01 липня 2024 року м. Ужгород№ 260/3293/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Плеханова З.Б. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород,Закарпатська область,88008), про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні обґрунтовані тим, що під час виконання рішення від 22.01.2024 року у справі №260/9816/23 відповідач протиправно припинив нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у розмірі 2000 грн. згідно ПКМУ № 713 від 14 липня 2021 року "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
15 травня 2024 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження в даній справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов та докази, які в нього є в термін протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали.
13 червня 2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 року у справі №260/9816/23, здійснено перерахунок пенсії позивача з 01 квітня 2019 року у під час якого основний розмір пенсії збільшився більше ніж на 2000,00 грн., тому відповідно до норми Постанови №713 підстав для виплати щомісячних доплат в розмірі 2000,00 грн. починаючи з 1 березня 2024 року ( виплати пенсії у новому розмірі) немає. Крім того, зауважує, що доплата 2000,00 грн. встановлюється до пенсії визначеної станом на 01.03.2018 року, а відтак підстав встановити підвищення до пенсії, обчисленої з грошового забезпечення, визначеного станом на березень 2019 року, немає.
Обставини встановлені судом.
Позивач з перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію в разі втрати годувальника в розмірі 30% грошового забезпечення призначену відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
ЗОАС у справі №260/9816/23 від 22.01.2024 року вирішив:
- Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 на підставі довідки, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХР18815 від 08.09.2023 року.
- Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 , починаючи з 01 січня 2022 року, із обов'язковим врахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) і премії на підставі довідки, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.09.2023 №ХР18815, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положень постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахування раніше проведених виплат.
Рішення набуло законної сили 21.02.2024 року.
Вказані обставини встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили , відтак такі відповідно до положень ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи.
Згідно Перерахунку пенсії позивача з 01.01.2022 року в складі виплат є сума 2000,00 грн. згідно ПКМУ № 713., розмір пенсії становив 5235,50 грн.
Згідно перерахунку з 01 березня 2024 року на виконання рішення суду від 22.01.2024 року пенсія позивача становила 8231,55 грн. , де відсутня доплата 2000 грн.
18 березня 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про відновлення нарахування щомісячної доплати в розмірі 2000 грн.
Відповідач надав відповідь на звернення позивача, де вказав, що оскільки після виконання рішення ЗОАС, під час якої основний розмір пенсії позивача збільшився більше ніж на 2000 грн. щомісячна доплата встановлена Постановою 713 після виконання рішення суду не виплачується.
Мотиви та норми права застосовані судом.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ключовим у цій справі є питання про наявність правових підстав для виплати позивачу щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн. відповідно до Постанови №713.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист. Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв'язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців, є положення частини третьої статті 43 та статті 63 Закону №2262-XII.
Відповідно до положень ст.63 Закону №2262-XII, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
З метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб прийнято Постанову №713.
Пунктом 1 Постанови №713 установлено з 01 липня 2021 року особам, яким призначено пенсію до 01 березня 2018 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 01 березня 2018 року, щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону. Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 01 березня 2018 року, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 01 березня 2018 року або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01 березня 2018 року, щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 01 липня 2021 року.
Пунктом 3 Постанови №713 встановлено Пенсійному фонду України забезпечити встановлення з 01 липня 2021 року виплат, передбачених пунктами 1 і 2 цієї постанови, а також виплат, передбачених абзацом другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року №656 «Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій» для учасників бойових дій та постраждалих учасників Революції Гідності, за матеріалами пенсійних справ.
Судом встановлено, що пенсійним органом здійснено перерахунок пенсії на виконання рішення суду. Згідно матеріалів справи судом встановлено, що позивачу з 01 березня 2024 року доплата в розмірі 2000,00 грн. не проводилася., що не заперечується відповідачем, відтак саме з 01 березня 2024 року слід здійснити виплату позивачу щомісячної грошової допомоги у розмірі 2000 грн. згідно ПКМУ № 713 від 14 липня 2021 року "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
У постанові від 08 листопада 2022 року у справі № 420/2473/22 Верховний Суд дійшов наступного висновку:
« 44. Відповідно до пояснювальної записки до проекту постанови №713 метою її ухвалення зазначено поетапне зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01 березня 2018 року, які мають місце після перерахунку пенсії.
Прийняття постанови зумовлено тим, що в червні 2021 року в осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), яким пенсію призначено відповідно до Закону № 2262-ХІІ, завершується період виплати частини коштів компенсації підвищеного розміру пенсії за 2016-2017 роки і підвищення розмірів пенсій з 2016 року для цієї категорії пенсіонерів не відбувалося. Сумарна виплата пенсії з цією доплатою з 01 липня 2021 року зменшилася до місячного розміру пенсії та середній розмір цієї виплати складає біля 2 000,00 грн. Крім того, після перерахунку пенсій колишнім військовослужбовцям Збройних Сил України у 2018 році, їхні пенсії не індексувалися через відсутність відповідного механізму, а диспропорція у розмірах пенсій в залежності від часу їх призначення складає більше 70 відсотків. Мінімальні пенсійні виплати для військовослужбовців, зокрема складають близько 2000,00-2700,00 грн..
45. Таким чином, внаслідок ухвалення вказаного нормативно-правового акта Уряду з 01 липня 2021 року колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону № 2262-ХІІ до 01 березня 2018 року було установлено щомісячну доплату в сумі 2 000,00 грн. виплата якої не здійснюється у разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01 березня 2018 року.
46. Водночас, аналіз наведених норм права, а також мети прийняття Урядом вказаної постанови №713 свідчить про те, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 постанови №713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-ХІІ має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення постанови №713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах. Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи винило до 01 березня 2018 року, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
47. У зв'язку із чим колегія суддів не може погодитись із висновком суду апеляційної інстанції про те, що проведений на виконання судового рішення по справі №420/18380/21 перерахунок пенсії позивача відбувся не з метою відновлення порушеного права позивача, а фактично внаслідок зміни правового врегулювання спірних правовідносин після набрання законної сили рішенням суду по справі №826/12704/18 у 2019 році, внаслідок чого змінились складові грошового забезпечення.
48. Таким чином, оскільки перерахунок пенсії позивача, проведений ГУ ПФУ 06 січня 2022 року на виконання судового рішення з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 01 березня 2018 року, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, то позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови №713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття постанови №713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01 березня 2018 року.».
Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку Верховного Суду у справі, що розглядається.
Також аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 березня 2023 року у справі №600/870/22-а, від 04 квітня 2023 року у справі №380/25987/21, від 18 квітня 2023 року у справі №560/6528/22 та від 17 травня 2023 року у справі №620/5518/22.
Застосовуючи ці висновки до обставин справи, суд приходить до переконання, що перерахунок пенсії позивача, проведений Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області на виконання судового рішення з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 01 березня 2018 року, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії. Тому позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000 грн. відповідно до Постанови №713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття Постанови №713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01 березня 2018 року.
Вищевказаний висновок враховано у рішеннях ВААС у справах № 260/1933/23 від 19 вересня 2023 року, №260/5189/22 від 01.09.2023 р., №460/9336/23 від 14.11.2023 р.
Щодо строку звернення до суду, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 123 КАСУ позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. 2. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідачем з 01 січня 2022 року зроблено перерахунок пенсії позивача з врахуванням доплати 2000 грн., що сторонами не заперечується.
Після перерахунку з 01 березня 2024 року пенсія позивачу нараховувалась без врахування доплати 2000 грн. Тобто відповідач ніяким чином не повідомив, не надіслав якогось рішення, що в пенсію не включено доплату і ця доплата не буде більше виплачуватися, а тому позивач не був обізнаний про відсутність доплати в складових своєї пенсії. Тільки після звернення до відповідача 18.03.2024 р. , відповідач у своїй відповіді від 17.04.2024 року вказав, що після перерахунку пенсії на виконання рішення суду доплати 2000 грн. більше не буде, про що позивачу не повідомили. А тому позивач, отримуючи більшу пенсію вважав, що в її складі доплата має місце.
Отже, днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів є лист відповідь пенсійного органу.
З цього приводу Велика Палата Верховного Суду 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а вказала, що визначаючи початок перебігу строку звернення до адміністративного суду, важливо встановити той момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення її прав. У спорах, що виникають з органами ПФУ, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу ПФУ відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Отже, в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов'язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз'яснення від органу ПФУ на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Щодо стягнення з відповідача понесених Позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суд досліджує на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Судом встановлено, що професійна правнича допомога надавалася позивачу адвокатом Глагола Г.П. на підставі договору про надання правової допомоги від 18.03.2024 року №18/03/24/1.
Згідно з пунктів 3.1 та 4.1 договору про надання правової допомоги від 20.07.2023 р . №20/07/23/4, вартість наданих послуг Адвокатом з правового супроводу справи щодо невиплати доплати відповідно до постанови КМУ №713 від 14.07.2021 становить 4000,00 гривень. В день підписання договору Замовник сплачує Адвокату аванс в розмірі 2000,00 гривень.
Сплата позивачем адвокату Глагола Г.П. вказаної суми підтверджується квитанцією №6. Відтак, позивачем для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат подано детально достатньо належних та допустимих доказів щодо робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Таким чином, відповідач, як особа, яка заперечує щодо зазначеного позивачем розміру витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у ст. 139 КАС України.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 р. у справі №640/15803/19 та від 09.03.2021 р. у справі №200/10535/19-а, від 21.01.2021 р. у справі №280/2635/204.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Представник відповідача заперечень з приводу заявленого розміру витрат на правничу допомогу до суду не подавав.
Разом з тим, на переконання суду, судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. документально підтверджені належно оформленими документами, наявними в матеріалах справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а також співмірний з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов стягнення на користь позивача понесених ним витрат на правничу допомогу розмірі 2000,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, зокрема ч.2 ст.2 КАСУ суд дійшов висновку про задоволення позову.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород,Закарпатська область,88008) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні виплати щомісячної грошової допомоги у розмірі 2000 грн. згідно ПКМУ № 713 від 14 липня 2021 року "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Закарпатській області код ЄДРПОУ 20453063 ( м. Ужгород, пл. Народна,4) відновити нарахування та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячної грошової допомоги у розмірі 2000 грн. згідно ПКМУ № 713 від 14 липня 2021 року "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" з 01 березня 2024 року з врахуванням проведених виплат.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ - 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЗ.Б.Плеханова