27 червня 2024 року Справа № 480/385/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Соп'яненко О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/385/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, і просить суд:
- визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області №184250010669 від 08.01.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із недосягненням пенсійного віку - неправомірним та скасувати його;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах (Список №1), у відповідності до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 21 жовтня 2023 року, провести нарахування та здійснити виплату призначеної пенсії.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що у віці 45 років позивач звернулася до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту "а" статті 13 Закону "Про пенсійне забезпечення" № 788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 2 березня 2015 № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон № 213-VІІІ).
Позивач послалася на те, що набуття нею права на призначення згаданої пенсії підтверджується Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 (далі - Рішення № 1-р/2020, КСУ відповідно), яким зміни до пункту "а" статті 13 Закону № 1788-ХІІ щодо збільшення пенсійного віку, внесені Законом № 213-VІІІ, були визнані неконституційними.
Проте, ГУ ПФУ в Вінницькій області відмовило позивачу у призначенні пільгової пенсії у зв'язку з недосягненням пенсійного віку, посилаючись на те, що згідно із п. 1 ч. 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), позивач матиме право на призначення пенсії після досягнення 50 років.
Ухвалою суду від 19.01.2024 відкрито провадження в даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог позивача він заперечує та зазначає, що оскаржуване рішення є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивач не має права виходу на пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку із недосягненням пенсійного віку, а саме 50 років. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог. (а.с.20-22)
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.
ОСОБА_1 , після досягнення 45 річного віку, 02.01.2024 звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії. (а.с.7)
За принципом екстериторільності рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 08.01.2024 №184250010669 позивачу відмовлено, оскільки не досягнуто необхідного віку - 50 років. Також в рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 27 років, 07 місяців 17 днів (страховий стаж з урахуванням кратності + додаткові роки за списком №1 становить 44 роки 07 місяців 17 днів), пільговий стаж (за списком № 1) становить 17 років 06 місяців 10 днів (а.с 8).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:
"На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років у жінок і не менше 20 років страхового стажу, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом "а" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом "а" статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. У зв'язку з цим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 при перегляді зразкової справи №520/15025/16-а дійшла висновку, що таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України").
При цьому, Велика Палата Верховного Суду також послалась на правовий висновок, сформульований нею раніше у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56), згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
З матеріалів справи вбачається, що на час звернення із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 , досягла 45 років та згідно оскаржуваного рішення, відповідачем зараховано до її страхового стажу - 27 років, 07 місяців 17 днів (страховий стаж з урахуванням кратності + додаткові роки за списком №1 становить 44 роки 07 місяців 17 днів), пільговий стаж (за списком № 1) становить 17 років 06 місяців 10 днів.
Тобто, у відповідності до пункту "а" статті 13 Закону № 1788-XII позивач на пільгових умовах має право на пенсію за віком.
Проте, за наслідками розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком ГУ ПФУ в Вінницькій області прийнято оскаржуване рішення про відмову у призначені пенсії позивачу відповідно до статті 114 Закону № 1058- IV за відсутності необхідного віку.
З огляду на вищевикладене, рішення ГУ ПФУ в Вінницькій про відмову позивачу у призначенні пенсії від 08.01.2024 №184250010669 не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим суд доходить висновку про необхідність визнати протиправним та скасувати таке рішення.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах (Список №1), у відповідності до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд зазначає наступне.
З практики Європейського суду можна зробити висновок, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 58 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов до висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Закону № 1788-ХІІ, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Частиною четвертою цієї статті визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права в частині позовних вимог про зобов'язання призначити пенсію за віком на загальних умовах, суд вважає таким, що не відповідає способам судового захисту, закріпленим частиною першою статті 5 КАС України, та об'єкту порушеного права, у зв'язку з чим у задоволенні вказаної вимоги належить відмовити.
Відповідно до ст. 139 КАС України суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1211,20 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області №184250010669 від 08.01.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із недосягненням пенсійного віку - неправомірним та скасувати його.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21028, код ЄДРПОУ 13322403) потворно розглянути заяву від 21.10.2023 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список №1), у відповідності до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням висновків суду.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21028, код ЄДРПОУ 13322403) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Соп'яненко