10 червня 2024 року
м. Київ
справа № 369/6638/23
провадження № 61-6512ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа, - Акціонерне товариство «Сенс Банк»,
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ), заінтересована особа, - Акціонерне товариство «Сенс Банк».
Заявник просила суд визнати дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ з поновлення виконавчого провадження № НОМЕР_1 незаконними; скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ від 23 лютого 2022 року про відновлення виконавчого провадження № НОМЕР_1; скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ від 18 квітня 2023 року про заміну сторони виконавчого провадження на ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Скаргу мотивовано тим, що рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області 22 листопада 2013 року з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» стягнено заборгованість за кредитним договором в розмірі 8 317 730,64 грн. За заявою стягувача у травні 2015 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1. Постановою державного виконавця від 27 травня 2016 року виконавче провадження зупинено на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», а 29 травня 2019 року виконавче провадження закінчене на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
01 травня 2023 року заявник отримала постанову державного виконавця від 18 квітня 2023 року про поновлення виконавчого провадження. Заявник вважає, що скасування постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі перевірки законності дій державного виконавця за Інструкцією з організації примусового виконання рішень та поновлення виконавчого провадження суперечить статтям 40, 41 Закону України «Про виконавче провадження». Оскільки відновлення виконавчого провадження можливе лише після скасування в судовому порядку постанови про закінчення виконавчого провадження. На підставі викладеного, заявник просила суд скасувати постанови державного виконавця про відновлення виконавчого провадження та про заміну боржника у виконавчому провадженні.
Ухвалою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2023 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2023 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що постановою Виконуючого обов'язки начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ Ахмад Н. І. від 23 лютого 2022 року визнано дії державного виконавця по закінченню виконавчого провадження такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання; скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 29 травня 2019 року; зобов'язано виконавця привести виконавче провадження у відповідність до вимог закону. Оскільки на час розгляду скарги постанова від 23 лютого 2022 року не скасована, рішення суду не виконане, виконавчий лист повернутий стягувачу, тому прийняті постанови державного виконавця про відновлення виконавчого провадження тапро заміну сторони виконавчого провадження скасуванню не підлягають.
02 травня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року.
У касаційній сказі заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги.
Касаційна скарга мотивована тим, що: дії та рішення державного виконавця щодо відновлення виконавчого провадження є протиправними та вчинені на підставі постанови виконуючого обов'язки начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ Ахмад Н. І. від 23 лютого 2022 року, яка винесена з порушенням норм чинного законодавства; суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки зібраним у справі доказам.
У пункті 2 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2013 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнено з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 8 317 730,64 грн та судовий збір - 3 441,00 грн.
07 серпня 2014 року Києво - Святошинський районний суд Київської області видав виконавчий лист на примусове виконання вищевказаного рішення.
20 травня 2015 року держаним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Венгель Ю. Ю. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа № 2/369/4284/13.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області від 29 травня 2019 року виконавче провадження закінчене на підставі пункту 3 частини першої статті 39 та статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв'язку зі смертю боржника і відсутністю спадкоємців, які прийняли спадщину та звернулись до нотаріальної контори).
Постановою виконуючого обов'язки начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ Ахмад Н. І. від 23 лютого 2022 року визнано дії державного виконавця по закінченню виконавчого провадження такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання; скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 29 травня 2019 року; зобов'язано виконавця привести виконавче провадження у відповідність до вимог закону.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ від 23 лютого 2022 року відновлено виконавче провадження № НОМЕР_1.
Ухвалою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 27 грудня 2022 року замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство «Укрсобанк» на його правонаступника - Акціонерне товариство «Альфа-банк» у цивільній справі № 369/10609/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 27 грудня 2022 року замінено сторону (боржника) виконавчого провадження у цивільній справі № 369/10609/13 на правонаступників - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в межах вартості майна прийнятого у спадщину.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ від 18 квітня 2023 року замінено сторону виконавчого провадження у виконавчому провадженні № НОМЕР_1: боржника ОСОБА_2 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ОСОБА_1 .
У поданій скарзі ОСОБА_1 просила скасувати постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ від 23 лютого 2022 року про відновлення виконавчого провадження № НОМЕР_1 та від 18 квітня 2023 року про заміну сторони виконавчого провадження.
Постанову виконуючого обов'язки начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ Ахмад Н. І. від 23 лютого 2022 року скаржник не оскаржувала, тому вона не є предметом розгляду в межах скарги, яка розглядається.
Пунктом 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У частині першій статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Згідно із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.
ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У пункті 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.
Постанова про закінчення виконавчого провадження виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (частина друга статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»).
У разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення (частина перша статті 41 Закону України «Про виконавче провадження»).
У статті 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржені рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржені рішення, дії чи бездіяльність прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до положень статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.
Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу XII Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції № 512/5 від 02 квітня 2012 року, з відповідними та змінами та доповненнями, перевірити законність виконавчого провадження мають право:
- начальник відділу примусового виконання рішень в районі міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі;
- начальник управління забезпечення примусового виконання рішень - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень цього управління та відділах державної виконавчої служби, що йому підпорядковані;
- начальник відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі;
- начальник відділу державної виконавчої служби - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі.
Посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи.
Посадові особи, зазначені в абзацах третьому, п'ятому, сьомому та восьмому, пункту 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження також за скаргою стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника), а посадові особи, зазначені в абзацах другому, четвертому та шостому пункту 1 цього розділу, - за скаргою на дії та бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Про результати перевірки законності виконавчого провадження виноситься постанова (пункт 7 розділу XII Інструкції).
Встановивши, що заявник оскаржує постанови про відновлення виконавчого провадження та про заміну сторони виконавчого провадження та не оскаржує постанову виконуючого обов'язки начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ) Ахмад Н. І. на підставі якої і було відновлено виконавче провадження та вчинялись виконавчі дії державним виконавцем, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.
Із такими висновками погоджується і Верховний Суд.
У частині четвертій статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Таким чином, за результатами оцінки доводів заявника та змісту оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування норм права судами першої та апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа, - Акціонерне товариство «Сенс Банк».
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
А. С. Олійник
І. М. Фаловська