м. Вінниця
25 червня 2024 р. Справа № 120/775/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації до ОСОБА_1 про зобов'язання укласти охоронний договір
22.01.2024 року Керівник Вінницької окружної прокуратури звернувся в суд з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації до ОСОБА_1 про зобов'язання укласти охоронний договір.
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що на підставі договору дарування частки будинку №7119 від 12.10.2020 року за ОСОБА_1 зареєстровано право спільної часткової приватної власності на об'єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок є одним із об'єктів культурної спадщини - " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та прийнятий під охорону держави рішенням виконавчого комітету Вінницької обласної ради народних депутатів №43 від 14.02.1991 року, із присвоєнням йому охоронного номеру пам'ятки 21-М.
Вказав, що ОСОБА_1 ще у 2020 році набув право власності на частину вищезазначеної пам'ятки архітектури та в порушення вимог частини 1 статті 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини" не уклав із Управлінням містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації охоронний договір.
На переконання прокурора, оскільки Управлінням містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації неналежно здійснюється захист інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, це є достатнім обґрунтуванням для застосування прокурором представницьких повноважень інтересів держави в суді на підставі статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частини 5 статті 53 КАС України, у зв'язку з чим, звернувся з цим позовом до суду.
Згідно із частиною 3 статті 171 КАС України, якщо відповідачем у позовній заяві, щодо якої відсутні підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження у справі, вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Частиною 6 статті 171 КАС України передбачено, що суддя з метою визначення підсудності може також користуватись даними Єдиного державного демографічного реєстру.
На виконання вказаних вимог, судом сформовано електронний запит до Єдиного державного демографічного реєстру, з якого встановлено, що зареєстрованим місцем реєстрації відповідача є: АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 29.01.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
21.02.2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що на підставі договору дарування від 12.10.2020 року він став власником 1/2 частки будинку з прибудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас про те, що це нерухоме майно належить до пам'ятки архітектури та про необхідність укладення щодо нього охоронного договору відповідач дізнався з листа Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації №07-04-1274 від 08.12.2022 року.
Вказав, що 19.01.2023 року звернувся до Управління із заявою з метою укладення охоронного договору, за результатом розгляду якої повідомлено про неможливість укладення охоронного договору у зв'язку із відсутністю облікової документації об'єкту культурної спадщини. Додатково повідомили, що вказану облікову документацію відповідачу необхідно замовити, розробити та надати Управлінню у трьох примірниках.
Не переконання відповідача, складання обілкової документації на об'єкти культурної спадщини є обов'язком уповноваженого органу, а тому підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.
22.02.2024 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначив, що вважає доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Крім цього вказав, що відповідний об'єкт культурної спадщини поставлено на облік відповідно до рішення виконавчого комітету Вінницької обласної ради народних депутатів від 14.02.1991 року №43 "Про визначення пам'яток архітектури", а відтак відповідач безпідставно посилається на протиправність дій Управління щодо незабезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини, оскільки, у разі відсутності облікової документації на об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік, відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, його включення до Реєстру здійснюється без облікової документації.
04.03.2024 року відповідачем подано для долучення до матеріалів справи копію відповіді Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації №07-04-221 від 23.02.2024 року.
05.03.2024 року на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
22.03.2024 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення на заперечення на відповідь на відзив, у яких представник позивача вказав, що обов'язок укладення охоронного договору покладається саме на власника пам'ятки, а не на орган охорони культурної спадщини, а тому власник повинен бути ініціатором укладання такого договору.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що рішенням виконавчого комітету Вінницької обласної ради народних депутатів №43 від 14.02.1991 року взятий на облік об'єкт культурної спадщини - "Особняк Длуголендського" який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , охоронний номер 21-М.
На підставі договору дарування частки будинку №7119 від 12.10.2020 року за ОСОБА_1 зареєстровано право спільної часткової власності на об'єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Листом №50/14455вих-22 від 24.11.2022 Вінницька окружна прокуратура звернулась до Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації з проханням надати інформацію про вжитті Управлінням заходи щодо зобов'язання ОСОБА_1 укласти з Управлінням охоронний договір на об'єкт культурної спадщини.
Листом №07-04-1298 від 12.12.2022 року Управління повідомило, що ОСОБА_1 повідомлено про необхідність укласти охоронний договір на об'єкт культурної спадщини "Особняк Длуголендського" по вул. Грушевського, 30, охоронний №21-М.
Листом №50/1092вих23 від 23.01.2023 року Вінницька окружна прокуратура звернулась до Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації із запитом надати інформацію чи виявились ефективними вжиті Управлінням заходи щодо зобов'язання власників укласти охоронні договори та чи було укладено відповідні договори.
31.01.2023 року листом №07-04-121 Управління інформувало прокурора про те, що ОСОБА_1 повідомив, з метою укладання охоронного договору на відповідний об'єкт необхідно виготовити паспорт пам'ятки та акти технічного стану, які знаходяться на стадії підготовки.
Вподальшому, листом №50/48220вих23 від 02.11.2023 року Вінницька окружна прокуратура просила повідомити Управління, зокрема, про кількість об'єктів культурної спадщини, власники яких не уклали охоронних договорів.
Листом №07-15-1462 від 14.11.2023 року Управління надало інформацію про кількість таких об'єктів, серед яких - "Особняк Длуголендського", який розташований за адресою: вул. Грушевського, 30, м. Вінниця.
Листом №50/18587вих23 від 10.11.2023 року Вінницька окружна прокуратура просила повідомити Управління, чи укладався охоронний договір на 1/2 частки об'єкта культурної спадщини "Особняк Длуголендського" із ОСОБА_1 , який є власником частки відповідної будівлі.
Листом від 23.11.2023 за № 07-04-1525 Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації повідомило прокурора про те, що у відповідь на листи Управління щодо необхідності укладення охоронного договору ОСОБА_1 повідомлено, що документи, необхідні для укладення договору, знаходяться на стадії підготовки. Також повідомлено, що інших заходів щодо зобов'язання ОСОБА_1 укласти охоронний договір Управлінням не вживалось.
На переконання прокурора, оскільки Управлінням містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації неналежно здійснюється захист інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, це є достатнім обґрунтуванням для застосування прокурором представницьких повноважень інтересів держави в суді на підставі статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частини 5 статті 53 КАС України, у зв'язку з чим, звернувся з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано Законом України "Про охорону культурної спадщини".
За приписами статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини;
- об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;
- пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;
- охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.
Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про охорону культурної спадщини" занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки:
а) пам'ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини протягом одного року з дня одержання подання;
б) пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини" власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.
Використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.
Статтею 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
Охоронний договір є актом за участю суб'єкта владних повноважень та співвласника пам'ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі статті 23 Закону. Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов'язання щодо забезпечення збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини.
Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об'єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам'яток та відповідальність за порушення такого режиму.
Таким чином, законом передбачено обов'язкове укладення власником або уповноваженим ним органом, користувачем пам'ятки чи її частини, охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини після переходу права власності.
Відповідний охоронний договір, укладений на підставі статті 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини", є адміністративним договором.
Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 року у справі №806/1536/18.
За змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини" порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (далі - Порядок № 1768), власник пам'ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов'язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам'ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Як встановлено судом, на підставі договору дарування частки будинку №7119 від 12.10.2020 року за ОСОБА_1 зареєстровано право спільної часткової приватної власності на об'єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: вул. Грушевського, 30, м. Вінниця, який є одним із об'єктів культурної спадщини - "Особняк Длуголендського" та прийнятий під охорону держави рішенням виконавчого комітету Вінницької обласної ради народних депутатів №43 від 14.02.1991 року, із присвоєнням йому охоронного номеру пам'ятки 21-М.
Таким чином, відповідач, як власник пам'ятки архітектури (її частини), протягом одного місяця з моменту набуття права власності на відповідну пам'ятку культурної спадщини місцевого значення зобов'язаний укласти з уповноваженим органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
Обов'язок укладення цього договору покладається саме на власника пам'ятки, а не на орган охорони культурної спадщини, та саме від нього повинна виходити ініціатива щодо укладення охоронного договору.
Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 року у справі №826/4605/16.
За приписами пунктів 5 та 6 Порядку №1768 в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам'ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
До охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам'ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об'єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам'ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п'ятиденний термін після його зміни;
2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам'ятки, знаходяться на її території чи пов'язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання;
3) план поверхів пам'яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100);
4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності);
5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000);
6) паспорт пам'ятки.
Аналіз вищевказаних норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об'єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані документи за переліком, визначеним у пункті 6 Порядку №1768.
В свою чергу, відповідно до пунктів 1-2 Положення про Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації №441 від 17.07.2020 року (далі - Положення), Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації є структурним підрозділом обласної державної адміністрації, підпорядковується Голові обласної державної адміністрації, підзвітне і підконтрольне Міністерству розвитку громад і територій України (далі - Мінрегіон), Міністерству культури та інформаційної політики України (далі - МКІП) з питань, що належать до їх компетенції.
Управління є уповноваженим органом містобудування та архітектури, органом охорони культурної спадщини.
Згідно з пунктом 5 Положення основним завданням Управління є забезпечення у межах повноважень на території області реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури, сприяння збереженню культурної спадщини.
Відповідно до підпункту 63 пункту 6 Положення Управління укладає охоронні договори на пам'ятки.
Отже, саме Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації є органом, який уповноважений на укладення з ОСОБА_1 охоронного договору на частину об'єкту культурної спадщини - "Особняк Длуголендського", що знаходиться на вул. Грушевського, 30 в м. Вінниці.
Судом встановлено, що 12.02.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Управління з заявою, в якій просив укласти з ним охоронний договір на вказаний об'єкт, зазначивши при цьому, що облікова документація, передбачена пунктом 6 Порядку №1768, повинна знаходитись у розпорядженні Управління, а тому, у разі її відсутності, просив повідомити його про це письмово.
Листом №07-04-221 від 23.02.2024 року Управління повідомило відповідача, що для укладення охоронного договору облікова документація не потрібна і що останньому слід звернутися до Управління з відповідною заявою та надати необхідні документи.
Разом з тим, на переконання відповідача, оскільки в Управлінні відсутня облікова документація на об'єкт культурної спадщини, укладення охоронного договору є неможливим, а тому відповідач вчинив усі залежні від нього дії для укладення відповідного договору і не допускає неправомірної бездіяльності.
Оцінюючи наведені доводи відповідача суд зазначає, що згідно з рішенням виконавчого комітету Вінницької обласної ради народних депутатів №43 від 14.02.1991 року "Про визначення пам'яток архітектури місцевого значення Вінницької області" на підставі Законів СРСР та УРСР "Про охорону та використання пам'ятників історії та культури", постанови Ради Міністрів УРСР №422 від 06.09.1979 року "Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави" затверджено список пам'яток архітектури місцевого значення відповідно до додатку, пунктом 3 якого передбачено "Особняк Длуголендського".
Вказаний об'єкт культурної спадщини виявлено та взято на державний облік Вінницької області на підставі вимог Закону Української PCP "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" за рішенням облради до 12.07.2000 року (дати набрання чинності Законом України "Про охорону культурної спадщини" №1805-ІІІ від 05.06.2000 року), тобто на підставі законодавства, що діяло до набрання чинності Законом №1805-ІІІ, а також до вирішення питання про включення (невключення) цього об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Відтак, в силу вимог статті 1 розділу І та пункту 3 розділу Х Прикінцевих положень Закону №1805-III зазначений об'єкт є пам'яткою культурної спадщини, яка не включена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, однак перебуває на державному обліку і може бути включена до реєстру і за відсутності облікової документації.
Таким чином, помилковими є твердження відповідача про те, що за відсутності в Управлінні облікової документації на об'єкт культурної спадщини укладення охоронного договору на таку будівлю неможливе.
Суд зауважує, що відповідач, як власник пам'ятки архітектури місцевого значення, зобов'язаний протягом місяця з моменту набуття права власності на таку пам'ятку укласти з Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації охоронний договір.
При визначенні підстав для звернення прокуратури до суду із даним позовом, суд приймає до уваги той факт, що Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації в листі від 23.11.2023 року не висловило прокуратурі позицію щодо намірів самостійно звернутись з позовом для захисту інтересів держави.
Верховний Суд у постанові від 30.11.2023 року у справі №697/2655/21 зазначив, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону №1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх на обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові, однак якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
За таких обставин, беручи до уваги, що станом на час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів укладення (або доказів щодо реального наміру укласти) охоронного договору з Управлінням містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що відшкодуванню підлягають судові витрати лише у випадку, коли задоволено позов особи, яка не є суб'єктом владних повноважень або судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи те, що позивачем є суб'єктом владних повноважень та відсутні витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням експерти, підстави для відшкодування судового збору, на переконання суду, відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_1 укласти з Управлінням містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації охоронний договір на об'єкт культурної спадщини (частину) "Особняк Длуголендського", який знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Грушевського, 30, охоронний номер 21-М, взятий на облік на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької обласної ради народних депутатів №43 від 14.02.1991 року, на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року №1768.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Керівник Вінницької окружної прокуратури (провулок Цегельний, 8, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 02909909);
В інтересах держави в особі: Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації (вул. Соборна, 15а, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43723537);
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя Дончик Віталій Володимирович