10 червня 2024 року
м. Київ
справа № 753/18828/23
провадження № 61-6408ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Фаловської І. М.,
розглянув касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бутко Дмитро Геннадійович, на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 24 жовтня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Житлово-будівельного кооперативу «ІЗУМРУД-3» Дарницького району міста Києва про визнання недійсними та скасування рішень і статуту кооперативу,
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «ІЗУМРУД-3» Дарницького району міста Києва (далі - ЖБК «ІЗУМРУД-3») про визнання недійсними та скасування рішень і статуту кооперативу.
Позивачі просили суд визнати недійсними та скасувати: рішення щодо затвердження редакції статуту, оформлене протоколом № 4 загальних зборів членів ЖБК «ІЗУМРУД-3» та щодо створення спеціального фонду для виконання заходів, пов'язаних із витрачанням коштів, оформлене протоколом № 17/1 загальних зборів членів ЖБК «ІЗУМРУД-3»; статут ЖБК «ІЗУМРУД-3» від 13 грудня 2016 року в частині посилання на інших власників квартир та/або нежитлових приміщень в будинках кооперативу в пунктах 1.6, 3.4, пункті 3 частини 4.4 та пункті 9.4.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 24 жовтня 2023 року у відкритті провадження у справі відмовлено з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Постановою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 24 жовтня 2023 року залишено без змін.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що предметом позову у справі є визнання недійсними та скасування рішень і статуту житлово - будівельного кооперативу. Відповідач ЖБК «ІЗУМРУД-3» відповідно до статуту та чинного законодавства є господарською організацією, а спір у цій справі виник у межах господарських правовідносин щодо діяльності відповідача та порушенням прав позивачів, які є співвласниками майна багатоквартирного будинку, а тому спір має вирішуватись за правилами господарського судочинства.
11 квітня 2024 року ЖБК «ІЗУМРУД-3», в інтересах якого діє адвокат Халупний А. В., через підсистему «Електронний Суд» направило до Київського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
ЖБК «ІЗУМРУД-3» просило суд стягнути з позивачів витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500,00 грн.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року частково задоволено заяву ЖБК «ІЗУМРУД-3», в інтересах якого діє адвокат Халупний А. В.
Стягнено з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ЖБК «ІЗУМРУД-3» витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 500,00 грн, по 2 750,00 грн з кожного.
В іншій частині вимог заяви відмовлено.
Додаткову постанову мотивовано тим, що у відзиві на апеляційну скаргу, тобто до закінчення судових дебатів, представник ЖБК «ІЗУМРУД-3»,- адвокат Халупний А. В., заявив про орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, а 11 квітня 2024 року, протягом 5 днів після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, подав заяву про відшкодування витрат на правову допомогу. Надавши оцінку заяві та доданим до неї матеріалам, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її часткове задоволення та відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 550,00 грн, а саме, в частині витрат на підготовку і подання відзиву у справі - 3 000,00 грн та на представництво інтересів відповідача у судовому засіданні - 2 500,00 грн.
30 квітня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бутко Д. Г., через підсистему «Електронний Суд» направив до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 24 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року.
У касаційні скарзі заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, та вказує, що позивачами у справі є фізичні особи, які не мають жодних відносин корпоративного характеру з ЖБК «ІЗУМРУД-3», оскільки не є членами кооперативу, а тому спір, що виник між сторонами, повинен розглядатись за правилами цивільного судочинства.
01 травня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бутко Д. Г., через підсистему «Електронний Суд» направив до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року.
У касаційній скарзі на додаткову постанову заявник посилається на порушення судом норм процесуального права та вказує, що попередній розрахунок судових витрат поданий поза межами встановленого судом строку, відповідач не робив заяву про те, що подаватиме додаткові докази щодо понесених витрат протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення, витрати не підтверджені належними доказами.
У пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Щодо оскарження ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 24 жовтня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 712/9272/17, провадження № 14-345цс19).
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Суди встановили, що у справі № 753/18828/23 спір виник між позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ЖБК «ІЗУМРУД-3».
Позивачі просили суд визнати недійсними та скасувати: рішення щодо затвердження редакції статуту, оформлене протоколом № 4 загальних зборів членів ЖБК «ІЗУМРУД-3» та щодо створення спеціального фонду для виконання заходів, пов'язаних із витрачанням коштів, оформлене протоколом № 17/1 загальних зборів членів ЖБК «ІЗУМРУД-3»; статут ЖБК «ІЗУМРУД-3» від 13 грудня 2016 року в частині посилання на інших власників квартир та/або нежитлових приміщень в будинках кооперативу в пунктах 1.6, 3.4, пункті 3 частини 4.4 та пункті 9.4.
Таким чином, оспорюваними протоколами загальних зборів та пунктами статуту ЖБК «ІЗУМРУД-3» вирішувались питання, які стосуються діяльності юридичної особи.
Спори, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18, провадження № 12-293гс18, від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18, провадження № 11-1012апп19, від 15 квітня 2020 року у справі № 804/14471/15, провадження № 11-1106апп19).
Верховний Суд зазначає, що спори у правовідносинах, які стосуються порядку створення, реєстрації, реорганізації, діяльності та ліквідації об'єднань співвласників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку розглядаються господарськими судами, оскільки такі спори виникають під час здійснення права на управління юридичною особою, тому є найбільш наближеними до спорів, пов'язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи незалежно від суб'єктного складу такого спору.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц, провадження № 14-472цс19, від 02 лютого 2021 року у справі № 906/1308/19, провадження № 12-76гс20.
Спір про оскарження рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку з будь-яких питань повинен розглядатися за правилами господарського судочинства як найбільш наближений до корпоративного спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 лютого 2022 року у справі № 910/5179/20, провадження № 12-38гс21).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом як співвласники квартир у багатоквартирному будинку щодо визнання недійсними та скасування протоколів загальних зборів членів ЖБК «ІЗУМРУД-3» та статуту кооперативу.
З огляду на вказане, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що вказаний спір належить розглядати за правилами господарської юрисдикції.
Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що спір повинен розглядатись за правилами цивільного судочинства, оскільки позивачі не є членами ЖБК «ІЗУМРУД-3».
Позивачі є співвласниками квартир у багатоквартирному будинку, а спір стосується захисту їх прав як співвласників майна багатоквартирного будинку, порушених, на їх думку, діяльністю юридичної особи - ЖБК «ІЗУМРУД-3», тому цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов'язаних з діяльністю юридичної особи, відтак повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.
Щодо оскарження додаткової постанови Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша, друга статті 133 ЦПК України).
Приписами статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У частині першій статті 81 ЦПК України також визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх не співмірності.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що представником відповідача, - адвокатом Халупним А.В., з дотриманням частини першої статті 134 ЦПК України, подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв'язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції та з дотриманням частини восьмої статті 141 ЦПК України, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, подано докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у зв'язку з переглядом цієї справи у суді апеляційної інстанції, надано засвідчені копії:
- договору про надання правової допомоги від 20 лютого 2024 року № 20/02/24, укладеного між адвокатом Халупним А. В. та ЖБК «ІЗУМРУД-3»;
- додаткової угоди № 1/1 до договору про надання правової допомоги від 20 лютого 2024 року № 20/02/24; від 11 квітня 2024 року.
- акти прийому-передачі наданих послуг від 21 лютого 2024 року, від 08 квітня 2024 року;
- платіжні інструкції про сплату грошових коштів у загальному розмірі 7 500,00.
Умовами додаткової угоди № 1/1 до договору про надання правової допомоги від 20 лютого 2024 року № 20/02/24 визначено, що сторони дійшли згоди та визначили розрахунок винагороди за цим договором у межах додаткової угоди: підготовка і подання відзиву - 3 000,00 грн; участь в одному судовому засіданні - 2 500,00 грн; підготовка і подання клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу - 2 000,00 грн.
Відповідно до акта прийому-передачі наданих послуг від 21 лютого 2024 року виконавець - адвокат Халупний А. В. надав, а замовник - ЖБК «ІЗУМРУД-3» прийняв виконані послуги, а саме: підготовка відзиву на апеляційну скаргу у справі № 753/18313/23, дата виконання - лютий 2024 року, вартість - 3 000,00 грн.
Із акта прийому-передачі наданих послуг від 08 квітня 2024 року вбачається, що виконавець - адвокат Халупний А. В. надав, а замовник - ЖБК «ІЗУМРУД-3» прийняв виконані послуги, а саме: участь у судовому засіданні у справі № 753/18313/23, дата виконання - 10 квітня 2024 року, вартість - 2 500,00 грн.
З протоколу судового засідання від 10 квітня 2024 року вбачається, що представництво інтересів відповідача у цьому засіданні здійснювала адвокат Дуднік М. А.
На підтвердження повноважень на представництво інтересів ЖБК «ІЗУМРУД-3» у справі № 753/18313/23 адвокат Дуднік М. А. надала ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1586401.
У вказаному ордері зазначено, що він виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 08 квітня 2024 року № 08/04-24.
Розділом 3 договору про надання правничої допомоги від 20 лютого 2024 року № 20/02/24 передбачено, що виконавець має право покласти частину своїх обов'язків на іншу особу, з якою виконавець укладає окремий договір.
До заяви долучено договір про надання правової допомоги від 08 квітня 2024 року № 08/04-24, укладений між адвокатом Халупним А. В. та адвокатом Дуднік М. А.
Частково задовольнивши заяву ЖБК «ІЗУМРУД-3» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд, врахувавши, виконану адвокатом роботу, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості розміру понесених стороною витрат, пов'язаність цих витрат з розглядом справи, недоведеність неспівмірності зазначених витрат, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з позивачів витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 500,00 грн.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків апеляційного суду, а зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою доказам на підтвердження витрат на правову допомогу, проте відповідно до статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та здійснювати переоцінку доказів.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Касаційні скарги заявника не містять обґрунтованих посилань на порушення судами норм процесуального права, а зводяться до незгоди із ухваленими судовими рішеннями, законність та обґрунтованість яких доводами касаційних скарг не спростована.
Правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування, тому касаційна скарга є необґрунтованою.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бутко Дмитро Геннадійович, на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 24 жовтня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Житлово-будівельного кооперативу «ІЗУМРУД-3» Дарницького району міста Києва про визнання недійсними та скасування рішень і статуту кооперативу.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
А. С. Олійник
І. М. Фаловська