01 липня 2024 року Справа № 160/7998/24 ЗП/280/58/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (49089, м. Дніпро вул. Академіка Янгеля, буд. 4, код ЄДРПОУ 34824364),
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (далі - відповідач), в якому позивач просив:
визнати протиправним і скасувати наказ Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.01.2024 № 8-к у частині встановленого розміру надбавки за вислугу років державної служби головному спеціалісту ОСОБА_1 на 2024 рік, а саме у період з 01 січня 2024 року на рівні 30 % місячного посадового окладу;
зобов'язати Дніпропетровський окружний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату головному спеціалісту ОСОБА_1 надбавки за вислугу років державної служби з 01 січня 2024 року, відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про державну службу", а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу;
зобов'язати Дніпропетровський окружний адміністративний суд в подальшому нараховувати та виплачувати надбавку за вислугу років відповідно до наказу від 05 серпня 2021 № 421-к “Про встановлення доплати за вислугу років ОСОБА_1 ”.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 23 січня 2004 року прийняв Присягу державного службовця. Зазначає, що у період з 19 січня 2004 року по 23 січня 2004 року працював на посаді судового розпорядника Самарського районного суду м. Дніпропетровська, з 26 січня 2004 року по 26 серпня 2005 року працював на посаді помічника судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська, з 13 березня 2006 року по 01 жовтня 2006 року працював на посаді помічника судді Широківського районного суд, з 02 жовтня 2006 року по 31 січня 2007 року працював на посаді провідного спеціаліста відділу організаційного забезпечення діяльності судів, судової статистики, безпеки суддів та організації діяльності служби судових розпорядників, з 01 лютого 2007 року по цей час, з урахуванням реорганізацій відділу, обіймає посаду головного спеціаліста відділу управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Покликається на те, що 01 серпня 2019 року йому присвоєно шостий ранг державного службовця в межах категорії "В" відповідно до ст. 39 Закону України "Про державну службу" на підставі наказу керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 №555-к та наказом керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року № 421-к встановлено з 08 серпня 2021 року надбавку за вислугу років в розмірі 50 % місячного посадового окладу. Стверджує, що відповідно до наказу керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року № 8-к "Про встановлення доплати за вислугу років державним службовцям Дніпропетровського окружного адміністративного суду", головному спеціалісту ОСОБА_1 , встановлено надбавку за вислугу років державної служби на 2024 рік з 01 січня 2024 року у розмірі 30% від місячного посадового окладу. В преамбулі наказу зазначено, що правовою підставою його винесення були: абзац другий пункту 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік". Вважає, що вказаний наказ у частині встановленого розміру надбавки за вислугу років державної служби на 2024 рік є протиправним. Зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону №889-VІІІ, розмір надбавки за вислугу років у період з 1 січня 2024 року мав складати 50 % посадового окладу щомісячно, виходячи з розрахунку 3% за кожний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу. Зазначає, що відповідачем під час встановлення йому розміру надбавки за вислугу років на 2024 рік наведені положення ч. 1 ст. 52 Закону №889-VІІІ протиправно не застосовано. З огляду на викладене, просить задовольнити позов.
Відповідач позовні вимоги не визнав. У письмовому відзиві від 02.05.2024 вх.№21087 посилається на те, що пунктами 12 та 13 прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України. При цьому абзацом другим пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Зазначає, що при розробленні, поданні та затвердженні штатного розпису Дніпропетровського окружного адміністративного суду на 2024 рік були враховані норми законодавчих актів. Вказує, що реалізовуючи свої повноваження розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня у спірних правовідносинах, Дніпропетровський окружний адміністративний суд позбавлений можливості надавати оцінку будь-якому закону на предмет його якості та/або конституційності, а отже позбавлений і можливості на свій розсуд обирати для застосування той чи інший закон, яким визначається розмір надбавки за вислугу років на державній службі, а зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі й Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», тому у суду були відсутні будь-які правові підстави не виконувати вказані вимоги чинних законів України. Вважає, що при нарахуванні та виплаті позивачу розміру надбавки за вислугу років на державній службі, Дніпропетровський окружний адміністративний суд діяв на підставі та в межах, передбачених Конституцією України, Бюджетним кодексом України та законами України. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 року справу №160/7998/24 передано Голові Дніпропетровського окружного адміністративного суду для визначення підсудності даної справи.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду визначено підсудність адміністративної справи №160/7998/24 та направлено її на розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.
Ухвалою суду від 29.04.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №160/7998/24 (ЗП/280/58/24) без виклику сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
ОСОБА_1 , на підставі наказу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2007 № 2-к, призначений на посаду головного спеціаліста з кадрової роботи відділу організаційно-кадрової роботи та безпеки суддів з 01 лютого 2007 року та працює в Дніпропетровському окружному адміністративному суді з 1 лютого 2007 року.
Наказом керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року № 421-к, відповідно до статті 52 Закону України "Про державну службу", постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 "Питання оплати праці працівників державних органів", ОСОБА_1 встановлено, з 08 серпня 2021 року надбавку за вислугу років в розмірі 50 % місячного посадового окладу (стаж роботи, що дає право на встановлення доплати за вислугу років на 08.08.2021 складає 17 років00 місяців 1 день).
Верховна Рада України 9 листопада 2023 року ухвалила Закон України «Про Державний бюджет на 2024 рік», згідно якого передбачено встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям не більше 30 відсотків посадового окладу, що менше ніж передбачено спеціальним Законом України «Про державну службу».
Згідно розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України. При цьому, абзацом 2 пункту 12 розділу «Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
Національне агентство України з питань державної служби (далі - НАДС України), реалізуючи свої повноваження щодо забезпечення формування у сфері державної служби та функціонального управління державною службою в державних органах відповідно до приписів Закону України «Про державну службу» підготувало Роз'яснення щодо умов оплати праці державних службовців державних органів, які провели класифікацію посад державної служби від 10 січня 2024 року №176.
Так, у вказаному роз'ясненні була надана вказівка про те, яким чином має відбуватися встановлення надбавки за вислугу років, передбаченої пунктом 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», а саме як зазначило НАДС України «службі управління персоналом державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, необхідно підготувати проект наказу про встановлення надбавок за вислугу років на державній службі у відсотковому розмірі, перерахованому відповідно до абзацу другого пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»».
На виконання абзацу другого пункту 12 розділу “Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік”, наказом Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.01.2024 № 8-к “Про встановлення доплати за вислугу років державним службовцям Дніпропетровського окружного адміністративного суду”, позивачу встановлено надбавку за вислугу років відповідно до абзацу другого пункту 12 розділу “Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” у розмірі 30 відсотків, як такому, вислуга років якого на державній службі становить 19 років 04 місяці 27 днів.
Не погодившись із вищезазначеним наказом у відповідній частині та зважаючи на те, що внаслідок його видання порушено право на належний рівень оплати праці державних службовців, гарантовані статтями 50 та 52 Закону України “Про державну службу”, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, Законом України “Про державну службу” та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Частиною 1 статті 50 Закону України “Про державну службу” визначено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов'язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.
Згідно зі ст.ст. 46, 50 Закону України “Про державну службу”, стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки та передбачено, що заробітна плата державного службовця складається з: - посадового окладу; - надбавки за вислугу років; - надбавки за ранг державного службовця; - виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; - виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; - премії (у разі встановлення).
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону “Про державну службу”, надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
Однак, Верховною Радою України 9 листопада 2023 року прийнято Закон України “Про Державний бюджет на 2024 рік”, пунктом 12 розділу “Прикінцеві положення” якого визначено, що у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.
Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
Таким чином, Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” запроваджено норму, яка суперечить нормі ч. 1 ст. 52 Закону України “Про державну службу”, а саме зменшує максимальну межу розміру надбавки а вислугу років на державній службі з 50 відсотків до 30 відсотків, та зменшує розмір самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби.
Вирішуючи спір, суд враховує, що неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, в теорії права відомі як колізія норм права.
Для безумовного дотримання конституційних імперативних норм щодо обов'язку кожного неухильно додержуватися Конституції та законів України (ст. 68 Основного Закону України) надважливо, щоб система законодавства відповідала усім критеріям “якості закону”, зокрема, правове регулювання було чітким та послідовним, не допускало неоднозначного тлумачення правових норм, а також існування суперечливих або конфліктуючих між собою положень.
Логіка полягає у тому, що якщо норми, які регулюють співіснування людей, мають забезпечувати чіткі орієнтири правомірності поведінки і правовий порядок, то вони не повинні суперечити одна одній, мають взаємно узгоджуватись; позначаючи сукупність узгоджених між собою елементів як “систему”; норми права повинні створювати здатний належним чином функціонувати порядок людського співіснування.
Водночас, відходження від цього критерію призводить до виникнення колізій у законодавстві, що зумовлює настання негативних наслідків, зокрема, появу значної кількості юридичних спорів; перешкоду для формування єдиної та сталої судової практики; необхідність відступу від раніше сформульованих правових висновків Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду; врешті це стає однією з вагомих причин зниження довіри до суб'єктів владних повноважень, судів та держави в цілому.
Крім того, поява колізій у законодавстві створює для особи ситуацію правової невизначеності, при якій виникають справедливі запитання: чи потрібно знати і дотримуватися всіх (без винятку) законів; якщо знати і дотримуватися одного чинного закону або норми закону, чи це означає презумпцію правомірності поведінки особи та неможливість її притягнення до відповідальності або настання інших негативних наслідків.
Вирішення колізій у законодавстві, якщо суб'єкти нормотворення тривалий час не вживають заходів для їх усунення, стає завданням суду. Виконання цього завдання вимагає від суду: 1) встановлення факту існування правової колізії (ситуація, за якої два або більше нормативних акти або норми одного акта регулюють по різному одні і ті ж суспільно-управлінські відносини) та 2) надання пріоритету одному із нормативних актів або норм одного акта.
Загальні підходи до вирішення колізій у законодавстві визначені у положеннях Конституції України, зокрема: 1) Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії (ч. ч. 1-3 ст. 8); 2) чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ВРУ), є частиною національного законодавства України; укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України (ст. 9); 3) закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У свою чергу, Кодекс адміністративного судочинства України містить такі норми, які визначають підходи до вирішення колізій у законодавстві: 1) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) (ч. ч. 1-2 ст. 6); 2) у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана ВРУ, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України та ін.
Тлумачення норм судами є квазірегулюванням, яке виступає додатковим інструментом зміцнення верховенства права в Україні. Особливо помічним цей інструмент є тоді, коли, зокрема, існує необхідність у подоланні колізій та заповнення правовим регулюванням прогалин в законодавстві; квазірегулювання сприяє розвитку доктрини права та є індикатором для законодавця, що ті чи ті відносини повинні бути врегульовані, що суспільні відносини змінилися, ускладнилися і потребують нагального законодавчого регулювання і що законодавець вже запізнюється у їх унормуванні
При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
За умов спірних правовідносин, спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України “Про державну службу”, а не закон про затвердження бюджету України на відповідний рік.
У рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 Конституційний Суд України в вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Виходячи з того, що предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
З огляду на вищевикладене, у спірних правовідносинах до застосування підлягає норма спеціального нормативно-правового акту, а саме ч. 1 ст. 52 Закону України “Про державну службу”, а не п. 12 розділу “Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік”, яким звужується обсяг прав та гарантій державних службовців, визначених чинним законодавством.
У свою чергу, роз'яснення НАДС, інших міністерств та центральних органів виконавчої влади щодо розрахунку заробітної плати мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм, а тому не можуть покладатися в основу видання наказів щодо встановлення складових заробітної плати державних службовців.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
З огляду на вищевикладене, в спірних правовідносинах до застосування підлягає норма спеціального нормативно-правового акту, а саме ч. 1 ст. 52 Закону України “Про державну службу”, а не п. 12 розділу “Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік”, яким звужується обсяг прав та гарантій державних службовців, визначених чинним законодавством, а відтак спірний наказ у відповідній частині, що стосується позивача суд визнає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Суд вважає належним та достатнім способом захисту порушеного права у даній справі є покладання обов'язку на відповідача здійснити перерахунок та виплату з 01.01.2024 надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 відповідно до статті 52 Закону України “Про державну службу”, а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум.
Разом з тим, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язати відповідача в подальшому здійснювати нарахування та виплату надбавки за вислугу років відповідно до наказу від 05 серпня 2021 № 421-к «Про встановлення доплати за вислугу років ОСОБА_1 » необхідно відмовити, оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю установи в майбутньому змінювати регулювання суспільних відносин.
Окрім того, питання виплати працівникам Дніпропетровського окружного адміністративного суду надбавки за вислугу років на підставі того чи іншого наказу відноситься до виключної компетенції відповідача, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження та визначати на підставі якого наказу виплачувати зазначену надбавку.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо зобов'язання зобов'язати відповідача в подальшому здійснювати нарахування та виплату надбавки за вислугу років відповідно до наказу від 05 серпня 2021 № 421-к «Про встановлення доплати за вислугу років ОСОБА_1 » в цій частині не підлягають задоволенню, з огляду на втручання в дискреційні повноваження Дніпропетровського окружного адміністративного суду та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
У зв'язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору за даним позовом, розподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (49089, м. Дніпро вул. Академіка Янгеля, буд. 4, код ЄДРПОУ 34824364) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.01.2024 № 8-к в частині встановленого розміру надбавки за вислугу років державної служби головному спеціалісту відділу управління персоналом ОСОБА_1 на 2024 рік на рівні 30 відсотків місячного посадового окладу.
Зобов'язати Дніпропетровський окружний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату головному спеціалісту відділу управління персоналом ОСОБА_1 надбавки за вислугу років державної служби з 1 січня 2024 року відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України “Про державну службу”, а саме: на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині вимог, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 01 липня 2024 року.
Суддя Л.Я. Максименко