Справа № 752/10871/24
Провадження № 2-а/752/208/24
іменем України
01.07.2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Данілової Т.М.
з участю секретаря Солодовник Я.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
у травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 07 травня 2024 року о 09 год. 50 хв. на 163 км+300м автомобільного шляху міжнародного значення М06 (Київ - Чоп) інспектор взводу №1 роти №1 батальйону №1 патрульної поліції в Житомирській області Радчук О.М. склала постанову серії ЕНА №2087229 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Згідно постанови ОСОБА_1 керував автомобілем «MerсedesBenzGLE 550E» реєстраційний номер НОМЕР_1 зі швидкістю 95 км)год., чим перевищив обмежену дорожнім знаком 3.29 дозволену швидкість руху більш ніж на 20 км)год.
Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконним та необґрунтованим.
Просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №2087229 від 07 травня 2024 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, провадження у справі закрити.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.
10 червня 2024 року відповідач Департамент патрульної поліції надіслав відзив на позовну заяву. Просить відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, встановлено наступне.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 07 травня 2024 року поліцейським роти №1 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Радчук О.М. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 2087229, якою позивача ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Зі змісту постанови встановлено, що на автомобільній дорозі М-06 Київ - Чоп, 163км+300 м 07.05.2024 року водій транспортного засобу «MerсedesBenzGLE 550E» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 рухався зі швидкістю 95 км)год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті більше ніж на 20 км)год, чим порушив п. 12.9.б Правил дорожнього руху України, вчинив тим самим адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, за що на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. Швидкість вимірювалася приладом «Трукам ТС000632»
Вважаючи дану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
За змістом ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (у тому числі передбачених ч. 1 ст. 122 КУпАП).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, належить до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції, мають накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП встановлено відповідність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).
Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно п. 12.9 «б» ПДР України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як встановлено ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами ч. ч. 1 - 3 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
При цьому судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абз. абз. 1 - 2 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Згідно ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою, зокрема, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Отже, всупереч тверджень позивача, положеннями ст. ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено можливість використання поліцією застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Крім іншого, судова колегія звертає увагу, що лазерний вимірювач швидкості TruCam є, насамперед, засобом вимірювання із допоміжною функцією фото- та відеофіксації, який конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань, що випливає із змісту Методичних рекомендації щодо використання лазерних вимірювачів швидкості TruCAM для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, листа ДП «Укрметтестстандарт» від 01.10.2019 року № 22-38/49, а також посібника користувача.
Суд також враховує, що факт руху автомобіля, яким керував позивач, зі швидкістю 95 км/год, підтверджується фотознімком 1715073570_u9000_0507_091930.jmf, здійсненим за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM ТС000632, який отримав сертифікат перевірки, сертифікат відповідності, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/27941.
Відповідно до Переліку засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 року № 437, вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM II фірми Laser Technology, Inc., США, (номер за Державним реєстром засобів вимірювальної техніки) У3197-12 міжповірочний інтервал становить 1 рік.
Крім того, можливість використання виробу «TruCAM LTІ 20/20» виробництва Laser Technology Inc., США, підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку.
Так, лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCAM зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCAM, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCAM.
Враховуючи викладене, судприходить до висновку про наявність правових підстав стверджувати, що факт руху автомобіля «Мерседес Бенз» номерний знак НОМЕР_1 , яким керував позивач, зі швидкістю 95 км/год на автодорозі Київ - Чоп, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, які є належними.
Також на роздруківці, яка отримана шляхом друку через спеціалізовану комп'ютерну програму з лазерного вимірювача швидкості LTI 20)20 TruCAM міститься система географічних координат з кутовими величинами місця події.
Прилад ТruCam, як вже було зазначено вище, не є автоматичним засобом вимірювальної техніки, а дорожній знак 3.29 ПДР України інформує про обмеження максимальної швидкості, яка поширюється від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а у населеному пункті у разі відсутності перехресть - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається у місцях виїзду з прилеглих до дороги територій та місцях перетину (примикання) польових, лісових та інших доріг без покриття, перед якими не встановлені знаки пріоритету (п. 3 розд. 33 «Дорожні знаки» ПДР України).
При зупинці патрульного автомобіля наявність попереджувального знаку не є необхідною, адже фото-, відеофіксація здійснюється не постійно, а лише в момент наявності на дільниці дороги екіпажу патрульної поліції.
У межах цієї справи вбачається, що правопорушення, яке вмінюється позивачу, зафіксоване не в автоматичному режимі, перевищення швидкості руху на автодорозі Київ - Чоп підтверджується фотознімком та вказує на порушення позивачем п. 12.9 «б» ПДР України. Крім того, вказаний дорожній знак є заборонним знаком і є обов'язковим для водія при керуванні автомобілем.
З матеріалів справи вбачається, що копією схеми розміщення дорожніх знаків надається інформація про дорожні знаки 3.29, тому є доведеним те, що в момент фіксації швидкості ТЗ позивача останній знаходився в межах зазначеного в оспорюваній постанові місця виміру швидкості руху, при цьому на даному відрізку дороги наявні всі необхідні дорожні знаки.
Суд зауважує, що згідно рішення Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Отже, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.05.2015 року № 5-рп/2015 вказав, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Положеннями КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КУпАП, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень ч. ч. 2, 4 ст. 258 КпАП України.
Європейський суд з прав людини в п. 32 справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов'язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.
Судом враховується, що санкція ст. 122 КпАП України не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб'єкта владних повноважень. Будь-яких аргументів на підтвердження того, що можливе порушення інспектором порядку і процедури розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності зумовило неправильну оцінку відповідачем доказів вчинення адміністративного правопорушення, позивачем не наведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено.
Судом не вбачається обставин щодо обмеження реалізації прав позивача, закріплених ст. 268 КУпАП. Напроти, як вбачається з матеріалів справи, позивач був присутній на місці складання постанови, був повідомлений про її складання, під час спілкування ним висловлювались свої заперечення та доводи по суті вчиненого правопорушення, що свідчить про можливість реалізації своїх прав та об'єктивне рішення інспектора, як посадової особи, що приймає рішення у справі. Позивача було ознайомлено зі змістом винесеної постанови та роз'яснено порядок її оскарження та строки сплати штрафу. Постанова виносилась у присутності позивача на місці зупинки транспортного засобу.
Враховуючи викладене, розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови відбулося у відповідності до вимог КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням доведеності факту, що автомобіль марки «Мерседес Бенз» д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував позивач, рухався по автодорозі Київ - Чоп із швидкістю 95 км/год, чим було перевищено встановлене обмеження швидкості більше ніж на 20 км)год. та порушено п. 12.9 «б» ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, що належним чином відображено в оскаржуваній постанові, яка прийнята відповідно до норм чинного законодавства та є законною.
За таких обставин, враховуючи, що належними та допустимими доказами підтверджується факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Керуючись статтями 122, 256, 261, 268, 276, 288, 289, 293 КпАП України, Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 Про Правила дорожнього руху, статтями 9, 21, 72-78, 90, 121, 123, 139, 205, 241-246, 250, 251, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: