28 червня 2024 року
м. Київ
справа № 420/15423/23
адміністративне провадження № К/990/22425/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2024 року у справі №420/15423/23 за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про проходження публічної служби,
ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 29 листопада 2022 року № 3033/12-05 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 »;
- визнати протиправним та скасувати наказ від 05 січня 2023 року № 48/12-05 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 »;
- визнати протиправним та скасувати наказ від 16 червня 2023 року № 2662/12-05 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 »;
- зобов'язати поновити на посаді начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з 16 червня 2023 року;
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 16 червня 2023 року по день поновлення на роботі;
- стягнути невиплачені надбавки, премії та винагороди до посадового окладу за період з 01 листопада 2022 року по день поновлення на посаді;
- стягнути моральну шкоду, розміром 20 000,00 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року частково задоволено позовні вимоги, а саме:
- визнано протиправним та скасовано наказ від 05 січня 2023 року № 48/12-05 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 »;
- визнано протиправним та скасовано наказ від 16 червня 2023 року № 2662/12-05 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 »;
- поновлено на посаді начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з 17 червня 2023 року;
- стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 червня 2023 року по 28 грудня 2023 року, розміром 102 822,47 грн, з відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2024 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року скасовано, в частині висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, з ухваленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнуто з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі: 5 000,00 (п'ять тисяч) грн.
В решті, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року залишено без змін.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 10 червня 2024 року засобами поштового зв'язку.
У своїй касаційній скарзі скаржник просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги й додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку, що її належить повернути скаржнику з таких підстав.
З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 «Касаційне провадження», зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
На обґрунтування зазначеної підстави оскарження судових рішень, відповідач вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах стосовно інших фактів, що були предметом судового розгляду.
Суд зауважує, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Не вказавши норму права, застосування якої потребує висновку Верховного Суду, скаржник, як наслідок, належно не обґрунтував у чому саме полягала помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна була застосовуватися.
З огляду на викладене, Суд вважає недоведеними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, у частині зазначення підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2024 року у справі №420/15423/23 за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про проходження публічної служби повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
………………………….
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду