26 червня 2024 року
м. Київ
справа № 758/11900/19
провадження № 61-8135ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Олійник А. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Денисовим Миколою Сергійовичем, на рішення Подільського районного суду м. Києва від 28 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 травня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У травні 2024 року ОСОБА_1 через адвоката Денисова М. С. звернуласядо Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Подільського районного суду м.Києва від 28 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 травня 2024 року.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги заявником не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
У касаційній скарзі заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, яке мотивовано неплатоспроможністю заявника. Заявник вказує, що згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 1-4 квартали 2023 року ОСОБА_1 доходів не має. Крім того, має заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується листом-вимогою від 03 квітня 2023 року № 30.1.0.0/2-16805212146000 у розмірі 30 136,90 грн.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Визначення майнового стану сторони процесу є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату судових витрат. Якщо через низький рівень майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (див. постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 липня 2019 року, справа № 821/1896/15-а, провадження № К/9901/14384/18).
Верховний Суд зауважує, що обов'язок доведення існування обставин, що свідчать про скрутний матеріальний стан заявника для цілей відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони покладається саме на заявника. Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
Верховний Суд зауважує, що для звільнення від сплати судового збору заявник має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави для звільнення від сплати судового збору.
Належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження скрутного майнового становища до матеріалів касаційної скарги не надано. Таким чином, наведені у заяві доводи не дають достатніх підстав для звільнення від сплати судового збору, що відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
Ураховуючи зазначене вище, у задоволенні клопотання про звільнення сплати судового збору за подання касаційної скарги необхідно відмовити.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюванної суми.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на час звернення позивача до суду) за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 102,00 грн.
Із позовною заявою простягнення заборгованості за кредитним договором АТ «Універсал Банк» звернулося у 2020 році. У позові заявлено вимогу майнового характеру, ставка судового збору за вимогу майнового характеру становить 1,5% ціни позову 108 580,85 дол США эквівалентно 2 571 194,53 грн (по курсу НБУ станом на 01 січня 2020 року)
Враховуючи викладене, розмір судового збору за подання та розгляд касаційної скарги становить 77 135,82 грн ((2 571 194,53 грн х 1,5% ) 38 567,91 грн х 200%).
Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання та розгляд касаційної скарги у розмірі 77 135,82 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерський район/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувач: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд.055)»; символ звітності банку: 207.
На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Також подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, оскільки заявник зазначив підстави касаційного оскарження, проте не обґрунтував їх належним чином.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У касаційній скарзі заявник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункти 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу заявник повинен обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, водночас заявник не навів жодних підстав для відступу та не зазначив від якого саме висновку та у якій постанові Верховного Суду необхідно відступити.
Зазначивши про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносин, заявник не зазначив стосовно яких саме норм права та яких правовідносин відсутній висновок Верховного Суду (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Верховний Суд звертає увагу, що зі змісту пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України випливає, що ця норма процесуального закону спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.
При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, конкретизацію змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року, справа № 522/22473/15-ц, провадження № 12-13гс22).
Враховуючи викладене, заявнику необхідно подати нову редакцію касаційної скарги та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, в якій зазначити стосовно яких саме норм права та яких правовідносин відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відповідно частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху.
Надати для усунення зазначеного вище недоліку строк до 24 липня 2024 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернена заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. С. Олійник