27 червня 2024 року
м. Київ
справа № 761/9724/24
провадження № 61-8615ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Олійник А. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів, про зобов'язання вчинити дії,
У червні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 травня 2024 року.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження та підлягає поверненню з таких підстав.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру .
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Аналіз змісту частини другої статті 44 ЦПК України дає підстави для висновку, що перелік дій, які суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
У процесуальних правовідносинах, намагаючись донести свою думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, осіб, які не беруть участь у судовому процесі. Суд не повинен толерувати використання нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів, зокрема для надання характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям). Такі слова та символи не можна використовувати ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників. Вказані дії є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє, і суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства.
Подібні правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 07 листопада 2019 року у справі №9901/324/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21, від 17 листопада 2022 року у справі № 822/5962/15.
Верховний Суд звертає увагу, що учасник справи повинен користуватися процесуальними правами виключно в межах завдань цивільного судочинства, сприяючи суду у здійсненні правосуддя. Якщо такий учасник вчиняє процесуальну дію з іншою метою, зокрема образити, принизити учасників судового процесу, їхніх представників, суд, висловити власні негативні емоції на їхні дії та рішення, він виходить за межі змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій.
У справі, що переглядається, у касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає: «…судді ОСОБА_6, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в своїй Ухвалі нібито від 13.05.2024 року по справі № 761/6718/24 особистим підписом підтвердили не тільки порушення законодавства Головою Касаційного цивільного суду ОСОБА_4 , керівником апарату суду ОСОБА_9, суддею зазначеного суду ОСОБА_5 , а і стали співучасниками цих правопорушень» (абзац 3, с. 2 касаційної скарги); «Повне судове свавілля, яке відбувається при розгляді мого Цивільного позову від 20.02.2024 року, Апеляційних та Касаційних скарг стало можливим тільки внаслідок безкарності, бездіяльності та не виконання своїх професійних обов'язків посадовими особами ВРП та Вищої кваліфікаційної комісії суддів» (абзац 8, с. 5 касаційної скарги).
Верховний Суд зазначає, що заявник у касаційній скарзі наводить недоречні та безпідставні звинувачення щодо професійної діяльності суддів, вказує на упередженість суддів апеляційної та касаційної інстанцій. Крім того, касаційна скарга містить лексику, яка не притаманна для написання ділових документів, зокрема касаційної скарги.
Вирішуючи питання прийнятності заяв у справі «Ржегак проти Чеської Республіки», заява № 67208/01, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що такі висловлювання заявника, як «…Ваш славний Суд підтвердив злочини комуністичного режиму і комуністичних трибуналів…», «Ваш Cуд... ліквідує основні права людини!», «…коли я знаю, що Ваш славний Суд наповнений агентами спецслужб колишньої Чехословаччини та Радянського Союзу…», є неправдивими, недоречними та виявом неповаги до суду - як до його членів, так і до суду як інституції.
Згідно з практикою ЄСПЛ заяву можна відхилити з огляду на зловживання правом на її подання відповідно до частини третьої статті 35 Конвенції, лише за те, що вона була свідомо обґрунтована неправдивими фактами, незалежно від того чи використовуються в ній образливі висловлювання (у справі «Варбанов проти Болгарії», рішення від 5 жовтня 2000 року, заява № 31365/96, пункт 36, («Акдівар та інші проти Туреччини»), рішення від 16 серпня 1996 року, Звіти про Судові рішення та ухвали («Reports of Judgments and Decisions») 1996-IV, с. 1210-1211, пункти 53-54).
У справі, що переглядається, Верховний Суд вважає, що звинувачення заявника переходять межі нормальної, допустимої та легітимної критики, провокативні, недоречні та становлять явну неповагу до суду, а виклад касаційної скарги не відповідає критеріям ділової документації.
Обґрунтування касаційної скарги, з використанням наведених вище висловлювань, які сформовані на підставі неправдивих фактів про нібито упередженість суддів та їх непрофесіоналізм та комерціоналізацію під час прийняття оскаржуваних рішень згідно з практикою ЄСПЛ кваліфікується як зловживання правом на подання заяви. ЄСПЛ, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання, зокрема, якщо заявник під час звернення до ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (ухвали ЄСПЛ щодо прийнятності у справах «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року, заяви № № 61164/00, 18589/02, «Ржегак проти Чеської Республіки» від 18 травня 2004 року, заява № 67208/01, «Апініс проти Латвії» від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06, пункт 15).
Верховний Суд зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, зокрема і у разі зловживання таким правом на звернення до суду.
Згідно з частиною третьою статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити цю скаргу без розгляду або повернути скаргу.
За таких обставин Верховний Суд визнає подання такої скарги виявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами, у зв'язку із чим її необхідно повернути ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 2, 43, 44, 260, 263, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалeКиївського апеляційного суду від 31 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів, про зобов'язання вчинити дії вважати неподаною та повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. С. Олійник