Провадження № 33/803/1361/24 Справа № 208/9668/23 Суддя у 1-й інстанції - Ізотов В. М. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.
18 червня 2024 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Дніпрі, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 квітня 2024 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, -
за участю:
особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
адвоката - Грудського І.М.,
Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 квітня 2024 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 10 діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 гривень.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №490368 від 04.10.2023 року, 04.10.2023р. о 16:28 годин ОСОБА_1 по вул. Котельникова 41 в м. Кам'янське, керував автомобілем Хонда д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці ока не реагують на світло, тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, водій відмовився, що було зафіксовано на поліцейську камеру ДМ4565. Своїми діями порушив п. 2.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та провадження у справі закрити.
Вважає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та підлягає скасуванню.
Зауважив, що автомобілем керувала малознайома йому людина, яка відразу зникла після зупинки транспортного засобу. На відеозаписі не було зафіксовано зупинку транспортного засобу.
Вказує, що судом не було враховано всіх обставин справи, а справу розглянуто поверхнево та формально.
У судовому засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Грудський І.М. підтримали апеляційну скаргу та наполягали на її задоволенні.
Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку.
Апеляційний суд розглядає справу в межах поданої апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що місцевий суд, в порушення вищезазначених вимог закону, належним чином не з'ясував обставини справи, оскільки викладені в постанові висновки суду, не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах справи.
Приймаючи рішення про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд послався на відомості, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, серії ААД №490368 від 04.10.2023 року; в акті огляду на стан наркотичного сп'яніння, в якому зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння в КЗ “КМЛ №1 ДОР”; копія постанови Дніпровського районного суду від 01.03.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП; відеозапис з місця події.
За такими висновками суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд, оскільки зазначені вище письмові докази не можуть беззаперечно свідчити про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП з огляду на наступне.
Допитаний в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 пояснив суду, що 04 жовтня 2023 року, він не керував автомобілем Хонда д.н.з. НОМЕР_1 , був зі своєю дівчиною в якості пасажира. За кермом був ОСОБА_2 Коли автомобіль зупинили працівники поліції, водій сказав покинути автомобіль, та сам вийшов та пішов. Зазначив, що працівники поліції безпідставно провели його особистий огляд. Зазначив, що відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки не перебував за кермом, про що повідомляв працівників поліції.
З метою перевірки наданих в суді апеляційної інстанції пояснень ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції були викликані працівники поліції.
Однак у судові засідання на 11 червня 2024 року та 18 червня 2024 року, працівники поліції будучи належним чином повідомлені, не з'явились, про причини неявки суду не повідомили.
Для перевірки доводів апеляційної скарги та наданих пояснень ОСОБА_1 , апеляційним судом в ході розгляду були досліджені наступні докази, долучені до матеріалів адміністративної справи працівниками поліції:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №490368 від 04.10.2023 року, 04.10.2023р. о 16:28 годин ОСОБА_1 по вул. Котельникова 41 в м. Кам'янське, керував автомобілем Хонда д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці ока не реагують на світло, тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, водій відмовився, що було зафіксовано на поліцейську камеру ДМ4565;
- рапорт поліцейського ВРПП Кам'янського РУП ОСОБА_3 , відповідно до якого, під час несення служби з охорони громадського порядку в складі ВРПП Кам'янського РУП екіпаж КЛЕН 402 приблизно о 16-28 год. Рухаючись на виклик “Адмінправопорушення” за адресою 2-й провулок Криворізький по вул. Криворізька біля будинку 41 звернули увагу на автомобіль Хонда д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого в порушення п. 8.7.3 ПДР України здійснив проїзд перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофору, в зв'язку з чим було подано вимогу про зупинку за допомогою проблискових маячків червоного та синього кольору, СГУ та гучномовця. На вказані вимоги водій не зупинився намагався втекти. Після нетривалого переслідування вказаний автомобіль було зупинено по вул. Котельникова, 41, водій вибіг з автомобілю та намагався втекти але був затриманий. Було встановлено особу водія ОСОБА_1 , останній мав ознаки наркотичного сп'яніння, а саме зіниці очей не реагують на світло та поведінка, не відповідає обстановці. Водієві було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, однак останній відмовився.
- оптичний носій, на який скопійовано відеофіксацію подій зафіксованих відеозаписом нагрудною відеокамерою працівника патрульної поліції, якими було оформлено протокол про адміністративне правопорушення.
Під час апеляційного розгляду було переглянуто відеозапис з боді камери працівника поліції.
При відтворенні першого файлу відеозапису встановлено, що працівниками поліції біля автомобіля зупинено чоловіка, зовнішнього не схожого на ОСОБА_1 , якому зазначено про порушення ним п.8.7.3 ПДР України, а саме проїзд перехрестя на заборонений сигнал світлофора. Чоловік надав документи для перевірки.
На інших файлах відеозапису відображені події, які відбуваються в іншому місці. Зафіксовано, як працівники поліції проводять особистий огляд ОСОБА_1 , останній пояснює, що не керував транспортним засобом. На запитання працівника поліції чи пройде водій огляд на стан сп'яніння, останній - відмовився.
Інформація викладена в рапорті працівника поліції спростовується відеозаписом з бодікамер працівників поліції, відповідно до якої взагалі не видно обличчя водія, відео-зйомка проводилась таким чином, щоб ніхто не міг ідентифікувати особу водія. Відеозаписом не зафіксовано факту керування транспортного засобу Хонда д.н.з. НОМЕР_1 , саме водієм ОСОБА_1 , а також відсутній факт переслідування вказаного транспортного засобу. Натомість на відеозаписі відображено, що автомобіль Хонда стоїть припаркований біля приватного будинку.
Даний відеозапис підтверджує пояснення викладенні в апеляційній скарзі та надані безпосередньо у судовому засіданні ОСОБА_1 .
Таким чином аналіз вказаних доказів дає підстави стверджувати про недотримання поліцейськими вимог нормативних документів, які регламентують порядок виявлення та фіксації відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а також оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Вказані покази ОСОБА_1 є чіткими, послідовним та узгоджуються з тими, які він надавав відразу після складання протоколу відносно нього, та в апеляційній скарзі, підстав ставити під сумнів достовірність вказаних пояснень на думку апеляційного суду відсутні.
Апеляційний суд наголошує, що ОСОБА_1 поводив себе коректно, не проявляв будь-якої агресії чи занепокоєння, вірно орієнтувався у часі та просторі, що, у протилежному випадку, вказувало б на те, що його поведінка не відповідає обстановці.
Апеляційний суд зазначає, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять будь-яких належних та допустимих доказів наявності підстав для проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння, а зафіксовані в протоколі та на відеозапису обставини щодо такої відмови мають ознаки вимушеності та складені під процесуальним примусом.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 з приводу безпідставного притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованими, і такими, що підтверджуються дослідженими в судовому засіданні апеляційного суду доказами, яким суд першої не надав належної та об'єктивної оцінки.
Згідно вимог ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: ... юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Україна, давши згоду на обов'язковість міжнародного договору, зобов'язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов'язковими до застосування.
Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI;
У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За вказаних обставин, апеляційний суд доходить висновку, що наданими матеріалами справи про адміністративне правопорушення не підтверджується наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а тому висновки суду першої інстанції є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. У зв'язку з цим судове рішення не є законним, а тому підлягає скасування.
Інших доводів, які б слугували підставою для скасування постанови суду першої інстанції в апеляційній скарзі не наведено.
Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, а провадження у справі має бути закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 квітня 2024 року, - скасувати.
Постановити нову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.Ю. Іванченко