Справа № 685/708/24
Провадження № 3/685/490/24
03 липня 2024 року.
Суддя Теофіпольського райсуду Хмельницької області Бурлак Г.І. розглянувши матеріали, які надійшли від Головного управління ДПС у Хмельницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення
встановила:
відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №2891/10/22-01-24-03 від 23.05.2024 ОСОБА_1 23.05.2024 о 12 год 03 хв в смт Теофіполь здійснювала провадження підприємницької діяльності без державної реєстрації, а саме: надання послуг з нарощування вій на інтернет сторінці shenkaruk_liudmula, чим порушила ст.58 Господарського кодексу України та ст.. 50 Цивільного кодексу України. Дії кваліфіковані за ч.1 ст.164 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненому не визнала, пояснила, що вона працює у КНП «Теофіпольська БПЛ», жодною підприємницькою діяльністю вона не займається, просила провадження закрити у зв'язку із відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження по справі необхідно закрити з таких підстав:
Статтею 7 КУАП передбачено, що провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставі і в порядку встановленим законом. Відповідно до ст. 9 ч.1 КУпАП -адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездітність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа), розглядаючи та вирішуючи справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою (ч. ч. 1 та 2 ст. 50 ЦК України).
Підприємництво, відповідно до ст. 1 Закону України «Про підприємництво» - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Ч.1 ст. 164 КУпАП передбачає відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди)
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВСУ від 25.04.2003 №3 Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності», під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Згідно зі статтею 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.
Згідно зі статтею 58 ГК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Отже, господарською діяльністю є виготовлення, реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, що здійснюється самостійно (ініціативно) та систематично.
З огляду на зазначене, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 164 КУпАП, з'ясуванню підлягають як факти здійснення реалізації продукції (виконання робіт чи надання послуг) особою без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, так і факти систематичності такої діяльності (три і більше рази), її самостійність та ініціативність, наявність в особи господарської компетенції щодо такої діяльності.
Обов'язок по збиранню доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення. Достатніх, допустимих та достовірних доказів надання ОСОБА_1 послуг з нарощування вій, її систематичності матеріали справи не містять. Уповноваженою особою не зафіксовано факту надання послуг, не встановлено особи , якій ці послуги надавалися. Згідно протоколу, особи, які б засвідчили даний факт, не залучалися.
Крім того, суд зазначає, що послуги з нарощення вій не можуть надаватися віртуально на інтернет сторінці, оскільки вказана послуга є матеріальною і надається шляхом виконання певних фізичних маніпуляцій безпосередньо з віями споживача.
Разом з цим, наявні у справі письмові пояснення ОСОБА_1 не можуть бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень для складання протоколу про адміністративне правопорушення і не звільняються останнього від доведення вини правопорушника.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження іншими належними, допустимими та достовірними доказами не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини ОСОБА_1 .
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не доведена, а обставини зазначені у протоколі «поза розумним сумнівом» не знайшли свого підтвердження.
Оцінюючи докази у їх сукупності, враховуючи, що суду не надано жодного доказу того, що ОСОБА_1 систематично здійснювала господарську діяльність (три і більше рази) без державної реєстрації як суб'єкта господарювання, тому суд дійшов висновку, що у її діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).
Виходячи з наведеного, керуючись ч.1 ст. 164, 247, 284 КУпАП,
постановила :
провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня її проголошення через Теофіпольський районний суд.
Суддя