Справа № 752/781/24
Провадження № 2/752/3016/24
Іменем України
28 червня 2024 року місто Київ
Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Ольшевської І.О.,
за участю секретаря судових засідань Стороженко С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, -
До Голосіївського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 , за результатом розгляду якого позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат у розмірі 176 736,66 грн; 3% річних за користування коштами в розмірі 34 980,51 грн., а також вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування позову вказує, що 23.07.2020 року сталася ДТП за участю автомобіля «ВАЗ 2103» під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Ford Mustang» під керуванням ОСОБА_1 . Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ВАЗ 2103» була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» за договором обов'язкового та добровільного страхування. Страхова компанія відмовила у виплаті страхового відшкодування за договором добровільного страхування цивільної відповідальності. Позивач не погодився з відмовою у виплаті страхового відшкодування і звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва. Рішенням суду від 03 липня 2023 року у справі №752/5506/22 встановлено, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування. Суд стягнув з відповідача на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 389 747,67 грн. Станом на момент подання позовної заяви, відповідач не виконав рішення суду про виплату страхового відшкодування. Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 176 736,66 грн.; 3% річних за користування коштами в розмірі 34 980,51 грн.; судові витрати в розмірі 2 117,17 грн.
Ухвалою судді від 16.01.2024 року за вказаною позовною заявою відкрито провадження та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
До суду надійшов відзив Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», яким представник відповідача заперечує проти позову і обґрунтовує свої заперечення такими обставинами. Відповідач стверджує, що здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі ліміту відповідальності за договором обов'язкового страхування - 130 000 гривень. Водночас було вмотивовано відмовлено у виплаті за договором добровільного страхування. 03.05.2024 року Київський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу відповідача, зменшивши суму матеріальної шкоди, що підлягає відшкодуванню, до 249 230,63 грн. Проте, приватним виконавцем було примусово списано з рахунку відповідача суму в розмірі 439 126 гривень 65 копійок. Відповідач подає заяву про поворот виконання рішення, стверджуючи, що було примусово стягнуто на 141 971,96 грн. більше, ніж реально підлягало виплаті. Відповідач вказує, що підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат відсутні, оскільки всі зобов'язання за договором обов'язкового страхування були виконані у встановлений строк. Зокрема, прийняття вмотивованого рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхового відшкодування здійснювалося відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідач наголошує, що відповідно до статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини. У цьому випадку, відповідач стверджує, що вжив усіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов'язання, тому прострочення з його боку не було допущено.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом встановлено, що з повідомлення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» № 1017/1-ЮР від 24 грудня 2020 року, складеного головою правління ПрАТ «СК «Євроінс Україна» Ніколовим Я.Г., повідомляється наступне.
18 червня 2020 року між ПрАТ «СК «Євроінс Україна» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № 711006-2201-1000341. 23 липня 2020 року сталося ДТП за участю транспортного засобу, власником якого є ОСОБА_2 . У повідомленні зазначається, що страховик здійснив огляд місця події, однак порушення умов договору з боку страхувальника призвело до неможливості визначення обставин і розміру шкоди. Згідно з пунктом 3.1.4. договору, страхувальник зобов'язаний негайно повідомити страховика про настання страхового випадку та надати всі необхідні документи. Проте, страхувальник порушив цей пункт договору. Страховик вказує на відсутність своєчасного повідомлення про ДТП, незабезпечення можливості огляду пошкодженого майна та інших порушень. На підставі зазначених порушень, ПрАТ «СК «Євроінс Україна» прийняло рішення відмовити у виплаті страхового відшкодування, оскільки страхувальник не виконав свої зобов'язання за договором. Відповідно до умов договору та чинного законодавства, підстави для здійснення виплати страхового відшкодування відсутні.
03.07.2023 року рішенням Голосіївський районний суд м. Києва позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про відшкодування шкоди - задоволено частково та стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 389 747,67 грн. та моральної шкоди 5 000,00 грн.
Однак, постановою Київського апеляційного суду від 03.04.2024р. рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 липня 2023 року в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 389 747 змінено та стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 249 230,63 грн.
Також, з матеріалів справи вбачається, що 05.01.2024р. приватний виконавець Семеновим Р.А. відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 на підставі виконавчого листа №752/5506/22, виданого Голосіївським районним судом м. Києва, про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 суми 389 747,67 грн. як відшкодування матеріальної шкоди та 5 000 грн як відшкодування моральної шкоди.
08.01.2024р. приватний виконавець Семенов Р.А. закінчив виконавче провадження НОМЕР_2 на підставі виконавчого листа №752/5506/22, виданого Голосіївським районним судом м. Києва, про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 суми 389 747,67 грн. як відшкодування матеріальної шкоди та 5 000 грн. як відшкодування моральної шкоди, оскільки вимоги виконавчого документу виконано в повному обсязі.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), і страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату, у строк встановлений договором.
Відповідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Згідно ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановлену договором або законом.
Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
З урахуванням викладеного вбачається, що відповідач належним чином своїх зобов'язань за Договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспортного засобу за № 711006-22011000341 від 18.06.2020 не виконав, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 липня 2023 року та постанова Київського апеляційного суду від 03.04.2024 р. підтверджують факт невиконання страховою компанією зобов'язань за вказаним договором, однак у розмірі 249 230,63 грн., що встановлено на підставі постанови суду апеляційної інстанції.
Початком перебігу строку для інфляційних втрат та 3 % річних слід рахувати з 25.12.2020 р. (наступний день за днем відмови страхової компанії) по 08.01.2024 р. (день винесення постанови про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із його повним виконанням).
За змістом статей 524, 533 - 535, 625 ЦК України грошовим зобов'язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з право відношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки правовідносини, в яких страховик, у разі настання страхового випадку, зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, а правовідносини з відшкодування шкоди, які склалися між сторонами у справі, також є грошовим зобов'язанням, то встановивши, що відповідач не виплатив суму страхового відшкодування у визначений ст. 530 ЦК України строк, суд доходить висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на суму відшкодування шкоди.
Отже, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 625 ЦК України та наявні підстави для стягнення 3% річних та інфляційних втрат, про цьому наданий позивачем розрахунок сум суд вважає неналежним, у зв'язку із тим, що позивачем застосований розмір грошового зобов'язання у сумі 389 747,67 грн., тобто на підставі рішення суду першої інстанції, замість суми визначеної у постанові Київського апеляційного суду, а саме: 249 230,63 грн., отже суд проводить свій розрахунок.
3% річних слід рахувати наступним чином. Сума заборгованості: 249,230,63 грн. Період прострочення: 25.12.2020 по 08.01.2024 (1109 днів). 3% річних = (Сума боргу) ? 0.03 ? (Кількість днів прострочення) / 365. Розрахунок: 249 230,63 ? 0.03 ? 1109 / 365 = 22 737,19 грн.
Інфляційні витрати слід рахувати наступним чином.
Сума заборгованості: 249,230.63 грн. Період прострочення: 25.12.2020 по 08.01.2024.
Індекси інфляції: 2020: грудень - 0.5% (місячний); 2021: 10.0%; 2022: 26.6%; 2023: 5.1%; 2024: січень - 0.46% (місячний).
Сукупний індекс інфляції: 1.005?1.10?1.266?1.051?1.0046?1.485
Інфляційні втрати: 249 230,63грн?1.485=369 939,88грн.
Отже, інфляційні втрати становлять: 369 939,88грн?249 230,63грн = 120 709,25грн.
Тому, разом розмір інфляційних витрат та 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становить суму 143 446,44 грн.
Оскільки позовні вимоги судом задоволені частково у пропорційному відношенні 67,76% від заявлених, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 434,59 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 247, 258, 259, 354 ЦПК України, -
1. Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення 3% річних та інфляційних втрат задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 суму інфляційних втрат в розмірі 120 709,25 (сто двадцять тисяч сімсот дев'ять грн. 25 коп.) грн.; 3% річних за користування коштами в розмірі 22 737,19 (двадцять дві тисячі сімсот тридцять сім грн. 19 коп.) грн. та судовий збір у розмірі 1 434,59 (одна тисяча чотириста тридцять чотири грн. 59 коп.) грн.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
5. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна», адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 102, код ЄДРПОУ: 22868348
Повний текст судового рішення складено та підписано 28.06.2024р.
Суддя І.О.Ольшевська