27.06.2024 Справа № 756/14494/23
Унікальний №756/14494/23
Провадження №2-др/756/93/24
27 червня 2024 року Оболонський районний суд міста Києва
в складі : головуючого судді - Яценко Н.О.,
за участю секретаря - Євтушик В.І.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебувала вищевказана справа.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 17 квітня 2024 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» заборгованість за кредитним договором № 2036357796 від 08.05.2021 року - за тілом кредиту 71762,48 грн., за відсотками 10 грн. 45 коп., за кредитним договором заявою-анкетою від 08.05.2021 року - за тілом кредиту - 19628 грн. 69 коп., за відсотками - 13590 грн. 33 коп., судовий збір 2684 грн.
29.04.2024 року на адресу суду направлена письмова заява представника позивача про винесення додаткового рішення у справі, у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 8500 грн.
Вирішивши справу по суті позовних вимог, судом не вирішено питання про судові витрати в частині витрат на оплату правничої допомоги.
Так, позивачем понесено витрати на оплату правничої допомоги адвоката, який представляв інтереси позивача в суді, згідно укладеного договору № 01/05/23 від 01.05.2023 року, додатку № 1 до договору до якого зазначено, що клієнт має сплатити адвокату гонорар у розмірі 8500,00 грн., акту виконаних робіт.
У зв'язку з цим і виникла необхідність у зверненні до суду із заявою про винесення додаткового рішення у справі про стягнення судових витрат.
Дослідивши матеріали заяви та матеріали цивільної справи, суд вважає, що заяву слід залишити без розгляду за наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зауважила, що приписи частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 161/5317/18 (провадження № 61-3454св22) містяться висновки про те, що аналіз норм статті 126, 137, 141 ЦПК України вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду. Водночас потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.
Відповідно до ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що у позовній заяві представник позивача у позові вказував попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу 40 000 грн.
Будь - яких заяв після отримання ухвали про відкриття провадження, у якій роз'яснено порядок розгляду справи, про те, що після винесення рішення позивачем чи його представником буде подана заява про розмір судових витрат, до суду не надходило.
Судом встановлено, що у передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України строк докази понесених позивачем витрат на правничу допомогу суду надані не були, докази надійшли до суду лише 02.05.2023 р., які направлено засобами поштового зв'язку 29.04.2024 року разом із заявою про ухвалення додаткового рішення, тобто після п'яти днів з дня ухвалення рішення суду по суті пред'явлених позовних вимог.
Зі змісту статті 12 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що складовою принципу змагальності сторін є, в тому числі, ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням стороною процесуальних дій, який несе кожна сторона.
Зі змісту абзацу 3 ч. 8 ст. 141 ЦПК України вбачається, що у разі неподання стороною доказів на підтвердження понесених судових витрат протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, положення ч. 8 ст. 141 ЦПК України мають імперативний характер та зобов'язують суд залишити без розгляду таку заяву.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо наявності підстав залишити заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 141, 259, 260, 270, 294, 353 ЦПК України, суд, -
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її підписання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Н.О.Яценко