Справа № 725/2868/24
Провадження № 2/724/406/24
25 червня 2024 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді: Єфтеньєва О.Г.,
за участі секретаря судового засідання: Сенік М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Хотин Чернівецької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначає, що 08.01.2023 року між відповідачем та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 9106739, згідно якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 5 000 грн. Відповідач ознайомлений із ставкою відсотків за користування кредитними коштами. Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису.
ТОВ «Мілоан» умови кредиту виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит. Відповідач з свого боку не виконав умови кредитного договору.
29.05.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 97-МЛ, відповідно до якого відбулося відступлення прав вимоги до відповідача.
Відповідач заборгував суму у розмірі 20 950 грн., яка складається із 5000 грн., - тіло кредиту, 15 000 грн., - відсотки, 950 грн. - комісія.
Враховуючи вище викладене представник позивача просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 20 950 грн., та вирішити питання щодо судових витрат.
Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 02.05.2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 03.06.2024 року вирішено перейти з розгляду справи спрощеного позовного провадження без виклику сторін до спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву в якій просить суд слухати справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Так, судом встановлено, що 08.01.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , укладено договір про споживчий кредит № 9106739. Договір підписано шляхом накладання електронного цифрового підпису. Кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит, а останній зобов'язався повернути його та сплатити відсотки за користування ним (п.1.1. договору); сторони погодили суму кредиту 5 000 грн. (п.1.2); строк кредитування 105 днів (п.1.3); пільговий період 15 днів (п.1.3.1); загальні витрати в пільговий період становить 2450 грн., 1,637,467.00 відсотки річних - загальні витрати позичальника за кредитом за весь строк кредитування 15 950 грн., та 1109 % річних (п.1.5); комісія за надання кредиту 950 грн., яка нараховується за ставкою 19 % (п.1.5.2); відсотки за користування кредитом в пільговий період 2 % в день (п.1.5.2); відсотки за користування кредитом протягом поточного періоду 3 % вдень (п.1.5.3). Кредитні кошти надаються позичальнику на рахунок НОМЕР_1 (п.2.1).
До кредитного договору сторони підписали графік платежів (а.с.13) паспорт споживчого кредиту (а.с.14) відповідно до якого сторони погодили суму кредиту 5 000 грн.; строк кредитування 105 днів; пільговий період 15 днів; комісія за надання кредиту 950 грн., яка нараховується за ставкою 19 %; відсотки за користування кредитом в пільговий період 2 % в день; відсотки за користування кредитом протягом поточного періоду 3 % вдень.
ТОВ «Мілоан» надає довідку якою підтверджує ідентифікацію ОСОБА_1 (а.с.15).
З платіжного доручення № 90891367 (а.с.16) вбачається, що ТОВ «Мілоан» направила кошти ОСОБА_1 , у розмірі 5 000 грн., на рахунок НОМЕР_1 .
Як вбачається з виписки (а.с.19) заборгованість відповідача станом на 14.03.2024 року становить 20 950 грн., з яких: 5000 - тіло кредиту; 950 грн. - комісія; 15 000 грн. - відсотки.
29.05.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ ФК «Кредит - Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 97-МЛ.
Відступлення прав вимоги також підтверджується актом прийому передачі реєстру боржників, платіжною інструкцією, витягом з реєстру боржників (а.с.24-26).
Згідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази надання (перерахунку коштів на картковий рахунок) відповідача в сумі 5 000 грн..
На обґрунтування отримання кредиту, позивач надає платіжне доручення № 90891367 від 08.01.2023 року з якого вбачається, що ТОВ «Мілоан» переказали кошти у розмірі 5 000 грн., на рахунок № НОМЕР_1 .
На підставі ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із положеннями частини першої, четвертої, п'ятої, шостої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.
У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із їх недоведеністю, або задоволення позовних вимог у випадку ненадання відповідачем доказів на спростування обставин, зазначених у позові.
Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України "Про електронну комерцію" розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
У постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 Верховний Суд зазначив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
Відповідно до платіжного доручення № 90891367 від 08.01.2023 р. ТОВ «Мілоан» переказали кошти у розмірі 5 000 грн., на рахунок № НОМЕР_1 .
Отже, ТОВ «Мілоан» здійснено переказ грошових коштів на рахунок № НОМЕР_1 .
Водночас в договорі про споживчий кредит № 9106739 від 08.01.2023 року вбачається, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 (п.2.1. Договору).
Ураховуючи, що договір про споживчий кредит № 9106739 від 08.01.2023 року та платіжне доручення № 90891367 від 08.01.2023 р. містить зазначення номеру картки частково НОМЕР_1 без зазначення банківської установи, платіжне доручення, за яким здійснено переказ для зарахування на платіжну картку, само по собі не свідчить про отримання відповідачем кредиту в сумі 5 000 грн., без інформації від банківської установи про рух коштів по картці відповідача № НОМЕР_1 (рахунок невідомий).
Матеріали справи не містять доказів від банківської установи про рух коштів (отримання коштів) по картці № НОМЕР_1 .
У такому разі копія платіжного доручення № 90891367 від 08.01.2023 р. не є достатнім доказом отримання відповідачем кредитних коштів.
Отже, позивачем не доведено наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 9106739 від 08.01.2023 року.
Матеріали справи не містять клопотань з приводу витребування від банківської установи інформації про рух коштів (отримання коштів) по картці № НОМЕР_1 .
Враховуючи вище викладене суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладаються у разі відмови у задоволені позовних вимог на позивача.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 526,625,626,628,1049,1050,1054 ЦК України та ст. ст. 12, 76-81, 141, 259, 263- 265, 268, 274-279 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 01.07.2024 року.
Суддя: Олександр Георгійович ЄФТЕНЬЄВ