майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"01" липня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/442/24
Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.,
розглядаючи заяву представника позивача ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія", адвоката Максима Бугайчука від 25.06.2024 (вх. г/с №01-44/1909/24 від 25.06.2024) про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія"
до Приватного підприємства " Буд-Маш"
про стягнення 456 000,00грн,
Господарський суд Житомирської області ухвалою від 06.06.2024 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.06.2024 о 11:00 год. ( далі - Суд).
У день проведення судового засідання 21.06.2024 представник позивача, адвокат Максим Бугайчук подав через систему "Електронний суд" заяву щодо надання часу для подання доказів понесених витрат на правничу допомогу (вх. № 8622/24 від 21.06.2024) ( далі - Заява про стягнення судових витрат від 21.06.2024).
Заява про стягнення судових витрат від 21.06.2024 мотивована посиланням на :
1) ч.1 та п.1 ч.3 ст.123, ч.1 ст.126 ГПК України щодо віднесення витрат на професійну правничу допомогу до судових витрат та щодо критеріїв доведення обґрунтованості їх розміру ;
2) ч.8 ст. 129 ГПК України щодо строку подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи:
а) або до закінчення судових дебатів;
б) або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду , за умови , що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила відповідну заяву ( далі - Кодекс).
До закінчення стадії судових дебатів у судовому засіданні 21.06.2024 представник позивача, адвокат Максим Бугайчук підтримав викладене у Заяві про стягнення судових витрат від 21.06.2024 та підтвердив, що докази понесення стороною справи витрат на професійну правничу допомогу будуть надані у п'ятиденний строк після ухвалення рішення суду у справі 21.06.2024.
Рішенням Господарського суду Житомирської області у справі №906/442/24 від 21.06.2024 стягнуто з ПП "Буд-Маш" на користь ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" 456 000,00грн попередньої оплати та покладено на відповідача судовий збір в розмірі 6840,00 грн.
25.06.2024 через систему "Електронний суд" представником позивача, адвокатом Максимом Бугайчуком подано заяву від 25.06.2024 (вх. г/с №01-44/1909/24 від 25.06.2024) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу (далі - Заява про ухвалення додаткового рішення від 25.06.2024).
Заяві про ухвалення додаткового рішення від 25.06.2024 мотивована посиланням:
1) наявністю у позовній заяві орієнтовного розрахунку витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000,00грн;
2) наявністю поважних причин не подання доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у заявленому у позовній заяві розмірі до закінчення судових дебатів - 21.06.2024;
3) подання відповідних доказів у встановлений процесуальним законом 5-денний строк з моменту ухвалення рішення у справі, що зумовлює обов'язок суду ухвалити додаткове судове рішення.
Пояснення до викладеного у п.п. 1-3 Заяви про ухвалення додаткового рішення від 25.06.2024 наступне:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката , в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою тощо, визначається:1) згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та 2) на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою , які подаються: а) або до закінчення судових дебатів; б) або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила відповідну заяву (ст. 126, ч.8 ст. 129 Кодексу);
- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази , що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог ( ч.1 ст. 221 Кодексу);
- поважними причинами не подання доказів, що підтверджують розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів 21.06.2024 є досягнуті домовленості між ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" ( далі - Клієнт) та Адвокатським бюро "Максима Бугайчука" (далі - Адвокатське бюро) щодо термінів підписання/погодження документів, що мають пряме відношення до цієї справи та є невід'ємною частиною Договору про надання правничої (правової) допомоги № 11/22 від 01.08.2022 в редакції додаткової угоди від 31.12.2022 та додаткової угоди від 31.12.2023 ( далі - Договір № 11/22);
- так, у відповідності до п.4.1 розділу 4 " Ціна договору і порядок оплати" та п.8.1 Договору № 11/22 в новій редакції чинній з 31.12.2024 сторони погодили, що :1) " вартість, вид та обсяг правової (правничої) допомоги (гонорар), яка має бути надана клієнту зазначається в додатках до Договору, які узгоджуються, після одержання від клієнта замовлення на надання правової (правничої ) допомоги. Адвокатське бюро виставляє клієнту відповідний рахунок на підставі додатку до Договору. При розрахунку вартості наданої правової (правничої) допомоги враховується час та обсяг витрачений Адвокатським бюро. Відповідно після узгодження додатку на підставі отриманого рахунку клієнтом"; 2) " даний Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до "30" червня 2024 року або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором";
- 15.04.2024 між Адвокатським бюро та Клієнтом укладено додаток від 15.04.2024 до Договору № 11/22 згідно з яким сторони погодили :
1) вид правової (правничої) допомоги: вивчення документів, правовий аналіз, опрацювання правової позиції, претензій , підготовка позовної заяви до Суду від імені Клієнта щодо вимог про стягнення попередньої оплати за договором № П2024/01/24 від 24.01.2024 до ПП "Буд-Маш", участь в судових засіданнях та підготовка процесуальних документів, пов'язаних із розглядом справи, підготовка відповіді на відзив, заяв про стягнення витрат. Гонорар - 30 000,00грн без ПДВ;
2) Клієнт здійснює оплату виставленого Адвокатським бюро рахунку після фактичного ухвалення судом рішення у справі. Гонорар Клієнт сплачує Адвокатському бюро у розмірі 100% суми визначеної в пункті 1 додатку в гривнях у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро;
- 24.06.2024 між Адвокатським бюро та Клієнтом підписано Акт надання послуг № 147 від 24.06.2024 на загальну суму 30 000,00грн; того ж дня Адвокатським бюро оформлено рахунок на оплату № 74 від 24.06.2024 на суму 30 000,00грн; того ж дня Клієнт здійснив оплату в сумі 30000,00грн згідно платіжної інструкції № 1392 від 24.06.2024.
На підставі викладеного, йдеться у Заяві про ухвалення додаткового рішення від 25.06.2024, представник позивача адвокат Бугайчук М.В. не міг подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу у встановлені законодавчо терміни - до закінчення судових дебатів 21.06.2024 з поважних причин, так як такі докази фактично з'явилися вже після ухвалення рішення у цій справі. Тому, такі докази подано у 5-денний строк на підставі ч.8 ст. 129 Кодексу.
У прохальній частині Заяви про ухвалення додаткового рішення від 25.06.2024, Позивач через представника та на підставі ст. ст. 221, 244 ГПК України просить Суд:
1)визнати поважними причини пропуску термінів на подання доказів, що підтверджують понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу;
2) ухвалити додаткове рішення у цій справі, яким вирішити питання щодо стягнення з відповідача на користь Позивача 30000,00грн - витрат на професійну правничу допомогу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення від 25.06.2024 Суд насамперед оцінює в частині наявності /відсутності підстав для задоволення клопотання позивача "визнати поважними причини пропуску термінів на подання доказів, що підтверджують понесення витрат на професійну правничу допомогу" відповідно до вимог процесуального закону. Тоді як призначення судового засідання для ухвалення додаткового рішення з питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу є похідною процесуальною дією, яка вчиняється Судом у разі в и з н а н н я п р и ч и н неподання доказів, що підтверджують понесення позивачем таких витрат до закінчення судових дебатів п о в а ж н и м и ( ч.1 ст. 221 Кодексу).
1. Суд приймає до уваги, що відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із принципів господарського судочинства ( п. 12 ч. 3 ст. 2 Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору ( постанова ВП ВС від 05.07. 2023 у справі № 911/3312/21 тощо).
У розвиток цього принципу, законодавець врегулював, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 Кодексу).
В свою чергу, у ч.2 цієї статті законодавець конкретизує, що представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків самопредставництва учасника справи за нормою ст. 56 Кодексу та представництва у малозначних спорах за нормою ч.5 ст. 131-2 Конституції України.
Як розтлумачив КСУ у п. 3.2 мотивувальної частини рішення від 30.09.2009 № N 23-рп/2009 у справі N 1-23/2009 (справа про право на правову допомогу) правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.
2. Встановлюючи вимоги до змісту позовної заяви, законодавець визначив, що остання повинна містити відомості про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи ( п.9 ч. 3 ст. 162 Кодексу).
Зміст п.9 ч.3 ст. 162 Кодексу доводить, що позивач на стадії звернення з позовом до суду матиме фактично понесені судові витрати , про які повинен вказати у позовній заяві, а саме :
(а) на сплату судового збору;
б) на оплату наданих адвокатом окремих видів правничої професійної допомоги (надання усних/письмових роз'яснень щодо спірних відносин, правових підстав їх регулювання та усталеної судової практики їх вирішення, витребування доказів в інтересах клієнта, складання претензії як способу досудового врегулювання спору з опонентом , підготовка позовної заяви з додатками тощо);
в) на оплату проведення експертизи на замовлення позивача тощо.
За наявності фактично понесених судових витрат до звернення з позовом до суду, позивачу не складно вказати їх розмір у "попередньому (орієнтовному) розрахунку та додати докази на підтвердження факту їх понесення в якості додатків до позовної заяви.
3. Та оскільки законодавець вживає у процесуальній нормі ( п.9 ч. 3 ст. 162 Кодексу) сполучення слів "розрахунок суми судових витрат, які позивач [... ] о ч і к у є понести в зв'язку із розглядом справи" у поєднанні із терміном " попередній (орієнтовний)", слід розуміти , що йдеться про "очікувані (ймовірні)" витрати, що будуть пов'язані як з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
До таких "очікуваних (ймовірних)" судових витрат можна віднести:
- витрати на представництво адвокатом інтересів позивача у суді першої інстанції ( участь у засіданні суду (безпосередньо / в режимі відеоконференції);
- витрати на участь адвоката в огляді письмових /речових доказів за місцем їх зберігання на виконання вимог суду чи в натурному обстеженні об'єкта експертного дослідження під час проведення призначеної судової експертизи, тощо;
- на підготовку адвокатом відповіді на відзив, інших заяв з процесуальних питань ( клопотання про призначення судової експертизи, про зупинення провадження у справі, про залучення третіх осіб , про зміну предмету чи підстав позову тощо) , а також на підготовку заперечень проти аналогічних заяв з процесуальних питань опонента тощо.
Щодо окремих "очікуваних (ймовірних) судових витрат у позовній заяві позивач може вказати їх орієнтовну вартість ( наприклад, за участь у судовому засіданні клієнт сплачує адвокату 1500,00 грн незалежно від його тривалості та факту проведення/ не проведення ( тимчасова непрацездатність судді, відсутність електроенергії, неможливість забезпечити участь у засіданні в режимі відеоконференції з технічних причин зі сторони суду тощо); за підготовку заяв/клопотань з процесуальних питань - 1000,00грн за винятком таких заяв/клопотань як про відкладення судового засідання , ознайомлення з матеріалами справи , участь в засіданні в режимі відеоконференції тощо).
Про "очікувані (ймовірні) судові витрати у судах апеляційної та касаційної інстанції позивач також може відразу вказати у позовній заяві (наприклад за підготовку апеляційної скарги/відзиву на неї тощо).
4. Розвиток процесуальної норми п.9 ч.3 ст. 162 Кодексу знаходимо у статті 124 Кодексу.
Так, законодавець імперативно визначив, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Для позивача - це власне позовна заява ( ч.1 ст.124 Кодексу).
Якщо тлумачити ч.1 ст. 124 Кодексу окремо від п.9 ч.3 ст. 162 Кодексу, можна виснувати, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат оформляється як окремий додаток до позову, а не є його складовою частиною.
Зважаючи на практику застосування наведених процесуальних норм позивачами, в одних випадках попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат є складовою частиною позовної заяви та подається у вигляді таблиці , в інших - оформляється як окремий додаток до позову на кшталт розрахунку пені, річних та інфляційних втрат.
У будь-якому разі, наявність у позові /додатку до нього попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат (як фактично понесених, так і тих, які ймовірно будуть понесені) процесуально орієнтує опонента за позовом на попередні (орієнтовні) та ймовірні суми до відшкодування, які будуть розподілені судом за результатами розгляду справи по суті і не тільки.
Саме тому, законодавець у ч.2 ст. 124 Кодексу наділив суд процесуальною дискрецією (правом) відмовити стороні у відшкодуванні судових витрат, у разі неподання їх попереднього розрахунку, за винятком суми сплаченого судового збору ( постанова ВП ВС від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18).
У ч. 3ст. 124 Кодексу передбачено, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Та оскільки законодавець у п.9 ч.3 ст. 162 , ч.1 та ч. 2 ст. 124 Кодексу використовує термін "п о п е р е д н і й (орієнтовний ) р о з р а х у н о к суми судових витрат" зміст останнього слід тлумачити за аналогією такого процесуального терміну як " о б ґ р у н т о в а н и й р о з р а х у н о к сум, що стягуються чи оспорюються " (правова позиція ВП ВС щодо застосування п.3 ч.3 ст. 162 Кодексу викладена у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18).
Висновки суду про те, що позивач повинен вказати у позовній заяві /додатку до неї саме "розрахунок" (попередній (орієнтовний) стягуваної суми витрат на професійну (правничу ) допомогу ґрунтуються на правовій позиції ВПВС про те, що дотримання вимог ч.1 ст.124 Кодексу є першим етапом для їх відшкодування/розподілу за результатами розгляду справи (постанова від 05.07. 2023 у справі № 911/3312/21).
Окрім того, ЄСПЛ у рішенні від 15 грудня 2020 року у справі «National Movement Ekoglasnost проти Болгарії» нагадав, що "судові витрати є «внесками», які контролюються державою. Проте видатки, які повинна сплатити асоціація-заявник, не були «внеском», оскільки вони були присуджені на користь сторони, що виграла справу - електростанції. Таким чином, присуджені суми повинні були розглядатися як «втручання» у власність асоціації-заявника в світлі її законності, інтересів суспільства та балансу між загальними інтересами та правами асоціації".
5. Очевидним для Суду є те, що з тексту речення у позовній заяві про те, що витрати на професійну правову допомогу орієнтовно складатимуть 30000,00грн неможливо встановити, про які види правової допомоги йдеться, якою є вартість роботи/послуги в межах кожного виду, скільки часу витрачає адвокат на виконання робіт/надання послуг), яким є обсяг наданих адвокатом послуг/ виконаних робіт тощо. Вказівка на 30 000,00грн - це лише загальна суму не ідентифікованих за змістом видів правової допомоги. Тому Суд критично оцінює дотримання у позовній заяві вимог п.9 ч.3 ст. 162 , ч.1 та ч. 2 ст. 124 Кодексу щодо подання "попереднього (орієнтовного) розрахунку" витрат на професійну правничу допомогу.
6. У п.2 ч. 5 ст. 237 Кодексу передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат ( загальне правило).
Лише у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат ( п.5 ч.5 ст. 237 Кодексу) ( виняток із загального правила).
За яких умов у резолютивній частині основного рішення суду суд не може здійснити розподіл судових витрат на підставі п.2 ч. 5 ст. 237 Кодексу?
Відповідь на це питання дає насамперед ч.8 ст. 129 Кодексу з назвою "Розподіл судових витрат".
Так, абз. 2 ч.8 цієї статті Кодексу містить наступне процесуальне правило: докази подаються до закінчення судових дебатів у справі (загальне правило) або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (виняток із загального правила).
Ця процесуальна норма, як, власне, і ст.ст. 124 та 126 Кодексу, підлягає виконанню насамперед учасниками справи.
В свою чергу, стаття 221 Кодексу, визначає дискреційні повноваження суду в частині вирішення питання про розподіл судових витрат під час ухвалення основного рішення у справі та одночасно визначає підстави, за наявності яких вирішення цього питання здійснюється за допомогою процесуального механізму ухвалення додаткового рішення. При цьому, ухвалення судом додатково рішення є радше винятком , аніж правилом.
Так, процесуальними передумовами для ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат за нормами ст. 221 ГПК України, є :
- заява сторони про те, що докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат сторона не може подати до закінчення судових дебатів з п о в а ж н и х п р и ч и н ;
- оцінка судом доводів сторони про наявність "поважних причин" не подання доказів , що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів;
- у разі визнання судом доводів сторони про наявність "поважних причин", призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог;
- ухвалення додаткового рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Таким чином, розподіл судових витрат за результатами розгляду справи здійснюється :
- шляхом ухвалення про це резолютивної частини основного рішення суду на підставі поданих учасниками справи доказів на їх підтвердження до закінчення судових дебатів ( ч.1 ст.221 та п.5 ч.5 ст. 237 Кодексу);
- шляхом ухвалення додаткового рішення на підставі поданих учасниками справи доказів на їх підтвердження після ухвалення основного рішення суду за наявності визнання судом причин не подання таких доказів до закінчення судових дебатів поважними ( ч.ч. 2 та 3 ст. 221, ч.8 ст. 129 та ст.244 Кодексу).
7. ВПВС у постанові від 22.05.2024 у справі № 206/4841/20 підтвердила власну правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Тому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова ВП ВС від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
8. ВП ВС у постанові від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 виснувала, що аналіз положень ст. 244 Кодексу дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з п о в а ж н и х п р и ч и н не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до з а к і н ч е н н я с у д о в и х д е б а т і в у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
ВПВС розтлумачила, що у випадку задоволення заяви сторони про розподіл судових витрат, щодо яких сторона доказів не подавала, поданої на підставі статті 246 ЦПК України (статті 221 ГПК України), слід прийняти до уваги, що судом під час розгляду справи по суті питання про розподіл судових витрат не розглядалось на засадах змагальності та рівності, оскільки докази на підтвердження розміру судових витрат сторонами не були подані до закінчення судових дебатів чи внаслідок залишення позову без розгляду в підготовчому судовому засіданні.
Отже, у процедурі розгляду такої заяви, звертає увагу ВПВС, суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи частини другої статті 246 ЦПК України (частини другої статті 221 ГПК України), які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.
9. Верховний Суд у складі колегій Касаційного господарського суду також підтверджує усталену судову практику про те, що неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанови від 29.06.2022 у справі №161/5317/18, від 13.12.2023 у справі № 907/850/22).
10. Водночас Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 22.04.2024 у справі № 346/2744/21, здійснюючи тлумачення ч.1 ст. 246 ЦПК України ( аналог ч.1 ст. 244 ГПК України) в частині вжитого у процесуальній нормі поняття "поважні причини", покликається на правові висновки ВП ВС, яка у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/921/15-ц звернула увагу на те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення щодо такого відшкодування.
У розвиток викладеного, Об'єднана палата розтлумачила ч.1 ст. 246 ЦПК України ( аналог ч.1 ст. 244 ГПК України) наступним чином: якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона п о в и н н а о б г р у н ту в а т и п о в а ж н і с т ь п р и ч и н не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у р а з і в і д с у т н о с т і о б г р у н т у в а н н я п о в а ж н и х п р и ч и н чи їх н е п о в а ж н о с т і суд відмовляє в задоволення заяви про стягнення витрат.
11. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку у розумінні положень статті 86 ГПК вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів ( див. постанову Верховного Суду від 15.05. 2024 у cправі № 910/3604/21).
12. Про відмову задовольнити заяву про стягнення витрат з підстав відсутності обґрунтування поважних причин не подання доказів, що підтверджують їх розмір до закінчення судових дебатів чи їх неповажності, суд постановляє ухвалу про відмову ухвалити додаткове рішення ( п.19 ч. 1 ст. 255 Кодексу).
13. Як вже мотивував Суд, до закінчення судових дебатів представник позивача подав Заяву про стягнення судових витрат від 21.06.2024 , яка містила наступні мотиви:
1) витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат та що процесуальний закон визначає критерії доведення обґрунтованості їх розміру (ч.1 та п.1 ч.3 ст.123, ч.1 ст.126 Кодексу ;
2) докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи подаються :
а) або до закінчення судових дебатів;
б) або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду , за умови , що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила відповідну заяву (ч.8 ст. 129 Кодекс).
До закінчення стадії судових дебатів у судовому засіданні 21.06.2024 представник позивача, адвокат Максим Бугайчук підтримав викладене у Заяві про стягнення судових витрат від 21.06.2024 та підтвердив, що докази понесення стороною справи витрат на професійну правничу допомогу будуть надані у п'ятиденний строк після ухвалення рішення суду у справі 21.06.2024.
Однак представник позивача, адвокат Максим Бугайчук жодним чином не обґрунтував наявність поважних причин неможливості подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи саме до закінчення стадії судових дебатів -21.06.2024, як це імперативно визначає ч.1 ст. 221 Кодексу.
14. Зазначений процесуальний недолік представник позивача, адвокат Максим Бугайчук спробував усунути у Заяві про ухвалення додаткового рішення від 25.06.2024 , мотивувавши останню так:
1) орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000,00грн наведено у позовній заяві ;
2) причини не подання доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у заявленому у позовній заяві розмірі до закінчення судових дебатів - 21.06.2024 є поважними;
3) подання відповідних доказів у встановлений процесуальним законом 5-денний строк з моменту ухвалення рішення у справі, зумовлює обов'язок суду ухвалити додаткове судове рішення.
Поважними причинами не подання доказів, що підтверджують розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів 21.06.2024 , йдеться у Заяві про ухвалення додаткового рішення від 25.06.2024, є досягнуті домовленості між Клієнтом та Адвокатським бюро у п.4.1 розділу 4 " Ціна договору і порядок оплати" та п.8.1 Договору № 11/22 в новій редакції чинній з 31.12.2023, на підставі яких сторони у додатку від 15.04.2024 до цього Договору погодили як види правової (правничої) допомоги щодо вимог про стягнення попередньої оплати за договором № П2024/01/24 від 24.01.2024 з ПП "Буд-Маш", загальний розмір витрат за надані послуги ( виконані роботи) - 30 000,00грн без ПДВ, так і порядок їх оплати клієнтом - на підставі виставленого Адвокатським бюро рахунку після фактичного ухвалення судом рішення у справі, та що факт виконання Клієнтом умов договору є здійснення ним оплати наданих послуг в сумі 30000,00грн згідно платіжної інструкції № 1392 від 24.06.2024.
На підставі викладеного, йдеться у Заяві про ухвалення додаткового рішення від 25.06.2024, представник позивача адвокат Бугайчук М.В. не міг подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу у встановлені законодавчо терміни - до закінчення судових дебатів 21.06.2024 з поважних причин, так як такі докази фактично з'явилися вже після ухвалення рішення у цій справі. Тому, такі докази подано у 5-денний строк на підставі ч.8 ст. 129 Кодексу.
У прохальній частині Заяви про ухвалення додаткового рішення від 25.06.2024, Позивач через представника та на підставі ст. ст. 221, 244 ГПК України просить Суд:
1)визнати поважними причини пропуску термінів на подання доказів, що підтверджують понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу;
2) ухвалити додаткове рішення у цій справі, яким вирішити питання щодо стягнення з відповідача на користь Позивача 30000,00грн - витрат на професійну правничу допомогу.
15. Дійсно, відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Пункт 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI визначає, що договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя статті 27 Закону № 5076-VI). І Суд не втручається у договірні відносини сторони справи та представника в частині врегулювання питань щодо надання правової допомоги.
Водночас Суд повністю відхиляє доводи Заяви про ухвалення додаткового рішення від 25.06.2024 про те, що представник позивача адвокат Бугайчук М.В. не міг подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу у встановлені законодавчо терміни - до закінчення судових дебатів 21.06.2024 з поважних причин, так як такі докази фактично з'явилися вже після ухвалення рішення у цій справі. Наведені аргументи не заслуговують на увагу в контексті викладених мотивів Суду про обов'язок сторони справи діяти за загальним правилом розподілу судових витрат - подати останні до закінчення судових дебатів. Або ж навести дійсні об'єктивні причини неможливості подання таких доказів до завершення цієї стадії розгляду справи, через наявність яких у Суду є підстави для застосування виняткового правила доповнення резолютивної частини основного рішення питанням розподілу судових витрат ухваленням додаткового рішення.
Неповажність причин не подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 30 000,00грн у встановлені законодавчо терміни - до закінчення судових дебатів 21.06.2024 , є підставою для відмови у задоволенні Заяви про ухвалення додаткового рішення від 25.06.2024.
Керуючись ст. 118, ч.8 ст. 129, ч.1 ст. 221 , ст.ст. 234, 235 , п.19 ч.1 ст. 255 ГПК України, господарський суд
1. Відмовити ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" у задоволенні заяви адвоката Максима Бугайчука від 25.06.2024 (вх. г/с №01-44/1909/24 від 25.06.2024) про ухвалення додаткового рішення у справі в частині розподілу витрат на правову допомогу в розмірі 30 000,00 грн між сторонами у справі , а саме за рахунок Приватного підприємства " Буд-Маш".
Ухвала про відмову ухвалити додаткове рішення підписана 01.07.2024 , набрала законної сили та підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Машевська О.П.
Друк:
1 - в справу
2- позивачу (через Ел. суд)
3- відповідачу (через Ел. суд)