28 червня 2024 року м. Ужгород№ 260/8107/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виноградівської міської ради Закарпатської області (пл. Миру, буд. 5, м. Виноградів, Закарпатська область, 90300, код ЄДРПОУ 44633612) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Виноградівської міської ради Закарпатської області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними рішення Виноградівської міської ради за результатами розгляду звернення №ЛА-16057416 та зобов'язати провести розгляд даного звернення з дотримання чинного законодавства.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. Оскільки розпорядник інформації не надав копії рішень, а вказав на можливість ознайомитися з загальнодоступного джерела - веб сайту Виноградівської міської ради він вважає його відмову неправомірною на підставі частини другої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації». На чергове звернення позивача за № ЛА-16057416 від 27.08.2023 року, яке надійшло на адресу Виноградівської міської ради 28.08.2023 року відповідачем було надано відповідь у листі від 08.09.2023 року № Л-104/02-26. У своєму зверненні позивач просить надати інформацію, які заходи були вжиті Виноградівською міською радою щодо реалізації дистанційного розгляду звернення громадян відповідно до роз'яснень Уповноваженого Верховної ради України з прав людини щодо дотримання права на звернення в умовах воєнного стану, а також просить 1) забезпечити можливість особистого прийому міським головою за допомогою дистанційних засобів зв'язку; 2) забезпечити можливість особисто викладати аргументи особі, яка розглядатиме заяви та брати участь у перевірці поданих заяв за допомогою дистанційних засобів зв'язку; 3) забезпечити можливість бути присутнім при розгляді заяв за допомогою засобів відеоконференції.
У листі-відповіді № Л-104/02-26 відповідачем зазначено, що Виноградівською міською радою дані рекомендації враховуються, та вивчається можливість щодо цифровізації роботи міської ради.
Позивач зазначає, що його звернення не було розглянуто об'єктивно, всебічно, не було письмово проінформовано заявника про суть прийнятого рішення, оскільки у відповіді на звернення відсутня інформація щодо: 1) які заходи були вжиті Виноградівською міською радою щодо реалізації дистанційного розгляду звернення громадян; 2) рішення щодо задоволення або відмови у задоволенні щодо забезпечення можливості особистого прийому міським головою за допомогою дистанційних засобів зв'язку; 3) рішення щодо задоволення або відмови у задоволенні щодо забезпечення можливості особисто викладати аргументи особі, яка розглядатиме заяву та брати участь у перевірці поданої заяви за допомогою дистанційних засобі зв'язку; 4) рішення щодо задоволення або відмови у задоволенні щодо забезпечення можливості бути присутнім при розгляді заяв за допомогою засобів відеоконференції. Бездіяльність відповідача, на думку позивача, порушує його право на ознайомлення з публічною інформацією, що і є підставою цього судового позову.
Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду було залишено даний позов без руху та надано заявнику строк на усунення недоліків.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
У подальшому позивачем подано до суду додаткові пояснення у справі.
Ухвалою суду було відмовлено позивачеві у задоволенні клопотання про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду було відмовлено позивачеві у визнанні доказу недопустимим.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вбачається, що останній заперечує проти позову, вважає його безпідставним та просить суд відмовити в його задоволенні повністю.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, на момент розгляду справи по суті має повну адміністративну правосуб'єктність. У спірних правовідносинах вважається запитувачем інформації.
Відповідач - Виноградівська міська рада (код ЄДРПОУ: 04053667, місцезнаходження: пл. Миру, буд.5 м. Виноградів, Закарпатська область, Україна, є суб'єктом владних повноважень у сфері доступу до публічної інформації у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Виноградівської міської ради із письмовим запитом за № ЛА-16057416 від 27.08.2023 року на отримання публічної інформації у якому просив надати інформацію, які заходи були вжиті відповідачем щодо реалізації дистанційного розгляду звернення громадян відповідно до роз'яснень Уповноваженого Верховної ради України з прав людини щодо дотримання права на звернення в умовах воєнного стану. А також просив: 1) забезпечити можливість особистого прийому міським головою за допомогою дистанційних засобів зв'язку; 2) забезпечити можливість особисто викладати аргументи особі, яка розглядатиме заяви та брати участь у перевірці поданих заяв за допомогою дистанційних засобів зв'язку; 3) забезпечити можливість бути присутнім при розгляді заяв за допомогою засобів відеоконференції (а.с.4).
Виноградівська міська рада, розглянувши запит від 27.08.2023 року повідомила листом від 08 вересня 2023 року № Л-104/2-26, що з метою виконання роз'яснень Уповноваженого Верховною Радою України щодо дотримання права на звернення в умовах воєнного стану, відповідачем враховуються рекомендації суб'єкта владних повноважень та вивчається можливість цифровізації роботи міської ради, що, зокрема, має враховувати питання інформаційної безпеки (а.с.5).
Вважаючи дії відповідача щодо не розгляду його звернення у відповідності до вимог законодавства, позивач звернувся до суду.
Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зі змісту преамбули Закону України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VII (далі - Закон №2939) слідує, що він визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, установлених законом (ст.1 Закону №2939).
Отже, слід погодитися із позивачем, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єкта владних повноважень, як розпорядника публічної інформації.
Статтею 12 Закону №2939 визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Згідно з частиною першою та другою статті 19 Закон №2939 запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 вказаного Закону право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати і оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Частинами другою і третьою статті 23 Закону №2939 встановлено, що запитувач має право оскаржити, зокрема: відмову в задоволенні запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим, в п. 1 Постанови Пленум Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» зазначено, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти (пункт 1 частини першої статті 22 Закону № 2939).
Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям “відображеності та задокументованості” і є публічною.
Велика палата Європейського суду з прав людини у рішенні від 8 листопада 2016 року у справі “Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary” (заява № 18030/11) вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати у кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин. Для цього, серед критеріїв, має бути оцінено чи є інформація готовою та доступною. Надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання та обробки даних.
З наведеного слід дійти висновку, що запитувана інформація повинна бути готовою та доступною, міститься, принаймні, в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти.
За приписами статті 19 Закону №2939, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 20 Закону №2939 розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно з частиною другою статті 7 Закону України “Про інформацію” суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
У ст. 20 цього Закону України «Про інформацію» вказується, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Основними ознаками відкритої інформації є те, що доступ до неї надається будь яким зацікавленим особам, а будь яке обмеження права на одержання відкритої інформації забороняється.
Таким чином, за режимом інформація буває: відкрита (публічна інформація є відкритою, крім випадків, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом встановлених законом (ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації»)); з обмеженим доступом.
Найпоширенішими шляхами отримання відкритої інформації є: запити на публічну інформацію; Он-лайн ресурси: Єдиний державний веб-портал відкритих даних, Єдині та державні реєстри, Кабінет електронних сервісів; офіційні сайти органів влади, підприємств, установ, організацій; бази даних тощо.
Будь-яка інформація, яка за законом повинна бути оприлюднена, - є відкритою.
Так, наприклад, є відкритою інформація, зазначена у статті 15 Закону «Про доступ до публічної інформації», в тому числі інформація про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання тощо); нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньо організаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності і т.д.
Таким чином відповідач веде облік та накопичення інформації, яку запитував позивач у даній справі.
Згідно вимог ч.3 статті 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, а право на звернення визначено ч.2 цієї норми.
Розділом ІІ Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено порядок розгляду звернень громадян.
Так, приписами статті 15 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Так, згідно роз'яснень Уповноваженого Верховної Ради України щодо дотримання права на звернення в умовах воєнного стану, зазначено наступне: «Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Це право не може бути обмеженим навіть в умовах воєнного та надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України).
Це зумовлено правовою природою «інституту звернення» до суб'єктів владних повноважень, як ефективного правового інструмента, шляхом застосування якого громадяни можуть реалізувати будь-які інші права - соціально-економічні, політичні та особисті.
У контексті реалізації цього конституційного права гарантується неможливість встановлення обмежень таких його елементів: подати звернення; отримати обґрунтовану відповідь; отримати таку відповідь у встановлений законом строк.
Водночас Законом України «Про звернення громадян» (далі - Закон) закріплені й інші додаткові права, пов'язані з розглядом звернення та способом вирішення порушених питань. Це зокрема, право на особистий прийом керівниками та іншими посадовими особами суб'єктів владних повноважень, право бути присутнім при розгляді звернення, подавати додаткові аргументи особі, яка здійснює розгляд звернення тощо.
Реалізація таких додаткових прав в умовах воєнного або надзвичайного стану може бути ускладнена з огляду на певні об'єктивні чинники та необхідність здійснення заходів правового режиму воєнного стану, визначених у статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до цього Закону в умовах дії правового режиму воєнного стану можуть застосовуватись окремі заходи, які обумовлюють за своїм змістом ускладнення реалізації окремих прав громадян, визначених у Законі України «Про звернення громадян».
Перш за все такі обмеження можуть бути пов'язані із:
- встановленням посилення охорони та особливого режиму роботи органу влади, установи до якої подано звернення;
- запровадженням на певній території комендантської години;
- встановленням особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування, а також руху транспортних засобів.
У випадку впровадження зазначених обмежень за певних обставин (наприклад, задля відсічі, знешкодження диверсійно-розвідувальних груп ворога), реалізація будь-яких прав, пов'язаних з особистою присутністю заявника та інших дотичних прав, визначених у Законі України «Про звернення громадян», може бути ускладненою або взагалі неможливою.
Серед таких прав, зокрема наступні:
- право на особистий прийом;
- особисто викласти аргументи особі, яка перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;
- знайомитися з матеріалами перевірки;
- подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;
- бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.
У Законі України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено звільнення від відповідальності за дії (бездіяльність) особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, негативні наслідки яких неможливо було передбачити або які охоплюються виправданим ризиком, за умови, що такі дії (бездіяльність) були необхідні для відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту. Вказане дозволяє дійти висновку, що у випадку об'єктивної неможливості або ускладнення забезпечення права особи на звернення та отримання відповіді, відповідальна посадова особа суб'єкта владних повноважень не нестиме юридичну відповідальність. При цьому зазначене не позбавляє таку посадову особу обов'язку розглянути звернення та надати обґрунтовану відповідь після завершення дії вказаних обставин, що унеможливлюють надання вчасної відповіді.
Рекомендуємо громадянам керуватися принципами розумності, домірності та розсудливості при направленні звернень суб'єктів владних повноважень в період дії воєнного стану, намагатися не направляти таких звернень, що не є невідкладними та не пов'язані з існуванням реальної загрози життю, здоров'ю, свободі або безпеці.».
Враховуючи вищезазначене, суд приходить висновку, що дії відповідача, оформлені листом від 08 вересня 2023 року за № Л-104/02-26 по розгляду заяви ОСОБА_2 від 27 серпня 2023 року за № ЛА-16057416 є протиправним, оскільки не надано належного розгляду та доступу до інформації в розміні Закону України "Про доступ до публічної інформації" та Закону України "Про звернення громадян".
Враховуючи, що в межах розгляду цієї справи суд дійшов висновку про те, що відповідь на запит Виноградівської міської ради від 08.09.2023 року не містить повних відомостей та передбачених положеннями Закону №2939 обґрунтувань, тому належним способом відновлення порушених прав позивача на даний час є зобов'язання відповідача повторно розглянути запит про надання публічної інформації на запит № ЛА-16057416 від 27.08.2023 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Виноградівської міської ради та зобов'язання повторно розглянути запит позивача, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні, є достатнім та належним способом захисту порушених прав позивача.
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивач при поданні адміністративного позову сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією від 19 вересня 2023 року № 6663-6164-5216-6434 (а.с.3).
Таким чином, в силу вимог статті 139 КАС України, вказана сума судових витрат підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виноградівської міської ради Закарпатської області (пл. Миру, буд. 5, м. Виноградів, Закарпатська область, 90300, код ЄДРПОУ 44633612) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Виноградівської міської ради Закарпатської області, оформлені листом за № Л-104/02-26 від 08.09.2023р. щодо надання неповної інформації на звернення ОСОБА_1 від 27.08.2023 року за № ЛА-16057416.
3. Зобов'язати Виноградівську міську раду Закарпатської області повторно розглянути заяву (запит) ОСОБА_1 про надання публічної інформації на запит від 27.08.2023 року за № ЛА-16057416, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Виноградівської міської ради Закарпатської області (пл. Миру, буд. 5, м. Виноградів, Закарпатська область, 90300, код ЄДРПОУ 44633612) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець