27 червня 2024 року
м. Київ
справа № 619/6002/21
провадження № 61-15852св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.
розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Осіяна Олексія Миколайовича, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсними договорів дарування, припинення права власності та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 08 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), від 04 червня 2019 року, індексний номер 47194826, прийняте державним реєстратором КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Богославець С. В. щодо реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2 . Визнано недійсними два договори дарування по 1/2 частині цього житлового будинку, укладені 09 та 10 грудня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Припинено право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину житлового будинку за зазначеною вище адресою та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 грудня 2019 року, індексний номер 50129991, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. та на 1/2 частину цього житлового будинку та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, від 10 грудня 2019 року, індексний номер 50124157, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Петренко О. М. задоволено частково. Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 08 листопада 2022 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із постановою апеляційного суду ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив це судове рішення скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано справу № 619/6002/21 із Котелевського районного суду Полтавської області, роз'яснено право на подачу відзиву на касаційну скаргу. 21 лютого 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
У червні 2024 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Осіяна О. М., яка обґрунтована тим, що на думку заявника існують обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді, а саме: суддею-доповідачем Осіяном О. М. 30 січня 2024 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та станом на 20 червня 2024 року справу № 619/6002/21 не призначено до розгляду.
Вказана заява ОСОБА_1 є необґрунтованою.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Верховний Суд, оцінюючи наявність підстав для відводу за суб'єктивним критерієм, констатує відсутність підстав стверджувати, що суддя Верховного Суду Осіян О. М. виявляє особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного.
За об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.
Не можуть бути підставою для задоволення заяви доводи про те, що суддя-доповідач станом на червень 2024 року не призначив справу до розгляду, оскільки ця обставина не свідчить, що суддя має та виявляє особисту упередженість щодо розгляду цієї справи. Факти, які можуть ставити під сумнів безсторонність судді також відсутні.
При цьому, доводи заяви не містять посилання на обставини, які б давали підстави для висновку про необ'єктивність та упередженість судді Верховного Суду Осіяна О. М.
Водночас, Верховний Суд наголошує на тому, що необґрунтоване та безпідставне усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Отже, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Осіяна О. М., тому відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід суддів підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Керуючись статтями 33, 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Осіяна Олексія Миколайовича у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсними договорів дарування, припинення права власності та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень визнати необґрунтованою.
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Осіяна Олексія Миколайовича передати для вирішення зазначеного питання, у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара