25 червня 2024 року
м. Київ
справа № 564/4466/23
провадження № 61-8242ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Крата В. І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Михайловим Володимиром Олександровичем, на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Костопільська міська рада Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,
У 2023 році ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в порядку окремого провадження, в якій просить суд встановити факт, що ОСОБА_1 здійснює постійний сторонній догляд за своєю матір'ю ОСОБА_2 , яка за станом здоров'я, потребує постійного стороннього догляду.
Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 19 грудня 2023 року відмовлено у відкритті провадження.
14 лютого 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ухвалою Рівненського апеляційного суду від 13 березня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху через неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки встановлено, що в матеріалах справи наявна розписка представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука Сергія Леонідовича про отримання копії ухвали та поданої ним заяви з додатками 27 грудня 2023 року.
В порядку виконання вимог ухвали апеляційного суду у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження заявник посилався на те, що копію оскаржуваної ухвали суду першої інстанції суд першої інстанції заявнику не надіслав, а адвокат Ковальчук С. Л. не повідомив про наявність ухвали та не вручав її особисто ОСОБА_1 , до того ж договір про надання правової (правничої) допомоги було розірвано достроково, ще до отримання оскаржуваної ухвали.
Згідно з пунктом 1 частини шостої та частини сьомої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє. Виходячи з наведених норм ЦПК України, законодавець прирівнює вручення судового рішення представнику до безпосереднього вручення учаснику справи від імені якого діє такий адвокат, а тому обставина надсилання копії судового рішення самому учаснику, за умови наявності доказів вручення такого рішення представнику, не впливає на обрахунок строків на апеляційне оскарження.
Враховуючи, що у справі немає письмової заяви заявника чи адвоката про припинення представництва або обмеження повноважень адвоката як представника заявника, то слід дійти висновку, що суд свій обов'язок вручити копію судового рішення виконав належним чином, а обставини, якими апелянт обґрунтовує поважність причин пропуску, не є об'єктивно непереборними та такими, що не залежать від його волевиявлення, пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Оскільки апеляційна скарга подана після закінчення установлених законом строків, а вказані підстави для поновлення строку апеляційного оскарження визнані неповажними, то у відкритті апеляційного провадження належить відмовити.
30 травня 2024 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Згідно із частиною першою статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкових висновків, що ОСОБА_1 в порядку статті 272 ЦПК України було вручено копію оскарженої ухвали суду першої інстанції через його представника, не перевірив відсутність повноважень у представника Ковальчука С. Л. на момент отримання ухвали на представництво заявника, оскільки угодою від 18 грудня 2023 року, а саме до отримання представником ухвали (27 грудня 2023 року), договір про надання правової допомоги між ним та адвокатом Ковальчуком С. Л. було розірвано, адвокат не вручив ОСОБА_1 оскаржену ухвалу, тому він був позбавлений можливості бути обізнаним про наявність оскарженої ухвали суду. Суд першої інстанції порушив порядок вручення судових рішень, лише 06 лютого 2024 року заявник отримав ухвалу, тому наявні підстави у апеляційного суду на поновлення строку на апеляційне оскарження. Оскаржена ухвала апеляційного суду порушує права заявника на справедливий суд та перешкоджає у доступі до правосуддя.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє (частини перша, сьома стаття 272 ЦПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року в справі № 592/6701/19 (провадження № 61-15286св20) зазначено, що «суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України). Наведені вимоги процесуального закону унеможливлюють відкриття апеляційного провадження та апеляційний перегляд справи до вирішення питання щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61- 14230сво18) зазначено, що «апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження». Суд апеляційної інстанції не навів мотивів, за яких уважав причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції поважними. Сама по собі вказівка про наявність поважних причин для поновлення строку та/або погодження з доводами особи, яка подала апеляційну скаргу та відповідне клопотання, з урахуванням отримання представником ОСОБА_2 копії рішення 20 липня 2020 року, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції».
Апеляційний суд встановив, що копію повного тексту ухвали отримано заявником 06 лютого 2024 року. Разом з тим, в матеріалах справи наявна розписка представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука С. Л. про отримання копії оскарженої ухвали 27 грудня 2023 року. Тому останній день строку на апеляційне оскарження є 11 січня 2024 року, а апеляційна скарга подана заявником 14 лютого 2024 року, тобто з пропуском строку, визначеного у частині другій статті 354 ЦПК України. Заявник (його представники) не повідомляли суд про припинення представництва або обмеження повноважень адвоката Ковальчука С. Л.
Встановивши, що вказані ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали суду апеляційного суду свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Керуючись статтями 390, 392 ЦПК України, частиною першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Михайловим Володимиром Олександровичем,на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року у справі № 564/4466/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Краснощоков
Д. А. Гудима
В. І. Крат