Іменем України
28 червня 2024 року м. Кропивницький
справа № 396/2115/23
провадження № 22-ц/4809/915/24
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Мурашка С. І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 18.03.2024 у складі головуючого судді Цесельської О. С.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
09.11.2023 ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути аліменти на утримання їхнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини доходу відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до повноліття дитини, починаючи з дня подання позовної заяви до суду.
Позовні вимоги мотивовано тим, що у неї з відповідачем є син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає з нею та знаходиться на її повному утриманні. Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини.
Відповідач є працездатним та працевлаштованим, не сплачує аліменти іншим особам.
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 18.03.2024 позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 з усіх видів заробітку (доходів), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи стягнення з 09.11.2023 року до досягнення сином ОСОБА_3 повноліття тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, щоврахувавши матеріальний стан сторін, що відповідач не спростував свою можливість сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), укладення відповідачем шлюбу з ОСОБА_6 та народження дочки ОСОБА_7 , 2018 року народження, не можуть вважатися достатніми правовими підставами для визначення аліментів у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а добровільне надання відповідачем допомоги сину щотижня по 500 гривень та надсилання коштів на особистий рахунок дитини не вказує на безпідставність позовних вимог і не свідчить про забезпечення неповнолітньої дитини належним та гарантованим утриманням щомісячно.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Відповідач, від імені якого діє представник адвокат Любченко В. М., подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 09.11.2023, до досягнення сином повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначає, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.
Судом не взято до уваги те, що у ОСОБА_1 є інші особи на утриманні, в тому числі неповнолітня дитина, і його фінансове становище не дозволяє сплачувати визначений судом розмір аліментів, натомість в своєму рішенні суд зазначив, що відповідачем не надано декларацію про доходи за 2023 рік, не доведено свою неспроможність сплачувати визначений розмір аліментів, але за відомостями з декларації за 2023 рік ОСОБА_1 взагалі не отримував доходів.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, в якому ставить питання про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 4 ст. 19 ЦПК).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК).
У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій ст. 274 ЦПК України (ч.ч.1-2 ст. 274 ЦПК).
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).
Згідно копії довідки від 02.11.2023, виданої виконкомом Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, ОСОБА_2 зареєстрована в АДРЕСА_1 , має неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , 2010 року народження; дитина перебуває на утриманні матері (а.с.8).
Згідно копії свідоцтва про шлюб відповідач ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.35).
У другому шлюбі у відповідача народилася донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 36).
Згідно медичного висновку КНП "Дитяча міська лікарня" Кропивницької міської ради", у ОСОБА_9 , 2018 року народження, виявлено хвороби по зору, направлено на офтальмологічне обстеження, на консультацію офтальмолога дитячого, вказана необхідність проходження курсів апаратного лікування 2 рази на рік (а.с.37).
Відповідно виписки з медичної карти, ОСОБА_9 має ваду зору, з 2021 року перебуває на "Д" обліку, оглядається окулістом один раз на 6 місяців.(а.с.39).
Відповідно податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, у 2022 році відповідач ОСОБА_1 отримав 5170 гривень доходу.
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Спірні правовідносини регулюються положеннями СК України.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За частинами першою та другою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Суд першої інстанції правильно застосував вказані норми матеріального права і з урахуванням встановлених обставин, наданих сторонами доказів, врахувавши вищевказані положення закону, розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, матеріальне становище позивача, та відповідача, на утриманні якого перебуває малолітня дитина від іншого шлюбу, обов'язок батьків рівною мірою утримувати дітей, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% від встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.
Відповідач не спростував цей висновок суду першої інстанції і не вказав на обставини, які унеможливлюють присудження аліментів на дитину у частці від доходу його батька.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Отже, враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі на розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини та навпаки).
Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини третьої статті 181 СК України).
Згідно з частиною першою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Аналіз положень статті 192 СК України свідчить про те, що зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Таким чином, розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути змінений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 і ця судова практика є незмінною.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають, зводяться до переоцінки доказів у справі, що знайшли свою належну оцінку у мотивувальній частині оскарженого судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України.
Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає.
Керуючись ст. 7, 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 18.03.2024 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня їїприйняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
С. М. Єгорова
Судді
О. Л. Карпенко
С. І. Мурашко