28 червня 2024 року
м. Київ
справа №280/8670/23
адміністративне провадження № К/990/19468/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жук А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі №280/8670/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, третя особа Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив суд: визнати протиправними дії Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди, починаючи з січня 2021 року по день звернення до суду, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі: 2 102 гривні та зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області провести нарахування та виплату позивачу недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди з січня 2021 року по день звернення до суду, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2270 грн., на 1 січня 2022 року - 2481 грн., на 1 січня 2023 року - 2684 грн., з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті; зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області в подальшому обчислювати позивачу розмір суддівської винагороди виходячи з прожиткового мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо неповного нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 січня 2021 року до 31 жовтня 2023 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі: 2 102,00 грн. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області нарахувати і виплатити за період з 1 січня 2021 року до 31 жовтня 2023 року, невиплачену ОСОБА_1 суддівську винагороду на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи із базового розміру посадового окладу судді - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2 270,00 грн., на 1 січня 2022 року - 2 481,00 грн., на 1 січня 2023 року - 2 684,00 грн., з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
20 травня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТУ ДСА в Запорізькій області на вказані вище рішення.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 травня 2024 року відмовлено скаржнику у відстроченні сплати судового збору, касаційну скаргу залишено без руху, а заявнику надано строк для усунення її недоліків. Зокрема, скаржнику пропонувалось усунути недоліки, шляхом подання до касаційного суду документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.
На виконання ухвали суду заявник повторно надіслав клопотання про відстрочення суми судового збору.
Клопотання мотивоване відсутністю бюджетного фінансування та коштів на оплату судових витрат. На підтвердження цих обставин доказів надано не було.
Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Виключний перелік підстав для звільнення від сплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору та суб'єктів, які можуть бути звільнені від сплати такого збору або мають право на його відстрочення наведено у статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи те, що суб'єкти владних повноважень відсутні у переліку таких осіб, клопотання про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Водночас звільнення, відстрочення та розстрочення суб'єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати такий збір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, на яку посилається заявник, зроблено висновок, що суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. При цьому, у зазначеній постанові, цей висновок стосувався саме юридичної особи (а не суб'єкта владних повноважень) про те, що звільнення юридичної особи від сплати судового збору за наявності майнового критерію, можливе виключно у випадку, якщо предметом позову у справі є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Однак у поданому клопотанні, окрім посилання на недостатній рівень фінансування, державний орган не зазначає про вжиті ним заходи задля сплати у цій справі суми судового збору у встановлений в ухвалі суду строк. Тобто відсутні належні обґрунтування підстав для відстрочення сплати судового збору; не надано відповідні докази.
З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, оскільки наведені в ньому обставини вже розглядалися Верховним Судом із зазначенням про відсутність підстав для відстрочення від сплати судового збору, передбачених статтею 88 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Частиною другою статті 332 КАС України встановлено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З огляду на те, що заявник не усунув зазначені в ухвалі недоліки касаційної скарги і не просив продовжити строк на їх усунення, скарга не приймається до розгляду і повертається особі, яка її подала.
Керуючись статтями 169, 248, 330, 332 КАС України,
1. Відмовити у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
2. Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі №280/8670/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, третя особа Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.
3. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
4. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду