Справа № 11-cc/824/3684/2024 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 757/29790/23-к
13 червня 2024 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарях судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника цивільного позивача ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.03.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника цивільного позивача ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 про накладення арешту у кримінальному провадженні №12021105060000957 від 22.05.2021.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник цивільного позивача ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.03.2024 року та накласти арешт на грошові кошти розміщенні на рахунках банківських установ на рахунку НОМЕР_1 в АТ «КЕРЕДИТВЕСТ БАНК» та на все належне на праві власності майно АТ «ВЕСТ ФАЙНЕНС ЕНД КРЕДИТ БАНК» (код ЄДРПОУ) в межах суми стягнення за цивільним позовом у розмірі 21 987 418 грн.
Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що з оскаржуваною ухвалою ознайомилася 23.04.2024 року, а подана апеляційна скарга, відповідно до трекінгу відправлень 29.04.2024 року.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та безпідставною.
Зобов'язання боржників ТОВ «КРАФТ ПАЙП» та ТОВ «РВ-Інтернешинал» перед АТ «ВЕСТ ФАЙНЕНС ЕНД КРЕДИТ БАНК» виконанні в повному обсязі.
В матеріалах справи були наявні всі достатні та переконливі докази на підтвердження обґрунтованості вимог клопотання про накладення арешту на майно та грошові кошти АТ «ВЕСТ ФАЙНЕНС ЕНД КРЕДИТ БАНК». Кримінальним правопорушенням, ОСОБА_8 завдано матеріальної шкоди, а також моральної шкоди у розмірі один мільйон гривень, оскільки останній зазнав переживання внаслідок неправдивого повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
На даний час цивільним позивачем подано скаргу на постанову про закриття кримінального провадження, розгляд скарги відбувся 23.04.2024 року, повний текст не отримано на день подання даної апеляційної скарги.
В судове засідання представник цивільного позивача та представник АТ «ВЕСТ ФАЙНЕНС ЕНД КРЕДИТ БАНК» не з'явилися, на адресу Київського апеляційного суду представник цивільного позивача направила клопотання про розгляд апеляційної скарги без їх участі.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи викладене, а також для забезпечення можливості розгляду апеляційної скарги у розумний строк, з метою недопущення затягування розгляду справи, колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності сторін, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, в провадженні Печерського УП ГУ НП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12021105060000957 від 22.05.2021 року.
13.07.2023 року представник цивільного позивача ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 звернулася з клопотанням до Печерського районного суду м. Києва про накладення арешту у кримінальному провадженні №12021105060000957 від 22.05.2021.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.03.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника цивільного позивача ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 про накладення арешту у кримінальному провадженні №12021105060000957 від 22.05.2021.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).
Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).
Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.
Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. В рамках кримінального провадження №12021105060000957 від 22.05.2021 року, відсутній підозрюваний, тому неможливо в даному випадку застосувати даний захід забезпечення кримінального провадження.
Крім того, з наданих матеріалів колегії суддів вбачається, що постановою старшого дізнавача відділу дізнання Печерського УП ГУ НП у м. Києві від 12.01.2024 року кримінальне провадження №12021105060000957 від 22.05.2021року закрито у зв'язку з відсутністю в діях службових осіб АТ«ВЕСТ ФАЙНЕНС ЕНД КРЕДИТ БАНК» складу кримінального правопорушення.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що підстави для накладення арешту у даному кримінальному провадженні відсутні.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання представника цивільного позивача з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу, - залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання представника цивільного позивача ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 про накладення арешту у кримінальному провадженні №12021105060000957 від 22.05.2021, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника цивільного позивача ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4