Справа № 226/1088/24
ЄУН 226/1088/24
Провадження № 2/226/322/2024
26 червня 2024 року м. Мирноград
Димитровський міський суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Рибкіна О.А.,
за участю секретаря Тіссен О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Мирнограді Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
І. Стислий виклад позиції позивача
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , звернувся з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що він в період з 28.03.2018 року по 06.03.2020 року працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське». Був звільнений з підприємства за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП. На час звільнення відповідач не виплатив заборгованість по заробітний платі 64220,98 грн. Позивач вважає, що має право на стягнення заборгованості з заробітної плати, компенсації втрати частини доходу в сумі 35695,17 грн та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 28.04.2024 року подень винесення рішення суду. Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України, тобто в день звільнення. Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Крім того, вважає, що на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» має право на отримання компенсації втрати частини заробітку. Просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі 64220,98 грн, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в сумі 35695,17 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.04.2024 року по день винесення рішення суду.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги відповідач визнає частково в частині стягнення на користь позивача заборгованості з нарахованої, але невиплаченої заробітної плати. Позивач звільнений з ТОВ «Краснолиманське» 06.03.2020 року та згідно наказу від 06.03.2020 року 66к за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України. 04.05.2020 року позивач не працював, знаходився у черговій відпустці, що підтверджується копією довідки з ВКТО від 13.05.2024 року. Позивачу в якості сум, що підлягають сплаті при звільненні нараховано: за 11.2019 року після утримання обов'язкових податків та зборів, до сплати: 12083,85 грн, за 12.2019 року після утримання обов'язкових податків та зборів до сплати: 23534,89 грн, за 01.2020 року після утримання обов'язкових податків та зборів до сплати: 3245,55 грн, за 02.2020 року після утримання обов'язкових податків та зборів до сплати: 13284,71 грн, за 03.2020 року після утримання обов'язкових податків та зборів до сплати: 12071,95 грн. Крім того, позивачем не подано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх тверджень. У зв'язку з тим, що зазначені у позовній заяви суми заборгованості в розмірі 150 000,00 грн документально не підтверджуються, то позивач намагається ввести суд в оману недостовірністю тверджень своїх позовних вимог в частині суми заборгованості по заробітній платі. Виходячи із вищевикладеного, вимоги щодо стягнення заборгованості з оплати праці підлягають частковому задоволенні у фактичному розмірі зазначеному відповідачем у відзиві на позовну заяву, а саме у розмірі 64220,95 грн. Крім того, у своїй позовній заяві позивач просить стягнути на його користь компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків її виплати у розмірі 80000,00 грн. Відповідач не визнає позовні вимоги у повному обсязі щодо стягнення на користь позивача компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків її виплати, бо заборгованість по заробітній платі йому ще не виплачена, заяви позивача на виплату вказаної компенсації, без зазначення періоду та розрахованої суми, до відповідача не поступало.
Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, тобто кожна сторона зобов'язується довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно п.1,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до змісту ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Разом з тим в статті 5 ЦПК України визначені способи судового захисту. Так, згідно з частиною 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Тобто, виходячи із зазначених вище норм закону вбачається, що позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги повинні складати підставу позову. Підстава позову перебуває у нерозривному логічному взаємозв'язку із змістом позовних вимог (з предметом позову). Виклад обставин підстав позову необхідний для визначення тотожності позову та визначення предмета доказування в спорі між сторонами. За змістом пунктів 4, 5 частини 3 статті 175 Цивільно-процесуального кодексу України в позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Позовні вимоги до відповідача про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків її виплати є не точними (без зазначення періоду, без розрахунку) , та є передчасними, тому не підлягають задоволенню.
Відповідач у повному обсязі не визнає позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 121120,00 грн, оскільки вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за затримку
розрахунку у розмірі 121120,00 грн мають сугубо абстрактне визначення.
Позивач замість точного визначення періоду та розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення, зазначив розпливчате обґрунтування у вигляді «Середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні 121120,00 грн».
З норм закону вбачається, що позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології. Обставини, якими Позивач обґрунтовує свої вимоги повинні складати підставу позову. Підстава позову перебуває у нерозривному логічному взаємозв'язку із змістом позовних вимог (з предметом позову). Виклад обставин підстав позову необхідний для визначення тотожності позову та визначення предмета доказування в спорі між сторонами.
Тобто, позивач понехтував вимогами Постанови КМУ №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої зарплати» у частині обчислення середньоденного заробітку, ст.117 КЗпП України у частині визначеного періоду/днів затримки розрахунку при звільненні, та зазначив розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку на власний розсуд.
Крім того, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.
Таким чином, позовні вимоги позивача у частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 121120,00 грн. не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строків розпочинається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Підприємством проведено розрахунок середнього заробітку позивача у відповідності до вимог Постанови КМУ №100. Середньоденний заробіток позивача за останні 2 місяці складає 977,31 грн та 06.03.2020 року позивач звільнився з підприємства відповідача, але в цей день він не працював, а знаходився у черговій відпустці.
Враховуючи той факт, що позивач не працював у день звільнення, то мав би направити відповідачу вимогу про проведення з ним розрахунку після звільнення, як це вимагають норми ст.116 КЗпП України. Та за таких умов, датою виникнення затримки розрахунку при звільненні був би наступний день, після отримання відповідачем такої вимоги. Однак, позивач не спрямовував відповідачу жодної вимоги про проведення з ним розрахунку.
Відповідач дізнався про таку вимогу позивача під час отримання ухвали, тобто 08.05.2024 року з системи «Електронний суд».
Вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку не містить чітких визначень, а також не відповідають нормам діючого законодавства України у частині недотримання ст.117 КЗпП України та Постанови КМУ №100, та тому не підлягають задоволенню.
З урахування викладеного, позовні вимоги відповідач просить позовні вимоги позивача задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача фактичну заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 64220,95 грн , у інших позовних вимогах позивача до відповідача про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні просить відмовити. Розглянути справу без участі представника та винести рішення по суті справи у відповідності до норм чинного законодавства.
Інших клопотань в порядку ст.222 ЦПК України учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.
Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права i взаємовідносини сторін i немає необхідності вислуховувати особисті пояснення осіб, які не з'явилися до суду.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
08.05.2024 на підставі ухвали судді відкрите провадження у даній справі, яка розглядається у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи по суті призначений на 05.06.2024 року, відповідачу запропоновано подати суду відзив на позовну заяву.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що позивач з 28.03.2018 року по 06.03.2020 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, працював прохідником підземним 5 розряду з повним підземним робочим днем у шахті та 06.03.2020 року його було звільнено за ст.38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням (а.с.6-9).
Згідно довідки відповідача заборгованість ОСОБА_1 з виплат заробітної плати утворилась за період з листопада 2019 року по березень 2020 року становить 66220,95 грн. Сума заборгованості зазначена після утримань всіх податків та зборів. Заборгованість з виплати заробітної плати: за листопад 2019 року - 12083,85 грн, за грудень 2019 року - 23534,89 грн, за січень 2020 року - 3245,55 грн, за лютий 2020 року - 13284,71 грн, за березень 2020 року - 12071,95 грн (а.с.29-зворотня сторона).
Згідно довідки відповідача від 10.05.2024 року середньоденна заробітна плата позивача становить 977,31 грн (а.с. 30-зворотня сторона).
Згідно довідки про відмітки таб.№26048 ОСОБА_1 , 06.03.2020 року позивач не працював, знаходився у черговій відпустці (а.с.31).
06.03.2020 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення за власним бажанням та наказом відповідача від 06.03.2020 року №66к його було звільнено за власним бажанням, з наказом ознайомлений у день звільнення (а.с.30).
Виплату заборгованості по заробітній платі станом на дату розгляду справи не здійснено, що не заперечується сторонами.
V. Оцінка суду.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Таким чином, оскільки відповідачем повний розрахунок з позивачем станом на дату ухвалення судового рішення не було проведено, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в сумі 64220,95 грн.
Позивачем також заявлені позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 28.04.2024 року по день винесення рішення суду.
Постановою Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 року по справі № 682/3060/16-ц (провадження № 61-23170сво18), висновки якої відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України є обов'язковими для суду першої інстанції, визначено, що звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред'явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред'являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред'явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган).
Враховуючи, що позивач у день звільнення не працював, доказів про пред'явлення ним відповідачу вимоги про розрахунок суду не надано та відповідачу про вимогу позивача про проведення розрахунку при звільненні стало відомо після отримання ним 27.04.2024 року копії позовної заяви (а.с.11), тому відповідно до ст.ст.116, 117 КЗпП України та постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 року по справі № 682/3060/16-ц з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.04.2024 (наступний день після отримання відповідачем копії позовної заяви) по день винесення по справі судового рішення, тобто по 26.06.2024, в сумі 42024,33 грн. (без утримання податків та інших обов'язкових платежів), виходячи із розрахунку: 977,31 грн. х 43 робочих дні за період з 28.04.2024 по 26.06.2024 = 42024,33 грн.
Відповідно до ст.34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Порядок нарахування та виплати компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати встановлено Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Відповідно до ст.1-4 Закону України «Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10-го числа, що настає за звітним.
Відповідно до п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Приклади обчислення суми компенсації наведено у додатку.
Виплату заборгованості по заробітній платі станом на дату розгляду справи не здійснено, що не заперечується сторонами, тому суд застосовує опубліковані Держкомстатом індекси споживчих цін на дату розгляду справи, а саме по травень 2024 року включно.
Відповідно до зазначеного Порядку, компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати буде складати:
За листопад 2019 року: 0,998 х 1,002 х 0,997 х 1,008 х 1,008 х 1,003 х 1,002 х 0,994 х 0,998 х 1,005 х 1,010 х 1,013 х 1,009 х 1,013 х 1,010 х 1,017 х 1,007 х 1,013 х 1,002 х 1,001 х 0,998 х 1,012 х 1,009 х 1,008 х 1,006 х 1,013 х 1,016 х 1,045 х 1,031 х 1,027 х 1,031 х 1,007 х 1,011 х 1,019 х 1,025 х 1,007 х 1,007 х 1,008 х 1,007 х 1,015 х 1,002 х 1,005 х 1,008 х 0,994 х0,986 х 1,005 х 1,008 х 1,005 х 1,007 х 1,004 х 1,003 х 1,005 х 1,002 х 1,006 = 156,45;
156,45 - 100 = 56,45;
12083,85 грн. х 56,45 : 100 = 6821,33 грн., де
0,998 х 1,002 х 0,997 х 1,008 х 1,008 х 1,003 х 1,002 х 0,994 х 0,998 х 1,005 х 1,010 х 1,013 х 1,009 х 1,013 х 1,010 х 1,017 х 1,007 х 1,013 х 1,002 х 1,001 х 0,998 х 1,012 х 1,009 х 1,008 х 1,006 х 1,013 х 1,016 х 1,045 х 1,031 х 1,027 х 1,031 х 1,007 х 1,011 х 1,019 х 1,025 х 1,007 х 1,007 х 1,008 х 1,007 х 1,015 х 1,002 х 1,005 х 1,008 х 0,994 х0,986 х 1,005 х 1,008 х 1,005 х 1,007 х 1,004 х 1,003 х 1,005 х 1,002 х 1,006 = 156,45- індекси інфляції розділені на 100 з грудня 2019 р. по травень 2024 р.; 12083,85 грн - невиплачена заробітна плата за листопад 2019 року.
За грудень 2019 року: 1,002 х 0,997 х 1,008 х 1,008 х 1,003 х 1,002 х 0,994 х 0,998 х 1,005 х 1,010 х 1,013 х 1,009 х 1,013 х 1,010 х 1,017 х 1,007 х 1,013 х 1,002 х 1,001 х 0,998 х 1,012 х 1,009 х 1,008 х 1,006 х 1,013 х 1,016 х 1,045 х 1,031 х 1,027 х 1,031 х 1,007 х 1,011 х 1,019 х 1,025 х 1,007 х 1,007 х 1,008 х 1,007 х 1,015 х 1,002 х 1,005 х 1,008 х 0,994 х0,986 х 1,005 х 1,008 х 1,005 х 1,007 х 1,004 х 1,003 х 1,005 х 1,002 х 1,006 = 156,77;
156,77 - 100 = 56,77;
23534,89 грн. х 56,77 : 100 = 13360,76 грн.
За січень 2020 року : 0,997 х 1,008 х 1,008 х 1,003 х 1,002 х 0,994 х 0,998 х 1,005 х 1,010 х 1,013 х 1,009 х 1,013 х 1,010 х 1,017 х 1,007 х 1,013 х 1,002 х 1,001 х 0,998 х 1,012 х 1,009 х 1,008 х 1,006 х 1,013 х 1,016 х 1,045 х 1,031 х 1,027 х 1,031 х 1,007 х 1,011 х 1,019 х 1,025 х 1,007 х 1,007 х 1,008 х 1,007 х 1,015 х 1,002 х 1,005 х 1,008 х 0,994 х0,986 х 1,005 х 1,008 х 1,005 х 1,007 х 1,004 х 1,003 х 1,005 х 1,002 х 1,006 = 156,46;
156,46 - 100 = 56,46;
3245,55 грн. х 56,46 : 100 = 1832,44 грн.
За лютий 2020 року : 1,008 х 1,008 х 1,003 х 1,002 х 0,994 х 0,998 х 1,005 х 1,010 х 1,013 х 1,009 х 1,013 х 1,010 х 1,017 х 1,007 х 1,013 х 1,002 х 1,001 х 0,998 х 1,012 х 1,009 х 1,008 х 1,006 х 1,013 х 1,016 х 1,045 х 1,031 х 1,027 х 1,031 х 1,007 х 1,011 х 1,019 х 1,025 х 1,007 х 1,007 х 1,008 х 1,007 х 1,015 х 1,002 х 1,005 х 1,008 х 0,994 х0,986 х 1,005 х 1,008 х 1,005 х 1,007 х 1,004 х 1,003 х 1,005 х 1,002 х 1,006 = 156,93;
156,93 - 100 = 56,93;
13284,71 грн. х 56,93 : 100 = 7562,99 грн.
За березень 2020 року: 1,008 х 1,003 х 1,002 х 0,994 х 0,998 х 1,005 х 1,010 х 1,013 х 1,009 х 1,013 х 1,010 х 1,017 х 1,007 х 1,013 х 1,002 х 1,001 х 0,998 х 1,012 х 1,009 х 1,008 х 1,006 х 1,013 х 1,016 х 1,045 х 1,031 х 1,027 х 1,031 х 1,007 х 1,011 х 1,019 х 1,025 х 1,007 х 1,007 х 1,008 х 1,007 х 1,015 х 1,002 х 1,005 х 1,008 х 0,994 х0,986 х 1,005 х 1,008 х 1,005 х 1,007 х 1,004 х 1,003 х 1,005 х 1,002 х 1,006 = 155,68;
155,68 - 100 = 55,68;
12071,95 грн. х 55,68 : 100 = 6721,66 грн.
Таким чином компенсація за втрату частини заробітної плати у зв'язку із затримкою її виплати складає: 6821,33 + 13360,76 + 1832,44 + 7562,99 + 6721,66 = 36299,18 грн.
Позивач просив стягнути компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв'язку із затримкою її виплати у сумі 35695,17 грн.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд вважає, що стягненню підлягає компенсація за втрату частини заробітної плати у зв'язку із затримкою строків її виплати в межах заявлених позовних вимог, а саме у розмірі 35695,17 грн.
При цьому суд не приймає доводи відповідача, зазначені у відзиві, щодо відсутності підстав для задоволенню позову, оскільки вони не ґрунтуються на законі.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами
Відповідно до ст.141 ЦПК України, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн. за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні (з застосуванням коефіцієнту 0,8 відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір»), тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в сумі 968,96 грн.
Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 1211,20 грн, оскільки позивач на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від вказаних витрат при подачі позову до суду.
На підставі ст.ст.47, 115, 116, 117 КЗпП України, Законів України «Про оплату праці», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ № 159 від 21.02.2001керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Прорізна, буд.12-а, код ЄДРПОУ 32281519, про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з листопада 2019 року по березень 2020 року після утримання податків та інших обов'язкових платежів в сумі 64220 (шістдесят чотири тисячі двісті двадцять) грн 95 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні без утримання податків та інших обов'язкових платежів за період з 28.04.2024 по 26.06.2024 в сумі 42024 (сорок дві тисячі двадцять чотири) грн 33 коп., компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в сумі 35695 (тридцять п'ять тисяч шістсот дев'яносто п'ять) грн 17 коп. та судовий збір в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 28.06.2024.
Суддя О.А. Рибкін