28.06.2024 Єдиний унікальний № 371/1146/23
провадження № 3/371/29/24
28 червня 2024 року м. Миронівка
ЄУН 371/1146/23
Провадження № 3/371/29/24
Суддя Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, порушену відносно ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає по АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштований,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
31 липня 2023 року о 23 годині 40 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем марки «Chevrolet», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вулицею Соборності міста Миронівка Обухівського району Київської області, з явними ознаками наркотичного сп'яніння (розширені зіниці очей, що не реагують на світло, блідість обличчя).
В порушення п. 2.5. Правил дорожнього руху, на пропозицію поліцейського, ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, чим ухилився від проходження у встановленому законом порядку медичного огляду для визначення стану наркотичного сп'яніння.
Про розгляд справи ОСОБА_1 повідомлявся за адресою, вказаною в протоколі про адміністративне правопорушення, та за наявним у матеріалах справи номером мобільного телефону, в судове засідання не з'явився.
Захисник ОСОБА_1 адвокат Поліщук С.М. подав до суду клопотання про закриття провадження у справі.
Враховуючи, що при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, розгляд справи проводиться за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника.
Захисник Поліщук С.М. у клопотанні зазначив, що підстави для притягнення його підзахисного до адміністративної відповідальності відсутні.
За мотивами захисника працівники поліції при процесуальному оформленні даного правопорушення допустили ряд грубих порушень вимог чинного законодавства, що спростовує і не доводить вину його підзахисного у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.
З відеозапису події вбачається, що першими діями працівника поліції при спілкуванні з водієм була вимога надати документи, зокрема посвідчення водія та реєстраційне посвідчення на автомобіль. При цьому працівник поліції не назвав жодної підстави такої перевірки, передбаченої ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», не вказав причин зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 та факту порушення водієм положень Правил дорожнього руху, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу.
Тобто, із відеозаписів, долучених до матеріалів справи, не вбачається, що водій допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Такі висновки повністю узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17.
Ознаками наркотичного сп'яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Працівником поліції не здійснювався зовнішній огляд ОСОБА_1 для виявлення ознак наркотичного сп'яніння, поліцейським на відстані було повідомлено, що у нього нібито розширені зіниці очей, що не реагують на світло. Тобто, його підзахисному фактично не були повідомлені законні підстави для вимоги пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану саме наркотичного сп'яніння.
У акті огляду на стан сп'яніння та направленні на огляд водія, працівником поліції не вказано у який спосіб (на місці зупинки автомобіля чи у медичному закладі) було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, та від якого огляду останній відмовився. А у протоколі про адміністративне правопорушення при формулюванні обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вказано, що підзахисний від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі відмовився під відеофіксацію на бодікамеру, однак працівниками поліції не вказано назву медичного закладу, де мав би проводитись такий огляд.
З направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під виливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вбачається, що ОСОБА_1 працівником поліції нібито було направлено десь пройти огляд, проте графа «назва закладу хорони здоров'я» пуста, назва медичного закладу у ній не вказана.
Вказав, що ОСОБА_1 не відмовлявся пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що до нього додаються відеозапис та направлення. Натомість, до суду матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 надійшли вже на 9 аркушах.
Беззаперечним доказом факту керування транспортним засобом підзахисним з ознаками наркотичного сп'яніння та відмови від огляду на стан сп'яніння міг би стати відеозапис, який би мав бути зроблений за допомогою нагрудної камери поліцейського. Проте обов'язку проводити повну фіксацію як факту вчинення адміністративного правопорушення, так і подальших процесуальних дій, що вчиняються поліцейськими, не дотримано.
Метою обов'язкової відеофіксації процесу виявлення адміністративного правопорушення та процесуальних дій, що вчиняються поліцейським є забезпечення збирання об'єктивних доказів вчиненого правопорушення, усунення суперечностей, які можуть виникати у ході вчинення цих дій, перевірка правильності та законності дій як поліцейських, так і інших учасників у ході їх вчинення.
Однак, до суду скеровані відеозаписи, які не висвітлюють всієї події, а виключно ті фрагменти, які вигідні патрульній поліції.
Також вказав, що у матеріалах справи наявні відеозаписи події з невстановленого приладу, які складаються з трьох окремих фрагментів: video_2023-08-01_08-34-32, зробленого о 23:42:25 тривалістю 59 с; 00000_00000020230731234136_0016А, зробленого о 23:41:38 тривалістю 5 хв; 00000_00000020230731234636_0017А, зробленого о 23:46:37 тривалістю 4 хв 49 с, які фіксують лише окремі епізоди події, фрагменти, та не відтворюють повноти обставин події.
Зазначив, що поліцейські не здійснювали повну відеофіксацію події правопорушення, тобто не велася безперервна відеофіксація порушення правил дорожнього руху, зупинки транспортного засобу, пропозиції щодо проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або у закладі охорони здоров'я, складання процесуальних документів по справі та ознайомлення із їх змістом, як того вимагає Інструкція № 1026, а тому такий доказ одержаний з порушення вказаної Інструкції.
Той факт, що матеріали справи не містять повного відеозапису події з нагрудної камери, який має бути безперервний у часі, вказує на те, що відеозапис змінювався (редагувався) особою, яка копіювала відеозапис на CD-R диск, що прямо заборонено Інструкцією № 1026. Тому дані відеозаписи є неналежним та недопустимим доказом у справі.
Також зазначив, що на долучених відеозаписах зафіксовано поведінку ОСОБА_1 . Він поводить себе доброзичливо, навіть з урахуванням психологічно напруженої ситуації, спокійно, абсолютно не агресивно, чітко, свідомо та спокійно відповідає на поставлені питання поліцейського, нормально формулює свої думки, рухи тіла теж адекватні, його поведінка не схожа на поведінку людини, яка має ознаки наркотичного сп'яніння.
На відео його підзахисний спокійно погоджується пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що працівник поліції повідомляє, що це не можливо, потрібно їхати до найближчого медичного закладу.
Послався на ті обставини, що протокол про адміністративне правопорушення взагалі не містить посилання на технічні засоби, за допомогою яких здійснено фіксацію адміністративного правопорушення, не вказано назву приладу, його серію та номер.
Аналогічна позиція стосовно допущених працівниками поліції порушень оформлення матеріалів справи та інших документів у справах про адміністративні правопорушення викладена Верховним Судом у постанові по справі № 524/5536/17 від 15 листопада 2018 року (відеозапис, поданий на підтвердження факту порушення ПДР, є неналежним доказом, якщо в протоколі немає посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 не відсторонявся від керування транспортним засобом, що грубо суперечить вимогам ст. 266 КУпАП та спростовує наявність складу та події інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відтак, в даному випадку протокол щодо його підзахисного про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, складено з грубим порушенням вимог законодавства та за відсутності належних, достатніх доказів про вчинення вказаного правопорушення, Просив закрити провадження у справі.
Згідно з вимогами ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Згідно з п. 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту Правила), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 1.9. Правил передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Положення ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачають відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом в стані сп'яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 5 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
На підставі ч. 6 ст. 266 КУпАП, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі Порядок), огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Згідно з п. 2 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 4 розділу 1 Інструкції встановлено, що ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Таким чином, вищезазначені нормативні акти чітко визначають, коли у поліцейського виникає право проводити огляд на стан сп'яніння водія транспортного засобу, а саме у поліцейського мають бути підстави вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 7 розділу І зазначеної Інструкції передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров'я).
Згідно з п. 12 розділу ІІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Перевірка на стан наркотичного сп'яніння проводиться лише в медичних закладах, які мають право на проведення лабораторного дослідження біоматеріалу. Тому, якщо є підстави уважати, що водій під дією наркотиків, поліцейський повинен направити його до найближчого закладу охорони здоров'я.
У ході здійснення судом провадження у справі про адміністративне правопорушення, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан сп'яніння, підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак такого сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп'яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.
Суд вважає доведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом автомобілем марки «Chevrolet», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджено відеозаписом події. Вказаний факт не заперечується ОСОБА_1 та його захисником.
При перевірці документів працівники поліції виявили у водія ОСОБА_1 відсутність документа про реєстрацію транспортного засобу.
В ході спілкування з водієм працівник поліції запитав, чи не перебуває він у стані наркотичного сп'яніння та повідомив йому ознаки наркотичного сп'яніння, які вбачає, запропонував пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
У направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 31 липня 2023 року зазначено, що у результаті огляду водія ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння: розширені зіниці ока, які не реагують на світло, блідість шкіри обличчя.
За змістом п. 2.5 Правил, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином норми Правил встановлюють обов'язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп'яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, не бажання водія тощо) Правила не містять.
Проте, вимоги вказаного пункту Правил ОСОБА_1 дотримано не було.
ОСОБА_1 не заперечував пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки та відмовився пройти огляд у медичному закладі, не зважаючи на той факт, що поліцейський неодноразово роз'яснював йому порядок проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння та наслідки відмови від такого огляду.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 підписав протокол, у графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті правопорушення» зазначив, що з протоколом не згідний.
При цьому, протокол та додані до нього матеріали не містять будь-яких інших пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з приводу підстав незгоди зі змістом протоколу.
Відомості про те, що ОСОБА_1 оскаржував у встановленому законом порядку дії працівників поліції за фактом складання протоколу у справі також відсутні.
На підставі викладеного, суд констатує, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 483549 від 31 липня 2023 року відповідає вимогам, установленим статтею 256 КУпАП та Інструкції № 1376, є належним, допустимим та достовірним доказом у справі, який сумніву у суду не викликає.
До матеріалів справи про адміністративне правопорушення додано носій інформації у вигляді DVD-R диску із відеозаписом з нагрудного відеореєстратора працівників патрульної поліції.
Судом було досліджено дані вказаного відеозапису, згідно з якими працівники поліції зупинили транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм працівник поліції виявив та повідомив ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння та неодноразово пропонував останньому пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я. ОСОБА_1 поліцейським було роз'яснено порядок проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння та повідомлено про наслідки відмови від проходження такого огляду.
Водій ОСОБА_1 на неодноразові пропозиції та вимоги працівника поліції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння та прослідувати разом з інспектором патрульної поліції до закладу охорони здоров'я з метою проходження такого огляду, відмовився.
Суд наголошує, що невиконання вимоги працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння може проявлятися, як в активних діях, таких як висловлення відмови, спроба залишити місце події та інше, так і в пасивних, що проявляється у бездіяльності водія стосовно виконання законної вимоги працівника поліції пройти огляд.
Обставини, які зазначені в протоколі, узгоджуються із дослідженими судом відеозаписами, наданими працівниками поліції, на яких достатньо повно відображені події, які відбувалися 31 липня 2023 року за участю ОСОБА_1 . Відеозаписи свідчать про дотримання Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
Підстави вважати вказаний відеозапис недопустимим доказом у суду відсутні, оскільки на ньому зафіксовані усі процесуальні дії, які мав вчинити поліцейський при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення.
Оцінені судом вищевказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності, вони є належними, допустимими та достатніми, а сукупність цих доказів є достатньою для прийняття відповідного процесуального рішення. Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав ставити під сумнів достовірність зібраних у справі доказів.
Наведені докази в сукупності підтверджують, що водієм ОСОБА_1 порушено вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, оскільки факт відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння сам по собі утворює склад вказаного адміністративного правопорушення.
Стосовно мотивів захисника про недотримання працівником поліції правил щодо безперервності відеозапису порушення та зазначення технічного засобу, яким здійснено відеозапис, що долучений до матеріалів справи, суд зазначає таке.
Відповідно до правил п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справи України від 18 грудня 2018 року № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Із відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції, що здійснювали фіксацію адміністративного правопорушення, який долучено до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, вбачається, що він не є безперервним.
Поряд з цим, посилання захисника Рудника І.В. на те, що відеозаписи, долучені до матеріалів справи, є неналежними доказами, оскільки відеозапис переривається, є необґрунтованими, оскільки наявним у справі відеозаписом безперервно зафіксовано саме ті обставини, які мають значення для встановлення обставин справи згідно викладеної у протоколі суті правопорушення, а переривання у часі запису є незначним та не впливає на сприйняття цілісності фіксування правопорушення і дій поліцейських при складанні протоколу.
Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за вчиненням адміністративного правопорушення працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку та підтверджує факт скоєння правопорушення.
Згідно з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року № 216/5226/16-а, доказом порушення правил дорожнього руху не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення.
Із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, керований ним транспортний засіб був зупинений працівниками патрульної поліції, на їх пропозицію водій відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.
Якщо в ході виявлення правопорушення застосовувався технічний засіб, він має бути зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що він містить інформацію про здійснення відеофіксації події правопорушення на бодікамеру, не зазначення ідентифікаційного номеру цього технічного засобу не є підставою вважати, що протокол не містить відомостей про нього.
Той факт, що водій ОСОБА_1 не відмовлявся пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, не спростовує факту вчинення ним адміністративного порушення з огляду на ті обставини, що порядок проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння йому неодноразово був роз'яснений працівником поліції.
При прийнятті рішення, відсутні будь-які підстави, які б давали можливість суду вважати, що досліджені докази є сумнівними та неправдивими, оскільки вони узгоджуються між собою та є такими, що повністю відповідають обставинам справи.
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Порушень вимог КУпАП, які б могли потягнути за собою визнання доказів недопустимими, судом не встановлено.
При цьому суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п. 43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Суд звертає увагу, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень ст. ст. 8, 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
На підставі ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
До особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в межах санкції ст. 130 ч. 1 КУпАП, необхідно застосувати стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, з особи, на яку накладено стягнення, на користь держави підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст.ст. 23, 40-1, ч. 2 ст. 130, 245, 280, ч. 1 ст. 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 піддати адміністративному стягненню за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді штрафу в розмірі тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Штраф підлягає сплаті на рахунок ГУК у Київ. обл./м.Київ/21081300, номер рахунку UA488999980313030149000010001, код ЄДРПОУ 37955989, код класифікації доходів бюджету: 21081300.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що згідно зі ст. 307 КУпАП штраф ним має бути сплачений не пізніше ніж через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення адміністративного стягнення, а в разі оскарження такої постанови не пізніше ніж через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі сплати штрафу у строк, передбачений ст. 307 КУпАП, копію платіжного документу необхідно подати до Миронівського районного суду Київської області.
З урахуванням приписів ч. 2 ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення буде надіслана для примусового виконання до органу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна.
При примусовому виконанні цієї постанови органами державної виконавчої служби з правопорушника ОСОБА_1 стягнути подвійний розмір штрафу, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
На підставі ст. 40-1 КУпАП, стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору.
Судовий збір підлягає сплаті на рахунок ГУК у м.Києві/м.Київ/21081300, номер рахунку UА908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 21081300.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області протягом десятиденного строку з дня винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Л.О. Капшук