02 липня 2024 р. Справа № 520/26199/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2023, головуючий суддя І інстанції: Старосєльцева О.В., м. Харків, повний текст складено 06.10.23 у справі № 520/26199/23
за позовом Головного управління Національної поліції в Харківській області
до ОСОБА_1
про відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився,
Головне управління Національної поліції в Харківській області (далі також - позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також - відповідач), в якому просило:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Національної поліції в Харківській області вартість предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, у сумі 4875,00 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року позовну заяву залишено без руху; надано позивачу строк для усунення недоліків в оформленні матеріалів позову у 5 днів з дня вручення копії ухвали про залишення позову без руху.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року визнано неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, зазначені в заяві про поновлення строків звернення до суду вх. 01-26/91762/23 від 02.10.2023.
Заяву представника позивача про поновлення строків звернення до суду вх. 01-26/91762/23 від 02.10.2023 залишено без задоволення.
Позовну заяву повернуто.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу та ухвалити нове рішення у справі, в якому визнати поважними причини пропуску строку звернення ГУНП в Харківській області з позовною заявою до Харківського окружного адміністративного суду щодо стягнення з ОСОБА_1 вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився в розмірі 4875,00 грн, та передати матеріали справи до суду першої інстанції для подальшого розгляду справи по суті.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги обставини, що зумовили пропуск строку звернення до суду, а також обставини недостатності бюджетних коштів для сплати судового збору за подання позовної заяви у цій справі.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Як убачається з матеріалів справи, на виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року, 30.09.2023 через систему "Електронний суд" представником позивача подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, відповідно до якої щодо невиправданих зволікань позивача подати в строк позовну заяву у період з 05.02.2023 по 19.09.2023 представник позивача посилався на отримання додаткового фінансування на оплату судового збору лише 11.08.2023, після проведення відповідного листування з цього питання, у зв'язку з чим, позивач не мав можливості своєчасно вчинити необхідні процесуальні дії та подати до суду адміністративний позов у встановлений КАС України строк.
Приймаючи ухвалу від 06 жовтня 2023 року про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що обставина відсутності у суб'єкта владних повноважень коштів в оплату судового збору не може бути визнана сама по собі поважною причиною безумовного виправдання пропуску строку звернення до суду (як безвідносно до факту відсутності таких призначень у кошторисі бюджетної установи, так і безвідносно до факту тривалості процедури комунікації із розпорядником бюджетних коштів вищого рівня з метою отримання відповідних асигнувань), позаяк протилежне тлумачення неминуче призводить до погіршення правового становища інших учасників суспільних відносин із категорії приватних осіб за критерієм здатності/нездатності провести платіж в оплату судового збору.
Суд апеляційної інстанції погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, з урахуванням такого.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, положеннями частини 4 статті 5 якого передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом 2 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Отже, законодавством регламентовано тримісячний строк звернення суб'єкта владних повноважень до суду.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Такі правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі № 815/91/18.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежено, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У силу приписів ч.1 ст.121 та ч.1 ст.123 КАС України умовою для поновлення пропущеного процесуального строку є поважність причини, котра зумовила такий стан практичної реалізації процесуальної дії.
Постанова Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 640/25046/19 містить правовий висновок, згідно з яким причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та не залежить від волевиявлення сторони і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20.10.2022 у справі №9901/462/21 сформульовано правову позицію, у силу якої учасники справи повинні вчасно, сумлінно, в належний спосіб використовувати всі наявні в них засоби та можливості, передбачені законодавством, з метою запобігання невиправданим зволіканням під час виконання своїх процесуальних обов'язків.
Згідно з правовим висновком, викладеним у п.20 постанови Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №420/4995/21, під час вирішення питання про дотримання особою, яка звернулася до суду з адміністративним позовом, встановленого строку звернення з'ясуванню підлягають наступні обставини, а саме: - за захистом якого порушеного права особа звернулася до суду; - коли особа дізналася про порушення своїх прав (чи дотримано строк з дати обізнаності); - коли вона повинна була дізнатися про їх порушення; - чи мала вона можливість дізнатися про порушення своїх прав; - наявність поважних причин, які об'єктивно заважали дізнатись про порушення своїх прав чи звернутися з позовом до суду.
Водночас у постанові Верховного Суду від 19.12.2022 у справі №420/13281/20 сформульовано правовий висновок, за яким на етапі відкриття провадження у справі у суду відсутні повноваження витребовувати будь-які докази. Суд вивчає лише ті докази, що надійшли разом з позовною заявою. Проте суд, установивши порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду, керуючись ст. ст. 123, 169 КАС України має залишити позовну заяву без руху, запропонувавши позивачу подати заяву про поновлення такого строку із зазначенням причин пропуску.
За правовою позицією, сформульованою у постанові Верховного суду від 14.09.2023 у справі №520/12477/22, поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
Отже, під час вирішення питання про наявність або відсутність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку суд повинен уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості.
З матеріалів позовної заяви судом установлено, що позивач заявив позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління Національної поліції в Харківській області вартість предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, у сумі 4875,00 грн.
Разом з цим відповідача звільнено зі служби в поліції Наказом ГУНП в Харківській області від 04.06.2022, а до суду з цим позовом позивач звернувся лише 19.09.2023 через систему "Електронний суд", тобто з пропуском тримісячного строку звернення до адміністративного суду, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України.
На виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 25.09.2023 стосовно обґрунтування поважності причин пропуску строку, які не дозволяли позивачу подати позовну заяву у встановлений законом строк без невиправданих зволікань, у період часу з 05.02.2023 по дату звернення до суду (19.09.2023), заявником зазначено про отримання додаткового фінансування на оплату судового збору лише 11.08.2023, після проведення відповідного листування щодо надання фінансування та збільшення кошторисних призначень ГУНП у Харківській області на 2023 рік.
З цього приводу суд зазначає, що зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 р. у справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд уважає, що зміст принципу "належного урядування" був розтлумачений Європейським судом з захисту прав людини, зокрема, у справах "Лелас проти Хорватії" та "Рисовський проти України" та полягає у тому, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу", а "…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…".
Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді відкриття провадження у справах, строк звернення до суду в яких не дотримано.
У розумінні ст.1 Закону України від 06.09.2012 за №5207-VI "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що критерії наслідків фінансової спроможності особи в оплаті судового збору повинні однаково застосовуватись до усіх учасників суспільних відносин (як до суб'єктів владних повноважень, так і до приватних осіб).
Обставина відсутності у суб'єкта владних повноважень коштів в оплату судового збору не може бути визнана сама по собі поважною причиною безумовного виправдання пропуску строку звернення до суду (як безвідносно до факту відсутності таких призначень у кошторисі бюджетної установи, так і безвідносно до факту тривалості процедури комунікації із розпорядником бюджетних коштів вищого рівня з метою отримання відповідних асигнувань), позаяк протилежне тлумачення неминуче призводить до погіршення правового становища інших учасників суспільних відносин із категорії приватних осіб за критерієм здатності/нездатності провести платіж в оплату судового збору.
Обставини зносин між суб'єктами владних повноважень як розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та суб'єктами владних повноважень як розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня з приводу виділення коштів на виконання рішень судів та оплату судового збору є суто внутрішньою комунікацією органів державної влади різних ланок управління, управлінські рішення у межах цих процесів повинні прийматись з урахуванням визначених процесуальним законом строків звернення до суду, результати цих взаємовідносин об'єктивно нездатні створити для суб'єкта владних повноважень "покращені умови захисту порушеного права" порівняно з іншими учасниками суспільних відносин.
Разом з цим колегія суддів ураховує, що у період з червня 2022 року по січень 2023 року ГУНП в Харківській області не могло реалізувати своє право на подання позовної заяви до суду з підтверджуючими документами про направлення позову з додатками для відповідача через перебування територій Куп'янського, Ізюмського і Вовчанського районів під окупацією військ країни-агресора.
Інших обґрунтованих доводів щодо підстав поновлення позивачу строку звернення до суду апеляційна скарга не містить.
Отже, позивач так і не навів достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду, які б завадили йому звернутися з цим позовом протягом встановленого законом строку, а тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наведені позивачем обставини є недостатніми для висновку про те, що позивач своєчасно звернувся до суду.
З огляду на викладене висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для поновлення строку звернення позивача до суду є обґрунтованим і законним.
Суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції і погоджується з його висновками.
Доводи та аргументи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 у справі № 520/26199/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк