24.06.2024 Єдиний унікальний номер 205/9454/23
Провадження № 2/205/1821/24
24 червня 2024 рік м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Бізяєвої Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Бородавки А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватний нотаріус Танаджи Геннадій Геннадійович, про скасування нотаріальної дії,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про скасування нотаріальної дії, просив суд: скасувати нотаріальну дію Приватного нотаріуса Танаджи Г.Г. по посвідченю довіреності, реєстровий №6588 від 04.09.2002 р. з моменту її вчинення та реєстрації, тобто з 04.09.2002 р.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що у січні 2021 року під час допиту у якості свідка в Маріупольскій місцевій прокуратурі № 1 довідався про надання приватним нотаріусом Танаджи Г.Г. пояснень щодо посвідчення ним довіреності ОСОБА_2 за № 6588 від 04.09.2002, яку відповідачка підписала особисто. Але пояснення приватного нотаріуса Танаджи Г.Г. щодо відповідності законодавству нотаріальної дії - реєстрації довіреності не відповідають дійсності, оскільки факт присутності ОСОБА_2 в офісі приватного нотаріуса Танаджи Г.Г. 04.09.2002 року та підписання нею довіреності зареєстрованої за № 6588 спростовується низкою фактів: - ОСОБА_2 04.09.2002 року була відсутня в Україні та перебувала за межами країни, що підтверджується відмітками державної прикордонної служби в її закордонному паспорті НОМЕР_1 вид. 23.06.1998 року, сторінки 1, 30-31, на якій стоять позначки КПП Прикордонної служби України про те, що вона вилетіла з України 23.05.2002 р. і повернулася 09.10.2003 р., а також листом начальника Окремого відділу обробки даних ЦП ГАІС «Гарт »№ 253/2790 від 24.02.2005 року з підтвердженням дат перетину нею кордону України та інформацією, що саме штампи КПП в паспорті підтверджують факт перетину державного кордону України. - ОСОБА_2 не підписувала довіреності № 6588 від 04.09.2002 р, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи № 588 від 06.09.2013 року по справі № 266/1059/13 ц Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області Таким чином непідписання Довіреності особисто самим Довірителем є підставою для скасування нотаріальної дії, яке було виконано з порушенням законодавства України. Таким чином, не підписання зазначеної довіреності особисто самим довірителем є підставою для скасування нотаріальної дії, яка була вчинена всупереч вимогам законодавства, зокрема ст. 44 ЦК України в редакції 1963р., ст.ст. 41, 43, 44, 45, 50 Закону України «Про нотаріат».
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.09.2023 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для виправлення недоліків.
Згідно Довідки від 28.08.2023 року, суддя знаходилась у щорічній вітпустці у період з 28.08.2023 року по 08.09.2023 рік (включно).
ОСОБА_1 , через систему «Електроний суд» 27.09.2023 року було подано, зареєстровану в канцелярії 28.09.2023 року, заяву про усунення недоліків з доданими до неї додатками, у тому числі, і позовною заявою (нова редакція) та клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.10.2023 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - задоволено частково. Відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення. Відкрито провадження по справі в загалному порядку та призначено підготовче судове засідання.
13.10.2023 року від ОСОБА_2 через систему «Електроний суд» було подано заява про визнання позову, зазначаючи наступне, що згодна з обґрунтуваннями та наданими доказами зазначеними позивачем у позовні заяві. Крім цих доказів її відсутності в м. Маріуполі надає суду ще один - свідчення громадянки ОСОБА_4 , даних нею 03.12.2004 року під присягою в суді м. Торонто (Канада), завірених державним нотаріусом м. Торонто (Онтаріо, Канада) Гарри Мазіні, переклад російською мовою зроблено сертифікованим перекладачем Грегорі Дубровські за дорученням Консула Генерального Консульства України в м. Торонто паном Сакаль Я.В., зареєстрованим в Консульському реєстрі апостилів за № 572-157 від 17.02.2005. Карен М. Фоулер свідчить, що з 03 вересня 2002 року по 18 вересня 2002 року включно я знаходилася в м. Торонто (Канада), тому неможлива моя присутність в м. Маріуполі в офісі приватного нотаріуса Танаджи Г.Г. за адресою АДРЕСА_1 04.09.2002 р. для оформлення довіреності № 6588. У зв'язку з зазначеним, вважає, що нотаріус Танаджи Г.Г. не мав права оформляти та реєструвати довіреність, яку в його присутності підписувала невідома людина, якщо це не він сам підробив її підпис. Також свідчить суду, що її закордонний та український паспорти були з нею в Канаді, тому невідомо за яким саме документом приватний нотаріус Танаджи Г.Г. встановлював її особу, як це вказано в тексті довіреності.
21.11.2023 року ОСОБА_1 подав до суду заяву, про розгляд справи без його участі, та просив прийняти квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2024 року підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду.
На відповідний запит суду, 05.06.2024 року канцелярією суду зареєстрований Лист Східного міжрегіонального управління Міністрества юстиції, про те що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федераціі проти України з 24.02.2022 року в Україні оголошено воєнний стан. Вся територія Донецької області з 07.04.2014 року віднесена до тимчасово окупованих російською федерацією територій України відповідно до Переліку територій, на яких веуться бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Мінстерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року за №309, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 23.12.2022 року за №1668/39004. Діяльність приватного нотаріуса Маріупольського районного нотаріального округу Танаджи Г.Г. припинена 01 вересня 2005 року. Документи нотаріального діловодства та архіву були передані до Донецького обласного державного нотаріального архіву що знаходився у місті Донецьк. Документи нотаріального діловодства та архіву не були вивезені на підконтрольну територію України та залишилися на тимчасово окупованій території.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надавши письмову заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не відомі.
Приватний нотаріус Танаджи Г.Г. в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що ОСОБА_2 за змістом довіреності № 6588 ВАА № 798884 від 04.09.2002р. уповноважила ОСОБА_1 розпоряджатися (продати, обміняти, подарувати) належними їй нежилими приміщеннями, розташованими в АДРЕСА_2 , на умовах, які будуть визначатися повіреним самостійно, визначаючи умови продажу, міни, дарування на свій розсуд.
Статтею 50 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржується до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосується такі дії чи акти.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач заявив позовні вимоги до ОСОБА_3 з приводу скасування нотаріальної дії приватного нотаріуса Танаджи Г.Г., вчиненої з посвідчення Довіреності № 6588 ВАА № 798884 на розпорядженя майном, наданої ОСОБА_2 .
Позивач фактично звернувся до суду з вимогою про встановлення нікчемності правочину нотаріальної дії, вчинення якої ані закон, ані відповідна інструкція не передбачають. Проте, в разі нікчемності правочину може подаватися лише позов про застосування наслідків виконання нікчемного правочину.
В своєму позові про визнання нотаріальної дії недійсною, позивач ОСОБА_1 не зазначав про наявність спору за цією вимогою. Також позивач не зазначив, як скасування нотаріальної дії вплине на його права та інтереси, учасником яких правовідносин він являється; належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх тверджень суду не надав.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
В силу ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.
З цього приводу слід зазначити, що нікчемним правочином є правочин, вчинення якого не породжує передбачених законом правових наслідків у зв'язку із протиправністю або іншими недоліками юридичного характеру, незалежно від пред'явлення позову про визнання його недійсним. Нікчемний правочин є недійсним незалежно від визнання його таким і від бажання сторін. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
На це посилався Пленум Верховного Суд України впостанові № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р.
Слід зауважити, що оскільки заявлено позов про визнання недійсною нотаріальної дії, вчиненою з посвідчення Довіреності ОСОБА_2 , про надання ОСОБА_1 повноваження розпоряджатися (продати, обміняти, подарувати) належними їй приміщеннями, розташованими в АДРЕСА_2 , на умовах, які будуть визначатися повіреним самостійно, визначаючи умови продажу, міни, дарування на свій розсуд, останнє мало б відповідати за цією вимогою, так як ОСОБА_1 - сторона цього правочину.
Суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання нотаріальної дії недійсною.
Посилання позивача на висновок експерта №588 від 06.09.2013 року (почеркознавча експертиза), як доказ того, що відповідач ОСОБА_2 не ставила свого підпису в Довіренсоті, яка зареєстрована нотаріусом за №6588 від 04.09.2002 року, є юридично неспроможним, та не підтверджують вимог позивача про недійсність нотаріальної дії, вчинення якої, як зазначено в позові, не передбачало діюче на той час законодавство.
Відповідно до частин першої, другої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава.
Зокрема, позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
За змістом наведених норм сторони - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги, а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання. При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. В судовому порядку підлягають захисту порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).
Отже належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Звідси належним суб'єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення.
Тож визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. Під час розгляду справи за незмінного складу сторін (відсутності клопотання позивача про заміну неналежного відповідача належним в порядку статті 51 ЦПК України) за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача, оскільки суд за власною ініціативою не має права на вчинення процесуальної дії з заміни відповідача (див. висновки сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 23/9076/16-ц, від 26.11.2019 у справі № 905/386/18).
Згідно ст. 1 Закону України "Про нотаріат" нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Відповідно до ст. 2 зазначеного Закону правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України (254к/96-ВР), цей Закон, інші законодавчі акти України. Згідно ст. 7 вказаного Закону нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Відповідно до положень ст. 30 вказаного Закону приватний нотаріус, діяльність якого припиняється, в місячний строк зобов'язаний передати документи, що стосуються вчинених ним нотаріальних дій, в державний нотаріальний архів.
Судом встановлено, що відповідно Закону України "Про нотаріат", 01.09.2005 року нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Маріупольського нотаріального округу Танаджи Геннадія Геннадійовича припинено з 01.09.2005 року.
З огляду положень ст. 55 ЦПК України про процесуальне правонаступництво, та ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі, зважаючи на статус приватного нотаріуса, особливості припинення його діяльності, суд зазначає, що ОСОБА_3 після припинення його повноважень, не може відповідати за вимогами про визнання нотаріальної дії приватного нотаріуса недійсною.
Також ОСОБА_2 враховуючи вищенаведене, не є належним відповідачем по справі про скасування нотаріальної дії.
Суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання нотаріальної дії недійсною.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 7, 13, 76-78, 141, 263-265, 354 ЦПК України суд
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватний нотаріус Танаджи Геннадій Геннадійович, про скасування нотаріальної дії - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлено 01 липня 2024 року.
Суддя: Н.О. Бізяєва