Справа № 570/1948/24
Номер провадження 2/570/832/2024
25 червня 2024 року м.Рівне
Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Гладишевої Х.В.
за участю секретаря судового засідання Ганцева В.В.,
позивач - не з'явилась,
відповідач - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -
23 квітня 2024 року до Рівненського районного суду Рівненської області звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
Короткий зміст заяв по суті справи. Аргументи учасників справи.
У позовній заяві позивач просила стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до завершення дитиною навчання.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що від шлюбу з відповідачем, який розірвано 28 серпня 2013 року, сторони мають спільну доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка на даний час навчається на денній формі навчання Київського національного університету культури і мистецтв та закінчить навчання 30 червня 2027 року.
У позовній заяві позивач стверджує, що їх донька проживає з нею, перебуває на її утриманні, вона не в змозі самостійно її утримувати, оскільки не має достатніх доходів для цього, тоді як відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання доньки не надає, хоча є працездатним та офіційно працевлаштованим.
Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито спрощене провадження у даній справі, призначено судове засідання з участю сторін на 11:00 год. 23 травня 2024 року.
23 травня 2024 року у зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 25 червня 2024 року о 11:00 год.
28 травня 2024 року відповідач був додатково повідомлений про призначення розгляду справи №570/1948/24 через сайт Рівненського районного суду Рівненської області у вигляді: "Оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме", де вказано, що судове засідання призначене на 11 год. 00 хв. 25 червня 2024 року.
У судове засідання 25 червня 2024 року сторони не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. При цьому, представник позивача адвокат Пилипчук Л.М. подала 23 травня та 25 червня 2024 року клопотання, в якому просила судовий розгляд даної справи провести без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримала повністю, не заперечувала щодо винесення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подав. А відтак, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що наявні в матеріалах справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою сторін у справі, що підтверджується свідоцтвом про народження від 19 січня 2006 року серії НОМЕР_3 .
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28 серпня 2013 року у справі №569/14820/13-ц розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , зареєстрований 05 грудня 2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану м.Рівне, а/з №2039; неповнолітню доньку сторін ОСОБА_5 залишено на проживанні з матір'ю; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, починаючи з 09 серпня 2013 року до досягнення дитиною повноліття.
Згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_4 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції 06 травня 2014 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінила ім'я на « ОСОБА_1 », про що 06.05.2014 року складено відповідний актовий запис №44.
Згідно довідки №2073 від 16.04.2024 року ОСОБА_3 є студенткою І курсу факультету PR, журналістики та інформаційної політики, денної форми навчання, бюджет, групи МК-23, Київського національного університету культури і мистецтв. Термін навчання з 01 вересня 2023 року по 30 червня 2027 року.
Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ст.141 Сімейного кодексу України (далі - СК України), мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до ст.18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.
Згідно ст.198 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно до ч.1 ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Частиною 3 зазначеної вище статті передбачено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно зі статтею 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 01 грудня 2021 року у справі № 753/20347/20 наголосив, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними 23 років.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від обов'язку сплати аліментів, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; існування потреби у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та своїх повнолітніх дітей).
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
При цьому, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання.
Вищевказані критерії, з яких повинен виходити суд при стягненні аліментів, зазначені у правових висновках Верховного Суду, викладених у постановах: від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 (провадження № 61-12495св18), від 22 листопада 2018 року у справі №592/2798/16-ц (провадження № 61-19463св18), від 05 червня 2019 року у справі № 754/866/18 (провадження № 61-7125св18), від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21).
Суд приймає до уваги, що спільна донька сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вік якої перевищує 18 років, але є меншим 23 років, є студенткою денної бюджетної форми навчання Київського національного університету культури і мистецтв. Така форма навчання позбавляє можливості повнолітню дитину сторін працювати та утримувати себе самостійно, а отже дитина об'єктивно потребує матеріальної допомоги від батьків на своє утримання на час навчання.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Матеріально-правовий зміст обов'язку подавати докази полягає в тому, що у разі його невиконання суб'єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим чи, навпаки, як це має місце при використанні презумпції, - існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.
Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина 2 статті 77 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У частинах 1, 2, 8 статті 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач не довела існування всіх юридичних фактів, які у своїй сукупності надають право стягувати аліменти на підставі статті 199 СК України, що є її процесуальним обов'язком, не надала будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у неї потреби в матеріальній допомозі саме у зв'язку з навчанням доньки (понесення витрат на харчування, проїзд до навчального закладу, проживання в гуртожитку, придбання підручників, посібників для навчання тощо).
Крім цього, суд вважає недоведеними доводи позивача щодо того, що відповідач має матеріальну можливість сплачувати щомісячно аліменти у запропонованому позивачем розмірі, оскільки жодних доказів на підтвердження матеріального стану відповідача позивач суду не надала та з відповідними клопотаннями про витребування зазначених доказів не зверталась.
Суд зауважує, що суттєвою обставиною, що має істотне значення для розгляду цієї справи, є розмір доходів позивача та відповідача, наявність чи відсутність у них рухомого чи нерухомого майна, відомостей про стан їх здоров'я, відомостей про перебування на утриманні відповідача інших неповнолітніх дітей чи непрацездатних батьків тощо, проте зазначені відомості позивачем суду не надані.
За відсутності вищевказаних доказів, суд не може встановити чи дійсно відповідач може надавати матеріальну допомогу позивачу на утримання їх повнолітньої доньки, яка продовжує навчання.
Крім цього, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що вона спільно проживає з повнолітньою донькою, отже не підтверджено право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на свою користь на утримання повнолітньої дитини як того з батьків, з ким проживає повнолітня дитина, яка продовжує навчання, в розумінні ч.3 ст.199 СК України.
При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що ОСОБА_3 не позбавлена можливості самостійно звернутися до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на своє утримання.
Враховуючи вищенаведене, судом не встановлено фактів, необхідних для стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.
Розподіл судових витрат між сторонами.
У зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", судові витрати компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України у відповідності до ч.6 ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 274, 280-283, 288-289, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .
Повне рішення суду складено 01 липня 2024 року.
Суддя Гладишева Х.В.