28.06.2024 Єдиний унікальний № 371/1933/23
провадження № 3/371/135/24
28 червня 2024 року м. Миронівка
ЄУН 371/1933/23
Провадження № 3/371/135/24
Суддя Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, порушену відносно ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштований,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
26 грудня 2023 року о 16 годині 08 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем марки «Chevrolet», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вулицею Канівська міста Миронівка Обухівського району Київської області, з явними ознаками наркотичного сп'яніння (розширені зіниці очей, виражене тремтіння пальців рук, підвищена жвавість та рухливість ходи).
В порушення п. 2.5. Правил дорожнього руху, на пропозицію поліцейського, ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, чим ухилився від проходження у встановленому законом порядку медичного огляду для визначення стану наркотичного сп'яніння.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, пояснив, що причину зупинки автомобіля працівники поліції не пояснили, він не відмовлявся на пропозицію поліцейського пройти огляд для визначення факту перебування у стані сп'яніння, але на місці або в найближчому закладі охорони здоров'я, який був відмінним від того, на який вказували працівники поліції.
Захисник ОСОБА_1 адвокат Шкребтій В.В. зазначив, що підстави для притягнення його підзахисного до адміністративної відповідальності відсутні.
За мотивами захисника працівники поліції при процесуальному оформленні даного правопорушення допустили ряд грубих порушень вимог чинного законодавства, що спростовує і не доводить вину його підзахисного у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.
ОСОБА_1 на той час, коли до нього підійшли співробітники поліції, не керував транспортним засобом. Автомобіль перебував у нерухомому стані, біля магазину. Від проходження огляду ОСОБА_1 не відмовлявся. У зв'язку із тим, що у салоні автомобіля знаходилась вагітна дружина та двоє малолітніх дітей, просив час для того, щоб батько дружини їх забрав.
Крім цього вважає, що правових підстав перевірки документів у співробітників поліції не було і відповідно всі подальші дії посадових осіб виходять за межі їх повноважень. В матеріалах справи відсутні відповідні документи, які надають повноваження співробітнику поліції проводити безпричинну перевірку документів та освідування особи.
Вважає, що в даному випадку протокол щодо його підзахисного про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, складено з грубим порушенням вимог законодавства та за відсутності належних, достатніх доказів про вчинення вказаного правопорушення.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснила, що 26 грудня 2023 року приблизно о 16 годині вони з ОСОБА_1 та дітьми автомобілем приїхали до магазину, ОСОБА_1 був за кермом, лише хотіли вийти з авто як приїхали працівники поліції. Вона з дітьми перебувала у автомобілі, тому всю розмову працівників поліції з ОСОБА_1 не може відтворити. Чула, що від огляду на стан сп'яніння він не відмовлявся, але не міг залишити її і дітей.
Згідно з вимогами ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Згідно з п. 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту Правила), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 1.9. Правил передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом в стані сп'яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 5 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
На підставі ч. 6 ст. 266 КУпАП, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Такий порядок був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 та діє зі змінами і доповненнями на даний час.
Відповідно до п. 2 Порядку, направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі Порядок), огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Згідно з п. 2 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 4 розділу 1 Інструкції встановлено, що ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Таким чином, вищезазначені нормативні акти чітко визначають, коли у поліцейського виникає право проводити огляд на стан сп'яніння водія транспортного засобу, а саме у поліцейського мають бути підстави вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 7 розділу І зазначеної Інструкції передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров'я).
Згідно з п. 12 розділу ІІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Перевірка на стан наркотичного сп'яніння проводиться лише в медичних закладах, які мають право на проведення лабораторного дослідження біоматеріалу. Тому, якщо є підстави уважати, що водій під дією наркотиків, поліцейський повинен направити його до найближчого закладу охорони здоров'я.
У ході здійснення судом провадження у справі про адміністративне правопорушення, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан сп'яніння, підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак такого сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп'яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.
Суд вважає доведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом автомобілем марки «Chevrolet», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вказані обставини не заперечував водій, який пояснив, що з сім'єю приїхав до приміщення магазину, підтвердила допитана судом свідок ОСОБА_2 .
До матеріалів справи про адміністративне правопорушення додано носій інформації у вигляді DVD-R диску із відеозаписом з нагрудного відеореєстратора працівників патрульної поліції.
Судом було досліджено дані вказаного відеозапису та встановлено, що працівники поліції підійшли до водія відразу після зупинки ним транспортного засобу та запитали чому він не пристебнутий ременем безпеки. Саме цей факт став підставою перевірки документів водія.
При перевірці документів працівник поліції виявив у водія ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння та повідомив ці ознаки водію, неодноразово пропонував останньому пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я. ОСОБА_1 поліцейським було роз'яснено порядок проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння та повідомлено про наслідки відмови від проходження такого огляду.
Водій ОСОБА_1 на пропозиції та вимоги працівників поліції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння погодився, але вимагав такого проходження на місці його перебування. Після вимоги працівника поліції прослідувати разом з інспектором патрульної поліції до найближчого закладу охорони здоров'я в смт Рокитне з метою проходження такого огляду, відмовився, почав сперечатися, вказав, що не вбачає в собі ознак наркотичного сп'яніння, погоджується пройти огляд лише у місцевому медичному закладі.
На відеозаписі зафіксовано, що працівником поліції в проміжку часу з 16 години 10 хвилин до 16 години 27 хвилин ОСОБА_1 було вісім разів запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, два з яких у присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , однак останній постійно сперечався, то вимагав проведення огляду в іншому порядку то в іншому закладі, ніж пропонував працівник поліції.
У направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26 грудня 2023 року зазначено, що у результаті огляду водія ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння: розширені зіниці очей, виражене тремтіння пальців рук, підвищена жвавість та рухливість ходи.
За змістом п. 2.5 Правил, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином норми Правил встановлюють обов'язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп'яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, не бажання водія тощо) Правила не містять.
Проте, вимоги вказаного пункту Правил ОСОБА_1 дотримано не було.
Суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, оскільки факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння сам по собі утворює склад вказаного адміністративного правопорушення.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 підписав протокол, у графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті правопорушення» зазначив, що не відмовляється від проходження огляду, під час спілкування з працівником поліції його дружині було погано, надав пояснення на окремому аркуші.
В поясненні ОСОБА_1 вказав, що він знаходився на парковці біля магазину Н2О, коли до нього підійшли працівники поліції, не назвали причин перевірки документів, не відрекомендувалися, без жодних на те причин пропонували пройти медичне обстеження на наркотичне сп'яніння. В автомобілі перебувала його майбутня дружина, яка вагітна та яка погано себе почувала. На прохання працівників поліції пройти обстеження він не відмовлявся, але він не може залишити дружину. Коли дружину приїхали забирати батьки, він підійшов до працівників поліції та запропонував поїхати на обстеження, на що отримав негативну відповідь.
Відомості про те, що ОСОБА_1 оскаржував у встановленому законом порядку дії працівників поліції за фактом складання протоколу у справі також відсутні.
На підставі викладеного, суд констатує, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 483559 від 26 грудня 2023 року відповідає вимогам, установленим статтею 256 КУпАП та Інструкції № 1376, є належним, допустимим та достовірним доказом у справі, який сумніву у суду не викликає.
Відповідно до правил п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справи України від 18 грудня 2018 року № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Згідно з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року № 216/5226/16-а, доказом порушення правил дорожнього руху не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення.
Із відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції, які здійснювали фіксацію адміністративного правопорушення, який долучено до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, вбачається, що він не є безперервним.
Поряд з цим, вказаний відеозапис є належним доказом, оскільки ним безперервно зафіксовано саме ті обставини, які мають значення для встановлення обставин справи згідно викладеної у протоколі суті правопорушення, а переривання у часі запису є незначним та не впливає на сприйняття цілісності фіксування правопорушення і дій поліцейських при складанні протоколу.
Обставини, які зазначені в протоколі, узгоджуються із дослідженими судом відеозаписами, наданими працівниками поліції, на яких достатньо повно відображені події, які відбувалися 26 грудня 2023 року за участю ОСОБА_1 . Відеозаписи свідчать про дотримання Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
Суд також враховує, що під час проведення огляду ОСОБА_1 поліцейський застосовував не лише технічні засоби відеозапису, а й запросив двох свідків правопорушення, у присутності яких водій відмовився пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння.
Відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення, належним чином зафіксована працівниками поліції на нагрудну відеокамеру, матеріали відеозапису долучені до матеріалів справи, що відповідає вимогам частини другої статті 266 КУпАП.
Оцінені судом вищевказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності, вони є належними, допустимими та достатніми, а сукупність цих доказів є достатньою для прийняття відповідного процесуального рішення. Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав ставити під сумнів достовірність зібраних у справі доказів.
Отже наведені докази в сукупності підтверджують, що в діях ОСОБА_1 , якими порушено вимоги п. 2.5 Правил, є склад адміністративного правопорушення.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою доказів, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь.
Відповідальність за вчинене правопорушення настає за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Той факт, що водій ОСОБА_1 не відмовлявся пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу та у місцевому медичному закладі, не спростовує факту вчинення ним адміністративного порушення з огляду на ті обставини, що порядок проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння йому неодноразово був роз'яснений працівником поліції.
При прийнятті рішення, відсутні будь-які підстави, які б давали можливість суду вважати, що досліджені докази є сумнівними та неправдивими, оскільки вони узгоджуються між собою та є такими, що повністю відповідають обставинам справи.
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Порушень вимог КУпАП, які б могли потягнути за собою визнання доказів недопустимими, судом не встановлено.
При цьому суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п. 43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Суд звертає увагу, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень ст. ст. 8, 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
До особи, що притягується до адміністративної відповідальності, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідно застосувати стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, з особи, на яку накладено стягнення, на користь держави підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст.ст. 23, 40-1, ч. 2 ст. 130, 245, 280, ч. 1 ст. 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 піддати адміністративному стягненню за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді штрафу в розмірі тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Штраф підлягає сплаті на рахунок ГУК у Київ. обл./м.Київ/21081300, номер рахунку UA488999980313030149000010001, код ЄДРПОУ 37955989, код класифікації доходів бюджету: 21081300.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що згідно зі ст. 307 КУпАП штраф ним має бути сплачений не пізніше ніж через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення адміністративного стягнення, а в разі оскарження такої постанови не пізніше ніж через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі сплати штрафу у строк, передбачений ст. 307 КУпАП, копію платіжного документу необхідно подати до Миронівського районного суду Київської області.
З урахуванням приписів ч. 2 ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення буде надіслана для примусового виконання до органу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна.
При примусовому виконанні цієї постанови органами державної виконавчої служби з правопорушника ОСОБА_1 стягнути подвійний розмір штрафу, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
На підставі ст. 40-1 КУпАП, стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору.
Судовий збір підлягає сплаті на рахунок ГУК у м.Києві/м.Київ/21081300, номер рахунку UА908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 21081300.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області протягом десятиденного строку з дня винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Л.О. Капшук