490/4610/24
нп 3/490/2335/2024
27.06.2024
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/4610/24
27 червня 2024 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Лященко В.Л., при секретарі Спінчевській Н.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від МРУП ГУНП в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП,
28 травня 2024 року о 12 годині 09 хвилин, неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 , вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.183 КУпАП, а саме: здійснив завідомо неправдивий виклик на спецлінію «102», повідомивши про факт розбою, якого насправді не було, а тому оскільки на момент вчинення даного правопорушення дитина не досягла шістнадцятирічного віку, до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 184 КУпАП притягається його мати ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, повідомлялась належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП України, справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Зважаючи на викладені обставини, ОСОБА_1 належно сповіщалася про час і місце розгляду справи, була обізнана про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, не подавала письмових заперечень проти протоколу, пояснень та доказів, до суду не з'явилася, її поведінка свідчить про не бажання брати участь у розгляді справи. Проте, подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Розгляд справи у розумні строки з одного боку забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого своєчасне вжиття заходів спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття (стаття 23 КУпАП). У будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно, з метою недопущення негативних наслідків, пов'язаних із тривалим розглядом справи та не вирішенням її по суті.
Відтак, суд відповідно до вимог ст.280 КУпАП України, вважає за можливе провести розгляд справи за її відсутності, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів на підставі яких можливо розглянути справу та винести рішення, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст.245 КУпАП України, та розгляду справи в межах строків, які передбачені ст.38 КУпАП України.
Оцінивши всі зібрані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов наступних висновків.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно положень ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Частиною 3 статті 184 КУпАП передбачена відповідальність батьків за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.
Тобто, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, що призвело до вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачена цим Кодексом.
Статтею 183 КУпАП передбачена відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.
Вина ОСОБА_1 у вчинені вказаного адміністративного правопорушення, підтверджена дослідженими у судовому засіданні матеріалами адміністративної справи:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 197711 від 28.05.2024 року, яким встановлено обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП, а саме її син ОСОБА_2 здійснив завідомо неправдивий виклик на спецлінію «102», повідомивши про факт розбою, якого насправді не було;
Письмовими поясненнями ОСОБА_1 , згідно якиї її син ОСОБА_2 , має інвалідність 3 групи та розумову відсталість, у зв'язку з чим постійно вигадує неправдиві історії стосовно себе та інших осіб. Зазначила, що він постійно проходить лікування. Так, 28.05.2024 року їй подзвонив син, який повідомив, що в нього невідома особа забрала грошові кошти в сумі 90 гривень, однак вона йому не повірила та прохала прийти додому. В подальшому їй зателефонували працівники поліції та запросили до відділення поліції;
- письмовими поясненнями ОСОБА_2 , згідно яких, він 28.05.2024 року близько 13 години подзвонив на лінію «102» задля розваги, повідомивши, що невідома особа забрала в нього грошові кошти. Зазначив, що грошові кошти в нього ніхто не забирав;
- рапортом про те, що 28.05.2024 на лінію «102» надійшло повідомлення про те, що знайомий погрожуючи ножем, відібрав 250 гривень.
Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який не досяг шістнадцятирічного віку, та згідно статті 12 КУпАП, не підлягає адміністративній відповідальності, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.183 КУпАП, а саме: здійснив завідомо неправдивий виклик на спецлінію «102».
Оцінивши досліджені докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.184 КУпАП, оскільки її син ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачене ст.183 КУпАП.
Одним із принципів реалізації гуманістичних проявів у правовому регулюванні суспільних відносин в Україні є можливість звільнення правопорушника від юридичної відповідальності на підставі визнання уповноваженими посадовими особами вчиненого ним протиправного діяння малозначним для суспільства.
Згідно ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який вперше притягується до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, майновий стан, має на утриманні неповнолітню дитину, відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, наявність обставин, які вказують на малозначність вчиненого правопорушення в конкретній ситуації, суд приходить до висновку про малозначність вчиненого адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим відповідно до ст.22 КУпАП, вважає за можливе звільнити особу від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Відповідно до ч.2 ст.284 КУпАП, при оголошенні усного зауваження, виноситься постанова про закриття справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 40-1, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суд,
Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП.
На підставі ст.22 КУпАП, звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 - закрити.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя В.Л. Лященко