Справа № 204/5664/24
Провадження № 1-кп/204/939/24
28 червня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні залу судових засідань кримінальне провадження № 62024050010003231, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань29 травня 2024, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігів Чернігівської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні немаючого, військовослужбовця військової служби за контрактом, механіка-водія 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 (з 21.03.2022 зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 ), старшого солдата, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді механіка-водія 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 в порушення ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, 11.03.2022 самовільно залишив місце служби, розташоване поблизу АДРЕСА_3 та ухилявся від несення обов'язків військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби до 11.04.2023, доки самостійно не звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 , тим самим припинив вчиняти зазначене триваюче кримінальне правопорушення, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину свою у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, у скоєному щиро покаявся та показав про вчинення ним злочину за обставин, встановлених судом. ОСОБА_5 пояснив, що він залишив самовільно місце служби, проводив час на власний розсуд, 11.04.2023 самостійно вирішив звернутися до територіального центру комплектування з метою повернення до служби. У вчиненому щиро кається.
За згодою учасників судового провадження на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає. Учасникам справи роз'яснено, що вони в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати в апеляційному порядку обставини, які ні ким не оспорювались під час судового розгляду та дослідження яких було визнано судом недоцільним.
Таким чином суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні умисних дій, що виразилася у самовільному залишенні місця служби без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах воєнного станута його дії правильно кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання,суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
При обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд ураховує: суспільну небезпечність та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України є тяжким злочином; дані про особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем, раніше не судимий, має постійне місце проживання, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Приймаючи до уваги вищевказані обставини, тяжкість скоєного кримінального правопорушення, виходячи із принципів індивідуалізації і співмірності покарання, наявності кількох пом'якшуючих обставин, таких як щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, суд вважає можливим призначити ОСОБА_5 покарання за ч.5 ст.407 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, призначивши більш м'яке покарання, ніж передбачено законом у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст. 62 КК України призначене ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки замінити на покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців строком на 2 роки.
Судові витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Обраний обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Керуючись статтями 368-371, 373-374, 392 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 62 КК України призначене ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки замінити на покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців строком на 2 (два) роки.
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_5 , у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Строк покарання ОСОБА_5 рахувати з часу приведення вироку до виконання.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбуття покарання ОСОБА_5 зарахувати строк попереднього ув'язнення, починаючи з часу затримання з 27 травня 2024 року по день набрання вироком законної сили, виходячи із співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідає один день попереднього ув'язнення.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1