати витрат на експертизи: Отримувач коштів: ГУК у Рівненській обл./ Рiвнен.міс.тг/21081100, Код отримувача (ЄДРПОУ): 38012494, номер рахунку(IBAN): UA108999980313000106000017527, код класифікації доходів бюджету: 21081100
Скасувати арешт автомобіля FORD FOCUS реєстраційний номер НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області від 03.04.2024 р. у справі № 570/1547/24.
Речові докази (розділ IV реєстру матеріалів доданий до обвинувіального акту): автомобіль FORD FOCUS реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути власнику ОСОБА_4 (див. а.с. к.п. 20).
Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 2 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України.
Суддя ОСОБА_1