28 червня 2024 року
м. Київ
справа № 564/2056/21
провадження № 51-3212 ск 24
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 19 березня 2024 року щодо засудженого ОСОБА_6 ,
установила:
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд указаного судового рішення у касаційному порядку.
Перевіривши подану касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що при зверненні не було додержано положень пунктів 4, 5 ч. 2, ч. 3 цієї норми процесуального права.
Згідно із законодавчими приписами у касаційній скарзі зазначається правове обґрунтування заявлених вимог, адже суд касаційної інстанції (далі - Суд) є судом права, а не факту і наділений повноваженнями скасувати чи змінити оспорюване рішення на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК, з урахуванням також ст. 436 цього Кодексу.
Наведеного не було враховано при зверненні до Суду.
Як убачається зі змісту поданої скарги, у ній її автор, заперечуючи правильність вирішення цивільного позову, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а вирок місцевого суду - залишити без змін. Однак така вимога не узгоджується зі ст. 436 КПК (повноваження Суду за наслідками розгляду касаційної скарги).
Водночас скаржниця не зазначає аргументів, котрі би свідчили, що судом апеляційної інстанції при перегляді вироку місцевого суду в частині вирішення цивільного позову не було додержано положень статей 127-129 КПК, якими регламентовано відшкодування шкоди у кримінальному провадженні, та ст. 23 Цивільного кодексу України. Мотиви незгоди з оспорюваним судовим рішенням переважно зводяться до цитування окремих статей кодексів й тверджень про їх порушення.
Крім того, у касаційній скарзі не викладено в аспекті статей 404, 412, 419 КПК обґрунтування допущення судом апеляційної інстанції таких порушень норм права, які є істотними і тягнуть за собою обов'язкове скасування ухвали.
Відповідно до ч. 3 ст. 427 вказаного Кодексу, якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі. Проте подана касаційна скарга не містить жодних застережень щодо цієї обставини.
Оскільки касаційна скарга не відповідає положенням ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, колегія суддів
постановила:
Касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 19 березня 2024 року щодо засудженого ОСОБА_6 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків упродовж п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3