19 червня 2024 рокуСправа № 495/300/24
Номер провадження 2/495/334/2024
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі
головуючого судді Волкової Ю.Ф.,
із участю секретаря судового засідання Бучки В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», третя особи, що не заявляє самостійних вимог приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Серебрійська Юлія Олександрівна, про повернення стягненого за виконавчим написом приватного нотаріуса, який визнано таким, що не підлягає виконанню,
представник позивача Солдаткін Олександр Сергійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса у сумі 9 562 грн 52 коп., 409 грн 3% річних, 1 122 грн 72 коп. інфляційних втрат.
1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
1.1. Позов мотивовано тим, що рішенням Білгород-Дністровського суду Одеської області від 20.06.2023 у справі № 495/2590/23, яке набрало законної сили 21.07.2023, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис за реєстровим №10255, вчинений 10.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості у сумі 20 510 грн.
Вказаний виконавчий напис нотаріуса перебував на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Серебрійської Юлії Олександрівни (ВП №66959162 від 28.09.2021), у межах якого проводились виконавчі дії щодо стягнення грошових коштів з позивача на користь відповідача. Відповідно до листа приватного виконавця Серебрійської Ю.О. № 1209 від 27.02.2023 за час проведення виконавчих дій з позивача на користь відповідача стягнуто борг в сумі 9 562 грн 52 коп.
Зважаючи на те, що виконавчий напис нотаріуса визнано таким, що не підлягає виконанню, стягненні з ОСОБА_1 під час здійснення виконавчих дій кошти, підлягають поверненню.
З огляду на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» 9 562 грн 52 коп. безпідставно стягнутих за виконавчим написом нотаріуса №10255 від 10.06.2021 коштів; 409 грн 3% річних, 1 122 грн 72 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період із 01.08.2022 по 03.01.2024.
1.2. Правом подачі відзиву на позов відповідач не скористався.
2. Рух справи у суді.
Позовна заява надійшла до суду 10.01.2024. За вказаним позовом ухвалою від 15.01.2024 відкрито провадження у цивільній справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Із 20.02.2024 вказана справа перебуває у провадженні головуючого судді Волкової Ю.Ф.; ухвалою від 20.02.2024 справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовчий розгляд.
Ухвалою від 25.04.2024 позовну заяву залишено без руху у зв'язку із виявленими у ній недоліками, позивачу надано п'ятиденний строк для усунення таких недоліків. У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 28.05.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
3. Заяви, клопотання учасників процесу та насідки їх вирішення.
Позивач, представник позивача у судове засідання 19.06.2024 не прибули; письмово клопотали про розгляд справи за їх відсутності.
Представник відповідача у судове засідання 19.06.2024 не прибув; про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином; про причини неявки суду не повідомив; клопотання про відкладення судового розгляду не заявив.
Представник відповідача 27.02.2024 подав до суду клопотання про зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.
04.03.2024 представник відповідача подав зустрічну позовну заяву; ухвалою суду від 25.04.2024 відмовлено у прийнятті зустрічного позову ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором для спільного розгляду з первісним.
4. Фактичні обставини справи.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович 10.06.2021 вчинив виконавчий напис № 10255, яким з ОСОБА_1 запропоновано стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 20 510 грн, з яких: 8 000 грн заборгованості за тілом кредиту; 12 160 грн заборгованості за нарахованими і несплаченими процентами, 350 грн плати за вчинення виконавчого напису (арк. спр. 11).
На підставі виконавчого напису № 10255 від 10.06.2021 (боржник - ОСОБА_1 , стягував - ТОВ «Укр Кредит Фінанс», предмет - стягнення заборгованості у сумі 20 510 грн) приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Серебрійська Ю.О. відкрила виконавче провадження № 66959162; звернула стягнення на доходи боржника (постанови від 08.10.2021, 03.11.2021, арк. спр. 16-17, 18-19).
Згідно із копіями звітів про здійснення відрахування та виплати СФГ «Колос» (роботодавця позивачки) із 01.01.2022 по 30 06.2022 із заробітної плати ОСОБА_1 здійснювались відрахування в межах примусового виконання ВП № 66959162 (арк.спр. 22-26).
Відповідно до листа приватного виконавця Серебрійської Ю.О. № 12090 від 27.02.2023 за час проведення виконавчих дій з боржника ОСОБА_1 стягнуто та перераховано на користь стягувача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» 9 562 грн 52 коп. (арк. спр. 9).
Рішенням Білгород-Дністровського суду Одеської області від 20.06.2023 у справі № 495/2590/23, яке набрало законної сили 21.07.2023, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис за реєстровим №10255, вчинений 10.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості у сумі 20 510 грн (арк.спр. 27-29).
5. Норми права, які застосував суд. Висновки суду.
5.1. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статей 12, 81, 82 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. З урахуванням змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов'язання.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широку сферу застосування: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею або всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондикція - це позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності речово-правових відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.
Викладене узгоджується з правовою позицією висловленою у постановах Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 205/3330/14-ц, від 28.01.2020 у справі № 910/16664/18.
5.2. Згідно із частинами першою, другою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
З наведених норм убачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов'язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.
Означене недоговірне зобов'язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов'язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.06.2023 у справі № 495/2590/23, яке набрало законної сили 21.07.2023, виконавчий напис № 10255 від 10.06.2021 визнано таким, що не підлягає виконанню; внаслідок чого у відповідача виник обов'язок повернути стягнуті на підставі такого ВН кошти згідно з нормами статті 1212 ЦК України, оскільки підстава для набуття цього майна (коштів) відпала.
Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З огляду на це суд дійшов висновку, що початком перебігу періоду безпідставного набуття відповідачем грошових коштів у сумі 9 562 грн 52 коп. є 22.07.2023, закінченням - 03.01.2024 (враховуючи межі заявлених позовних вимог).
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту настання обставини, коли підстава для набуття цього майна (коштів) відпала.
Заявлена до стягнення у позові сума 3% річних становить 409 грн, інфляційних втрат - 1 122 грн 72 коп., які представник позивача нарахував за період із 01.08.2022 по 03.01.2024.
На переконання суду правильним періодом нарахування інфляційних втрат, трьох процентів річних у даному випадку є 22.07.2023 по 03.01.2024.
Враховуючи період заборгованості (із 22.07.2023 по 03.01.2024, тобто 166 днів), суму боргу - 9 562 грн 52 коп., три проценти річних від простроченої суми становить 130 грн 47 коп.; інфляційні втрати - 104 грн 03 коп.
5.3. Отже, позов належить задовольнити частково. Оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено, що виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню, а відповідно і підстава для стягнення цих коштів відпала, то позивачу підлягають поверненню кошти в сумі 9 562 гн 52 коп., як безпідставно набуті відповідачем ТОВ «Укр кредит фінанс» в рахунок заборгованості за кредитним договором; також з відповідача на користь позивача необхідно стягнути три проценти річних від простроченої суми, становить 130 грн 47 коп.; інфляційні втрати у сумі 104 грн 03 коп.
6. Розподіл судових витрат.
6.1 Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частин и першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з пунктом 1 частини третьої цієї статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з доведеності понесення стороною таких витрат і з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
На підтвердження витрат на правничу допомогу до позовної заяви представник позивача адвокат Содаткін О.С. надав копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5213/10 від 28.08.2014, копію договору № 03/01 від 03.01.2024; копію акта №1 про прийняття-передачу наданих послуг, згідно із яким адвокат надав клієнту послугу - підготовку та подання до суду позовної заяви про повернення стягнених коштів, вартість наданої послуги - 8 000 грн); копію квитанції до прибуткового касового ордера № 97 від 03.01.2024 на суму 8 000 грн (арк. спр. 30-35).
Представник відповідача 27.02.2024 подав до суду клопотання про зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на правничу допомогу до 2 500 грн, посилаючись на неспіврозмірність заявленої суми реальній вартості наданих адвокатом послуг з правничої допомоги.
Керуючи положеннями частини третьої статті 141 ЦПК України, принципами дійсності, необхідності, розумності розміру витрат з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи, враховуючи позицію відповідача, сталу судову практику, сформовану Верховним Судом, у даній категорії спорів, суд знаходить необхідним зменшити суму правничої допомоги до 3 000 грн.
6.2. Щодо судового збору.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на 88,3%), тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір судовий збір у сумі 1 069 грн 49 коп. (1 211,20 грн х 88,3% / 100%).
Керуючись статтями 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-289, 354 ЦПК України, суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 9 562 грн 52 коп. (дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят дві грн 52 коп.) в порядку повернення стягнутого за виконавчим написом №10255, вчиненого 10.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості у сумі 20 510 грн; три проценти річних у сумі 130 грн 47 коп. (сто тридцять грн 47 коп.); інфляційні втрати у сумі 104 грн 03 коп. (сто чотири грн 03 коп.); усього - 9 797 грн 02 коп. (дев'ять тисяч сімсот дев'яносто сім грн 02 коп.).
У задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 3 000 грн (три тисячі грн) витрат на правничу допомогу; 1 069 грн 49 коп. (одна тисяча шістдесят дев'ять грн 49 коп.) витрати по сплаті судового збору.
Копію рішення направити учасникам справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне найменування сторін:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ 38548598, місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26/407;
третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Серебрійська Юлія Олександрівна, місто Одеса, вулиця Львівська, 48-Ж, офіс № 303/3.
Дата складення повного тексту рішення 28.06.2024.
Суддя Ю.Ф.Волкова