Іменем України
28 червня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/486/24
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 08 травня 2024 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Луганській області) з такими вимогами:
1) визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження максимальним розміром пенсії позивачу, починаючи з 01 квітня 2024 року;
2) зобов'язати відповідача, починаючи з 01 квітня 2024 року, провести перерахунок та виплату пенсії позивачу у повному обсязі без застосування обмеження максимальним розміром, та виплатити недоотримані суми з урахуванням раніше виплачених сум пенсії, починаючи з 01 квітня 2024 року.
В обґрунтування вимог зазначено, що позивач є пенсіонером та перебуває на обліку у відповідача як особа що отримала інвалідність II групи внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції.
Рішенням Конституційного суду України від 20 березня 2024 року у справі № 3-123/2023(229/23), № 2-р(ІІ)/2024 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) припис статті 2 Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі змінами, якими передбачалось обмеження максимального розміру пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, 10 (десятьма) прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Відповідно приписи статті 2 Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, визнані неконституційними, та утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Позивач вважає, що оскільки з 20 березня 2024 року обмеження пенсії максимальним розміром за рішенням Конституційного суду України скасовано, то відповідач з 01 квітня 2024 року мав почати виплачувати пенсію без її обмеження максимальним розміром. Проте відповідач після 01 квітня 2024 року так і продовжує виплачувати позивачу пенсію з її обмеженням максимальним розміром на підставі вищезазначених Законів, які вже не діють через визнання їх не конституційними. Продовжуючи обмежувати пенсію максимальним розміром після 01 квітня 2024 року відповідач діє не в межах та не у спосіб, визначений законом, як того вимагає частина друга статті 19 Конституції України.
Позивач в квітні 2024 року звернувся до відповідача із заявою щодо виплати позивачу пенсії без обмежень. Однак, відповіді від відповідача не отримав.
Вважаючи порушеним право на належний розмір пенсії, позивача звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою від 10 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Від ГУПФУ в Луганській області 27 травня 2024 року надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.
Позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Луганській області з 10 квітня 2007 року і по теперішній час, отримує пенсію по інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією аварії на ЧАЕС, призначену відповідно до статті 54 Закону № 796-XII. Інвалід, прирівняний до інвалідів війни, у розмірі відшкодування фактичних збитків (ступень втрати працездатності - 80 %).
На адресу електронної пошти відповідача 23 квітня 2024 року надійшла сканована копія заяви позивача від 23 квітня 2024 року довільної форми щодо перерахунку пенсії, яку зареєстровано 23 квітня 2024 року за вхід. № 2669/Ц-1200-24.
Відповідачем 01 травня 2024 року засобами поштового зв'язку отримано паперову копію заяви від 23 квітня 2024 року, яку зареєстровано 01 травня 2024 року за вхід. № 2903/Ц-1200-24.
Розглянувши заяву від 23 квітня 2024 року, отриману 23 квітня 2024 року через електрону пошту та 01 травня 2024 року через ПАТ «Укрпошта», відповідно до Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян», відповідач листом від 09 травня 2024 року № 2935-2669/ Ц-02/8-1200/24, окрім іншого, повідомив позивачу, що розмір його пенсії обмежено відповідно до статті 67 Закону № 796-XII, а саме: з 01 грудня 2022 року - 20930,00 грн (2093,00 грн х 10, де 2093,00 грн - прожитковий мінімум для непрацездатних осіб за нормами Закону України від 02.12.2021 № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік»); з 01 березня 2024 року - 23610,00 грн (2361,00 грн х 10, де 2361,00 грн - прожитковий мінімум для непрацездатних осіб за Законом України від 09.11.2023 № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік»). Та, що підстав для проведення перерахунку пенсії з 01 квітня 2024 року не має.
На теперішній час порядок застосування Рішення Конституційного суду України від 20 березня 2024 року № 2-р(ІІ)/2024 відсутній та зміни до Закону № 796 щодо виплати пенсії без обмеження 10 прожитковими мінімумами у зв'язку із ухваленням рішення Конституційного суду України від 20 березня 2024 року № 2-р (ІІ)/2024 у справі № 3-123/2023 (229/23) не внесено.
Також вказано, що у листі Пенсійного фонду України викладена така правова позиція: «положення, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), не застосовуються при призначенні пенсії за нормами Закону № 796-XII вперше, переведенні на пенсію за нормами Закону № 796-XII (в тому числі поновлення раніше призначеної пенсії) та при перерахунках (автоматичних, відповідно до чинних нормативно-правових актів (індексації пенсії, зміни розмірів соціальних нормативів, набуття права на вікову надбавку) та індивідуальних) після 20.03.2024)».
Після 20 березня 2024 року пенсія позивачу не перераховувалась.
Отже ГУПФУ в Луганській області у своїй діяльності діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Від позивача 05 червня 2024 року надійшла відповідь на відзив, в якій представником викладено свої пояснення щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, встановлена ІІ група інвалідності, по захворюванню, пов'язаному з виконанням обов'язків військової служби по ЛНА на ЧАЕС, з 10 квітня 2007 року перебуває на обліку в ГУПФУ в Луганській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).
Позивач 23 квітня 2024 року на адресу електронної пошти відповідача надіслав заяву від 25 лютого 2024 року щодо перерахунку пенсії, яку зареєстровано 23 квітня 2024 року за вхід. № 2669/Ц-1200-24.
Відповідачем 01 травня 2024 року засобами поштового зв'язку отримано паперову копію заяви від 23 квітня 2024 року, яку зареєстровано 01 травня 2024 року за вхід. № 2903/Ц-1200-24.
Відповідач листом від 09 травня 2024 року № 2935-2669/ Ц-02/8-1200/24 повідомив позивачу, що розмір його пенсії обмежено відповідно до статті 67 Закону № 796-XII, а саме: з 01 грудня 2022 року - 20930,00 грн (2093,00 грн х 10, де 2093,00 грн - прожитковий мінімум для непрацездатних осіб за нормами Закону України від 02.12.2021 № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік»); з 01 березня 2024 року - 23610,00 грн (2361,00 грн х 10, де 2361,00 грн - прожитковий мінімум для непрацездатних осіб за Законом України від 09.11.2023 № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік»). Підстави для проведення перерахунку пенсії з 01 квітня 2024 року відсутні.
На теперішній час порядок застосування Рішення Конституційного суду України від 20 березня 2024 року № 2-р(ІІ)/2024 відсутній та зміни до Закону № 796 щодо виплати пенсії без обмеження 10 прожитковими мінімумами у зв'язку із ухваленням рішення Конституційного суду України від 20 березня 2024 року № 2-р(ІІ)/2024 у справі № 3- 123/2023(229/23) не внесено.
Відповідно до протоколу перерахунку пенсії позивача станом на 28 лютого 2024 року розмір пенсії позивача з надбавками складає - 24175,82 грн, виплата пенсії з 01 березня 2024 року обмежена максимальним розміром - 23610,00 грн.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ), цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Згідно із статтею 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини першої статті 54 Закону № 796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачу з 10 квітня 2007 року призначено пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ.
Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VІ), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року.
За положеннями статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Підпунктом 6 пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI внесено зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до статті 67 Закону № 796-XII, а саме частину третю цієї статті викладено в новій редакції, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Так, згідно з частиною третьою статті 67 Закону № 796-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, Закону № 796-XII, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2023 року у справі № 120/1602/23, від 15 листопада 2023 року у справі № 120/6735/23.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 380/12268/20, у постанові від 05 вересня 2023 року у справі № 120/1602/23 зазначив, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності Закону № 3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.
Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI).
Норми статті 2 Закону № 3668-VI також кореспондуються з положеннями частини третьої статті 67 Закону № 796-XII.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Водночас, 20 березня 2024 року Конституційний Суд України прийняв Рішення № 2-р (II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2-р(II)/2024 припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно із частиною другою статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з 20 березня 2024 року - з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20 березня 2024 року № 2-р(II)/2024, стаття 67 Закону № 796-XII не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, також припис статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII, зі змінами, визнано неконституційними.
З урахуванням наведеного суд зазначає, що до 19 березня 2024 року включно припис статті 2 Закону № 3668-VI, що поширює свою дію на Закон № 796-XII, та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII, які встановлювали обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, були чинними, а тому підлягали обов'язковому застосуванню.
Проте з 20 березня 2024 року відповідач не має правових підстав обмежувати пенсію позивача максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2-р(II)/2024 визнано неконституційними припис статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII.
Суд вважає, що відсутність порядку застосування Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2-р(II)/2024, на що посилається відповідач, обґрунтовуючи правомірність обмеження пенсії позивача максимальним розміром після 20 березня 2024 року, не може позбавляти позивача права на отримання пенсії в повному розмірі. Тому такі твердження відповідача відхиляються як безпідставні.
Посилання позивача на лист Пенсійного фонду України, яким надано роз'яснення, що положення, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), не застосовуються при призначенні пенсії за нормами Закону № 796-XII вперше, переведенні на пенсію за нормами Закону № 796-XII (в тому числі поновлення раніше призначеної пенсії) та при перерахунках (автоматичних, відповідно до чинних нормативно-правових актів (індексації пенсії, зміни розмірів соціальних нормативів, набуття права на вікову надбавку) та індивідуальних) після 20 березня 2024 року), судом також відхиляються як безпідставні, оскільки листи Пенсійного фонду України не є законами України, тому такими листами не можуть вирішуватися питання, визначення яких здійснюється виключно законами України.
Щодо обраного позивачем способу захисту його порушених прав, суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Позивач в позовній заяві просить провести перерахунок та виплату пенсії без застосування обмеження максимальним розміром з 01 квітня 2024 року, однак, як встановлено судом, позивач набув права на виплату пенсії без обмеження максимальним розміром з 20 березня 2024 року (дати набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року у справі № 2-р(II)/2024).
За встановлених обставин, керуючись положеннями статті 9 та 245 КАС України, суд вважає за необхідне визначити такий спосіб захисту порушених прав позивача, який у повній мірі сприятиме їх відновленню, а саме:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті пенсії, призначеної за нормами статті 54 Закону № 796-XII, без обмеження максимальним розміром;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 20 березня 2024 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Отже суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з виходом за їх межі та корегуванням обраного способу захисту порушених прав позивача.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та у спірних правовідносинах відповідно до пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 94, 132, 241, 245, 246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код за ЄДРПОУ 21782461) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті пенсії, призначеної за нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», без обмеження максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 20 березня 2024 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова