26 червня 2024 року
м. Київ
справа № 761/15211/23
провадження № 61-6314ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО», треті особи: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «ОТП Банк» про стягнення страхової виплати (в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України),
26 квітня 2024 року через засоби поштового зв'язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху, заявнику надано строк для усунення її недоліків, а саме необхідно було надіслати касаційну скаргу у новій редакції, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.
В ухвалі про залишення касаційної скарги без руху від 20 травня 2024 року зазначено, що підставою, на якій подається касаційна скарга, ОСОБА_1 зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Вказує, що суди неправильно застосували норми матеріального права, а саме: статті 3, 8, 28 Закону України «Про страхування» у контексті із застосуванням статей 1, 2, 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», статей 631, 636, 979, 982, 985, 997 ЦК України у цих правовідносинах, і щодо цих норм висновок Верховного Суду відсутній. Разом з тим скаржник не зазначає який саме відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування наведених норми права у подібних правовідносинах, з відповідним обґрунтуванням неправильного застосування судами в цій справі норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. При цьому формальне посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не може бути підставою для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 400 ЦПК України).
Суд роз'яснив особі, яка подала касаційну скаргу, строк, порядок виконання вимог ухвали та наслідки її невиконання.
05 червня 2024 року ОСОБА_1 надіслав уточнену касаційну скаргу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аналіз уточненої касаційної скарги свідчить про те, що підставами касаційного оскарження зазначено, що суди неправильно застосували норми матеріального права, а саме: статті 3, 8, 28 Закону України «Про страхування» у контексті із застосуванням статей 1, 2, 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», статей 631, 636, 979, 982, 985, 997 ЦК України у цих правовідносинах, і щодо цих норм висновок Верховного Суду відсутній. Тобто уточнена касаційна скарга аналогічна попередній. Скаржник не зазначає який саме відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування наведених норми права у подібних правовідносинах, з відповідним обґрунтуванням неправильного застосування судами в цій справі норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
З огляду на зазначене недоліки, вказані в ухвалі Верховного Суду від 20 травня 2024 року, в частині посилання на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, не усунуто.
Відповідне невиконання вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі за такою підставою.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
За змістом статті 185 ЦПК України, якщо скаржник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається скаржнику.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Керуючись статтями 183, 185, 260, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року (в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України) вважати неподаною та повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснощоков