Справа № 307/1658/24
Провадження № 2/307/373/24
27 червня 2024 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Стецюк М.Д., секретар судового засідання Цех Г.М., за участю позивачки ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області № 307/3199/19 від 12 лютого 2020 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на її користь на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1500,00 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця до досягнення нею повноліття. Виконавчий лист щодо примусового виконання рішення перебуває на виконанні у Тячівському районному відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що підтверджується постановами, поданнями і довідками державного виконавця. Починаючи з 01 жовтня 2023 року (а саме за вересень 2023 року) відповідач ОСОБА_2 аліментів не сплачував, у зв?язку із чим виникла заборгованість зі сплати аліментів у сумі 12392,00 грн., що підтверджується розрахунком державного виконавця Андрусів Н.І., ВП №62116604 від 23 квітня 2024 року. Згідно розрахунку неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів за період з 01 жовтня 2023 року становить 8355 грн. 00 коп. Враховуючи викладене, просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 8355 грн. 00 коп.
26 квітня 2024 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області відкрито провадження у справі та призначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач своїм правом щодо подачі відзиву на позовну заяву не скористався.
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з викладених у позовній заяві підстав та просила позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 12 лютого 2020 року, яке набрало законної сили 25 березня 2020 року, з відповідача на користь позивачки було стягнуто на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти щомісячно в твердій грошовій сумі у розмірі 1500 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11 жовтня 2019року, і до її повноліття, (а.с.16-21).
З метою примусового виконання рішення видано виконавчий лист № 307/3199/19 від 14 травня 2020 року (а.с.4-5).
Постановою про відкриття виконавчого провадження № 62116604 від 19 травня 2020 року, головним державним виконавцем Тячівського РВ ДВС Південно-Західного управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гудзенко Н.І. на підставі виконавчого листа № 307/3199/19 від 14 травня 2020 року відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання однієї неповнолітньої дитини 1500,00 грн. щомісячно, починаючи з 11 жовтня 2019 року (а.с.15).
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 у ВП №62116604, виданого Тячівським ВДВС у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_4 станом на 23 квітня 2024 року становить 12 392,00 грн. (а.с.48-52).
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що вказаний розрахунок на момент вирішення даного спору не оскаржений та не визнаний необґрунтованим. Доказів на підтвердження погашення заборгованості по аліментам або про часткову сплату грошових коштів в рахунок погашення заборгованості по аліментам суду не надано.
Відповідно до вимог ст. ст.150, 157 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той з батьків, хто проживає окремо від дитини зобов'язаний брати участь у її вихованні та утриманні.
Статтею 180 Сімейного кодексу України (далі СК України) встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Відповідно до частини 1 статті 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100% заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У статті 196 СК України, не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, а навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 %.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Суд зауважує, що тлумачення статті 196 СК України, дає підстави для висновку про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Перелік причин, з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що заборгованість виникла з незалежних від нього причин, а саме через відсутність працевлаштування та доходу, як такі, що можуть слугувати підставою для несвоєчасної сплати аліментів, адже батько зобов'язаний брати учать щомісячному утриманні дитини, з метою дотримання батьківського обов'язку та виконання судового рішення про стягнення щомісячних аліментів на дитину.
Крім того, відповідачем не наведено суду підстав, у зв'язку з якими він може бути звільнений від сплати пені.
Ухиленням від сплати аліментів належить вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Положенням частини 1 ст. 179 СК України, визначено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
Наявність заборгованості зі сплати аліментів підтверджує те, що дитина була позбавлена майна, що належить їм за законом. Стягнення пені за прострочення виконання аліментних зобов'язань є механізмом захисту порушеного права дитини на належне утримання.
Отже, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що підтверджує наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Суд також наголошує, що обов'язок відповідача з утримання дитини виник з моменту її народження, а отже з цього часу є відомим для нього. Відповідачем не надано доказів про те, що він як батько надавав або пропонував допомогу на утримання дитини у виді грошової і (або) натуральної форми, що могло б бути враховано під час вирішення питання про безпідставність нарахування неустойки. Так само не зазначено і не надано доказів неспроможності сплачувати аліменти своєчасно та з поважних причин.
Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Підстави для зменшення розміру неустойки, звільнення боржника від сплати заборгованості судом не встановлено.
Згідно з розрахунком суми неустойки за прострочення сплати аліментів, наданого позивачкою, розмір пені за прострочення сплати аліментів на дитину за період з 01 жовтня 2023 року по 23 квітня 2024 року становить 8355 грн. (а.с.39-40).
Судом взято до уваги, що загалом у даному випадку позивачкою обрано правильний алгоритм обрахування пені, однак допущено помилки у зазначенні суми нарахованих аліментів у січні - березні 2024 року (1500 грн. замість 1598 грн.).
За розрахунками суду сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, яка обрахована, виходячи із висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18), становить 8654,80 грн., а не 8355,00 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, а тому приймаючи до уваги вищевикладене, приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивачки неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини у розмірі, заявленому позивачкою.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Оскільки відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та положень ст. 141 ЦПК України, позивачка звільнена від сплати судового збору, а тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 8355 (вісім тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відомості про учасників справи:
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителька: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 02 липня 2024 року.
Суддя М.Д.Стецюк